Ухвала суду № 124849505, 31.01.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/534/25

Провадження № 2-з/346/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши заяву представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІФ-34 , адвоката Потятинника Юрія Романовича, про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради Івано-Франківської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2025 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Потятинник Ю.Р., звернувся до суду зназваним позовомта вказаною заявою, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам укладати договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 2610600000:17:004:0170.

В цій заяві вказано, що ОСББ ІФ-34 впродовж тривалого часу, тобто (з 1981 року), користується прилеглою земельною ділянкою площею 0,0814 га, квартал 48, для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , яка була відведена йому на підставі рішення Коломийської міської ради №333 від 23.12.1981 року. Позивач розпочав процес приватизації земельної ділянки, в процесі якої виник спір з ОСОБА_1 , яка безпідставно претендує на частину земельної ділянки ОСББ. Рішенням Коломийської міської ради №4124-58/2024-58 від 19.12.2024 року Про надання в оренду земельної ділянки затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0249 га, кадастровий номер 2610600000:17:004:0170, терміном на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а п. 2 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_1 в двомісячний термін укласти з Коломийською міською радою договір оренди землі та забезпечити здійснення державної реєстрації речового права у порядку, визначеному законом. Площа накладання земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСББ ІФ-34 , зображено на схемі, виконаній інженером-землевпорядником. Коломийська міська рада однобічно підійшла до розгляду земельного питання, знехтувала інтересами жителів багатоквартирного будинку, (які використовують спірну ділянку як ігровий майданчик, сушіння білизни, відпочинку та святкування різних урочистих подій, на ній знаходяться грядки, дерева) та позбавила їх користування значною частиною належної земельної ділянки. Тому слід вжити негайних заходів до забезпечення позову, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки призведе до істотного ускладнення або ж зробить неможливим виконання рішення суду, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням приписів ч. 1 ст.153 та ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України. Зокрема зазначеною нормою визначено, що позов може бути забезпечено і шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (пп. 1, 2 ч. 1).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч. 3 ст.150ЦПКУкраїни заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним і скасування рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 . Рішення суду на наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню.

Крім того, лише наявність у ОСОБА_1 передбаченої можливості укласти договір оренди земельної ділянки не свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі. Тобто у цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого утруднення виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149,150, 151-153 ЦПК України,постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІФ-34 , адвоката Потятинника Юрія Романовича, про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради Івано-Франківської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: Яремин М. П.