Рішення № 124852015, 16.01.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8709/24

Провадження №2/751/61/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

суддяЛібстер А.С.секретар судового засіданняРак Я. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 751/8709/24 за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини учасники справи та представники: позивач представник позивачаОСОБА_1 Кушнеренко Є. Ю.відповідачка представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кушнеренко Є. Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом про припинення стягнення аліментів, які стягуються з позивача відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.05.2013 року та просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2013 було розірвано. Від цього шлюбу мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2013 з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу). Однак, спір щодо визначення місця проживання дитини не вирішувався, після рішення суду дитина фактично залишилася проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні. Звертає увагу, що відповідач з дня постановлення рішення про стягнення аліментів виконавчий лист до ДВС не пред`явила, виконання судового рішення не ініціювала. Таким чином, враховуючи що донька фактично проживає з батьком, перебуває на його повному утриманні, обов`язку сплачувати аліменти відповідачу на утримання дитини немає, в зв`язку з вищевказаним, виникли законні підстави щодо стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача. Зазначає, що позивач офіційно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , окрім заробітку інших доходів у нього не має, коштів які він отримує не достатньо для утримання дитини. Відповідач офіційно працює в магазині «Сільпо», має дохід і можливість сплачувати аліменти.

Позовна заява надійшла до суду 26.09.2024, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача спрощене позовне провадження у справі відкрито 17.10.2024, перше судове засідання призначене на 11.11.2024 .

04.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву, з аналізу якого вбачається, що місце реєстрації дитини та навчання дитини не свідчить про місце проживання дитини разом з позивачем і не вказує на її утримання позивачем. Заява неповнолітньої щодо її проживання та реєстрації за місцем мешкання позивача від 06.09.2024 не підтверджує саме її проживання. З 2013 року позивачка з донькою мешкали окремо. Позивач жодним чином не був обмежений у спілкуванні з дитиною або бабусею. Позивач запевняв що буде виконувати обов`язки по утриманню дитини, останні аліменти були сплачені у жовтні у розмірі 3000 гривень. Позивач не надає згоду на зняття з реєстрації дитини. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 58-59).

У відповіді на відзив від 08.11.2024 представником позивача зазначено, що на переконання позивача донька фактично проживає з батьком, перебуває на його утриманні, а тому обов`язку на утримання неповнолітньої дитини у нього не має. Доводи відповідачки є маніпулюванням фактами, введення суду в оману та психологічний тиск на дитину зі сторони відповідачки ( а.с.53-54).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Представником позивача додатково повідомлено, про обставини складання заяви ОСОБА_6 від 06.09.2024, відповідно до якої, представник позивача зазначив, що вказана заява була надрукована ним не зі слів ОСОБА_7 .

Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову. Визнали, що дитина деякий час дійсно проживала із батьком, але ж це не було систематично. Дитина сама вирішувала де їй бути. Натепер дитина мешкає із мамою і не хоче проживати із бабусею чи батьком. Батька весь час немає вдома. Аліменти витрачаються за призначенням. Місце проживання дитини в судовому порядку не визначалося.

Допитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 повідомила, що вона кохає і маму і батька однаково. Батьки розвелися давно і вона деякий час жила у батька, тому як у матері не було постійного житла. Більшість часу вона жила із батьком. Проживає тепер з мамою. Дійсно приходить до батька та бабусі. Батько військовий, часто не буває його. Вважає, що мати її забезпечує, батько також допомагає. Скільки її мама отримує аліментів від батька їй невідомо, то вважає справою батьків. З приводу того, як була написана заява від 06.09.2024, то вона у той день ночувала у батька, який її розбудив з ранку і сказав підписати, вона не читала, бо хотіла спати і не розуміла що їй дав підписати батько.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 повідомила, що є матір`ю позивача, проживає в АДРЕСА_1 . З ОСОБА_9 її син розійшовся в 2013 році. Від шлюбу у них є донька, яка більшість часу проживала разом з ними, а після звернення до суду її сина, щодо аліментів, внучка пішла до матері. Більшість речей ОСОБА_7 знаходяться у них. Якимись речами також забезпечувала ОСОБА_10 . Син тепер служить, і під час служби внучка мешкала з ними. ЇЇ син постійно сплачував кошти на утримання дитини. Ключи від квартири перебували у сусідки ОСОБА_11 і ОСОБА_7 приходила і брала ключі, щоб вони не були втрачені. Вважає, що позивач утримує повністю дитину і до звернення до суду внучка мешкала у них.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_11 , повідомила, що вона є сусідкою позивача та добре знає сім`ю ОСОБА_12 . Там мешкають ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , донька ОСОБА_1 , яка нещодавно, два місяці тому, пішла від них жити до матері. Батько обував, одягав дитину, за все платив. Їх внучка приходила до неї за ключами від квартири, щоб не втратити їх. Мати ОСОБА_14 , бувша дружина ОСОБА_15 , також приходила до ОСОБА_12 , тобто відвідувала доньку. Вважає, що приблизно з 2015 року дитина проживала з батьком.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_16 повідомив, що є сусідом ОСОБА_12 , живе з ними в одному під`їзді. Йому добре знайома їх сім`я. В їх квартирі мешкають ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та донька ОСОБА_1 . До цього з ними мешкала відповідачка. Вони жили разом до тих пір, поки не розвелись. Потім дочка жила з батьком та бабусею, приблизно 7 років. Тепер йому відомо що позивач служить, де мешкає зараз ОСОБА_17 , йому невідомо. Вовки жили утрьох.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін та показання свідків, думку неповнолітньої дитини, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.05.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано; стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 22.04.2013 року і до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку (а.с. 31).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зареєстрували шлюб 20.08.2016, актовий запис № 1335 (а.с.60).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 має 3/8 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.61).

Постановою від 02.07.2013 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дорошенко В.М. відкрите ВП № 38677264 з виконання виконавчого листа № 750/3961/13ц 2/750/1501/13 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 , щомісячно (а.с.69, 57).

Відповідно до заяви від 06.09.2024, ОСОБА_5 повідомляє та просить врахувати, що з часу розлучення батьків, основним місцем її мешкання є АДРЕСА_1 , де також мешкають батько та бабуся (а.с. 26).

Згідно з довідкою від 05.09.2024, ОСОБА_5 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» з 01.09.2024 на денній формі за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб. Термін закінчення навчання 30.06.2026 (а.с. 27).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживаннязареєстровано заадресою:АДРЕСА_1 , з 10.09.2021 року (а.с. 30).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради станом на 04.09.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Згідно з довідкою від 16.05.2023 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2023 року (а.с. 16).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримує дохід з Військової частини НОМЕР_2 , усього за січень-червень 2024 року - 263914,10 грн. (а.с. 17-24).

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача (постанова ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22).

Стягнення з одного з батьків аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням ст. 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Якщо спільна дитина сторін проживає з позивачем, то існує необхідність припинення стягнення аліментів з нього. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з отримувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як вбачається з матеріалів справи місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , яка вже досягнула 14-річного віку, визначається нею самостійно, та може навіть періодично змінюватися за бажанням дитини, що є нормою, оскільки дитина має право як на материнську, так і батьківську любов та піклування. Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 , як неповнолітня особа, яка вже досягла 14 років, визначила своє місце проживання з батьком.

Натомість,заяву від06.09.2024,в якій ОСОБА_5 повідомляє тапросить врахувати, щоз часурозлучення батьків,основним місцемїї мешканняє АДРЕСА_1 ,де такожмешкають батькота бабуся(а.с.26),суд вважаєнедопустимим доказом,і суд не може взяти її до уваги, оскільки на час її складання дитина не була обізнана з її змістом і наслідки її підписання були їй невідомі, що ніким не спростовано, навпаки і підтверджено представником позивача, який повідомив, що складав зазначену заяву самостійно і без участі дитини.

Судом також встановлено і не оспорюється що неповнолітня ОСОБА_5 більшість часу дійсно проживала із батьком, але визначити конкретний строк її перебування у батька чи разом з матір`ю у судовому засіданні не виявилось можливим. Позивач є військовослужбовцем і задіяний на здійснення захисту держави. Матір дитини заперечує його проживання з батьком. Свідки допитані у судовому засіданні, хоча і повідомили про постійне проживання доньки з батьком після розлучення, але до таких свідчень суд ставиться критично, враховуючи також думку самої неповнолітньої дитини, яка зазначила про те, що більшість часу проводить за місцем мешкання батька, але в теперішній час проживає саме із матір`ю. Відомості про нецільове використання аліментів суду не надані.

Згідно з ч.2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи справу по суті, виходячи із встановлених судом обставин, суд вважає що позивач створив штучні правовідносини та намагається поліпшити свій матеріальний стан, нехтуючи інтересами дитини та її майбутньому вихованню у дусі порядності та поваги до правил співжиття.

Системний аналіз наведених норм, а також встановлених судом обставин справи однозначно свідчить про те, що підстав для припинення аліментів позивачем не наведено, відповідно вимоги про припинення стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки та стягненню аліментів з відповідачки, задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені стороною відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу відповідачці ОСОБА_3 надавав адвокат Костін С.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 31.10.2024. Згідно з актом виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги загальна вартість робіт з надання професійної правової допомоги складає 6000 грн, оплата проведена відповідно до квитанції № 2741508 в сумі 6000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням складності справи, проведених судових засідань, обсягу зібраних доказів, проведеного аналітичної роботи адвокатом, витраченого адвокатом часу на складання письмових документів, витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем підлягають стягненню з позивача у розмірі 3000 грн. Заявлену до стягнення суму суд вважає надмірною.

Керуючись ст. 179, 180, 181, 188, 197 Сімейного кодексу України, ст.13, 43, 76-81, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Рішення суду набирає законноїсили після закінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27.01.2025

Суддя А. С. Лібстер