Постанова № 12486330, 12.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-411/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Краснової О.Р.

з участю:

представників позивача Майор І.В., Савицького С.І.

представника відповідача Журавльова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокосм” у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача - приватного підприємства "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП “Весна”(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства “Весна” ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна” з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" з питань правових відносин з приватним підприємством "Весна" за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договору № 15 від 08 січня 2008 року приватне підприємство "Весна" (постачальник) зобов'язується поставити товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" (покупець) товар - рослинні жири, маргарини, майонези, мило господарське, олія рослинна, шрот соняшниковий, соапсток

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також відсутні трудові ресурси які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочинів посилається не на невідповідність чи суперечність договорів вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даному договору, поскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов зазначених договорів товариство з обмеженою відповідальністю на підставі видаткових накладних та специфікацій, відвантажило приватному підприємству "Весна" продукцію - насіння соняшника, шрот соняшниковий та олію соняшникову нерафіновану.

За умови договору № 1 ЗВ від 29 лютого 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" зобов'язується передати покупцеві товар на умовах франко-зерновий склад - ЗАТ "Запорізький масложиркомбінат". За умови договору № 7116 від 25 березня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" зобов'язується передати покупцеві товар на умовах франко-заготівельне підприємство (згідно переліку). За умови договору № 1 ГП від 20 березня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" зобов'язується поставити приватному підприємству "Весна" продукцію залізничним транспортом на франко-перевізних умовах станції призначення ЗАТ "Славянськолія" та ТОВ "Пересічянський МЕЗ".

Так, з пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що згідно договорів перехід права власності на товар відбувається в момент передання такого товару, або в момент підписання товарно-розпорядчих документів, накладних, актів приймання - передачі, в місці знаходження цього товару. Поставка продукції відбувалася у відповідності із зазначеними умовами договорів поставки, передача товару оформлялася видатковими накладними. ТМЦ (товар) приватне підприємство "Весна" отримувало від товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" на підставі довіреностей, які оформлені на директора приватного підприємства "Весна".

Судом встановлено, що у квітні - травні 2008 року приватне підприємство "Весна" перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" грошові кошти у сумі 426 917 667, 33 грн. згідно платіжних доручень № 48, 49, 50, 58.

Крім того, судом з пояснень представника відповідача встановлено, що з урахуванням узгоджених сторонами умов поставки товару, у сторін не було необхідності укладати договори з перевізником на перевезення товару, оскільки товар передавався від постачальника до покупця в місці його знаходження.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що приватне підприємство "Весна" не надало для перевірки перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях, що свідчить про відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів.

З цього приводу, суд вказує на те, що приватне підприємство "Весна", так само як і товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" не здійснювали безпосередню відправку товару кінцевому споживачу залізничним транспортом, а лише купували та здійснювали продаж продукції на складі виробника. А факт отримання товару та перехід права власності підтверджується довіреністю та видатковими накладними. Залізнична накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення і видається одержувачу, про що позивач зазначає в позовній заяві. Однак, перевезення товару залізницею чи автомобільним транспортом не здійснювалося і не було предметом договору поставки продукції, відповідно приватне підприємство "Весна" не був одержувачем товару по залізничним накладним, а тому і не могло мати таких документів.

Отже, суд приходить до переконання, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочинів. Господарські операції по вказаним договорам поставки відображені в бухгалтерському та податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між приватним підприємством "Весна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус" відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар був отриманий на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 жовтня 2010 року

Суддя Калинич Я. М.