Рішення № 124855087, 28.01.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4996/24

Провадження № 2/346/291/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участюсекретаря Хмельницької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.12.2023 року відповідач позичив у неї грошові кошти у сумі 10000 польських злотих, які зобов`язувався повернути протягом року, шляхом перерахування на її банківську картку кожного місяця по 8000 грн., у зв`язку з чим власноручно написав розписку. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, зазначеної суми коштів не повернув, незважаючи на неодноразові нагадування та надіслану на його адресу претензію щодо повернення боргу. Згідно з даними НБУ станом на 11.09.2024 року офіційний курс гривні по відношенню до злотого становив 10,59 грн. Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути позивачу 105900 грн. боргу та 8886 грн. процентів за користування позикою відповідно до облікової ставки НБУ. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу в загальному розмірі 114786 грн. та понесені судові витрати, які складаються із968 грн. сплаченого судового збору.

Позивач в судове засідання не з`явилась. 12.12.2024 року її представник, адвокат Потятинник Ю.Р. через систему Електронний суд подав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити в його та позивача відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи ( а.с. 44 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до правил ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено,що 30.12.2023 року відповідач оформив власноручно письмову розписку, за умовами якої він отримав від позивача (позичив) 10 000 злотих по курсу 9,40 грн., які зобов`язувався повернути протягом року, шляхом перерахування на банківську картку позивача кожного місяця по 8000 грн. ( а.с. 35 ).

Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі №6-2789цс16 та у постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов`язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.

З цих підстав суд дійшов висновку те, що надана позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов`язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.

Верховний Суд України у постанові від 11.06.2021 року в цивільній справі № 753/11670/17 вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Такі правові висновки про застосування статей1046,1047 ЦК Українивикладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 тавід 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Позивачем вказано, що з метою досудового врегулювання спору вона направила на адресу відповідача письмову претензію від 17.05.2024 з вимогою оплатити суму боргу ( а.с. 9 ). Однак, взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав.

У відповідності до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із відповідної інформації станом на 12.09.2024 року (дату пред`явлення позову) офіційний курс гривні до польського злотого становив: 1 польський злотий = 10,61 грн.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить стягнути 10000 польських злотих, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 11.09.2024 року 105 900 грн. (1 польський злотий = 10,59 грн.), а суд з огляду на приписи ч.2ст.264 ЦПК України, позбавлений права вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 105 900 грн.

Відповідно доприписів ч.1,2ст.1048ЦК Українипозикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором.Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України.У разівідсутності іншоїдомовленості сторінпроценти виплачуютьсящомісяця додня поверненняпозики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування наданими нею у борг грошовими коштами за весь час користування відповідачем такими коштами з 30.12.2023 року по 11.09.2024 року.

Згідно зі змісту наданої відповідачем боргової розписки, розмір відсотків за користування позикою не був визначений. Оскільки сума позики перевищує 50-кратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (850 грн.) та сторонами не був погоджений розмір відсотків за користування сумою позики, позивач має право на отримання процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки позика надавалася на період до 30.12.2024 року, відповідно позивач має право на отримання таких відсотків, за весь період правомірного користування відповідачем такими коштами, тобто за період з 30.12.2023 року по 12.09.2024 року включно (дату пред`явлення позову).

Згідно з даними Національного банку України облікова ставка за період з 30.12.2023 року по 14.03.2024 року становила 15%, з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року 14,5%, з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року 13,5%, з 14.06.2024 року по 12.09.2024 року 13%.

Отже, сума відсотків за користування позикою, яку повинен сплатити відповідач позивачу становить: 10426,06 грн. із розрахунку: (105 900,00 грн. * 15,0% * 76 днів (з 30.12.2023 року по 14.03.2024 року)/100*365) + (105 900,00 грн. *14,5% * 42 дні (з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року)/ 100*365) + (105 900,00 грн. *13,5% * 49 днів (з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року)/ 100*365) + (105 900,00 грн. *13% * 91 день (з 14.06.2024 року по 12.09.2024 року)/ 100*365). Разом з тим, позивач у позовній заяві просить стягнути 8 886 грн., а суд з огляду на приписи ч.2ст.264 ЦПК України, позбавлений права вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 886 грн. відсотків за користування позикою.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 968 грн., що стверджується відповідною квитанцією (а.с.4).

Відповідно до правил ч.2 ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача слід присудити на користь позивача вказані судові витрати.

На підставі ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України та, керуючись ст. ст.81, 141, ч.2 ст. 247, ст. ст. 263 - 265, 268, 280-289, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , 114 786 (сто чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень боргу за договором позики від 30.12.2023 року, із яких 105 900 грн. - основного боргу; 8 886 грн. процентів за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_2 ( дев`ятсот шістдесят вісім)гривень сплаченогосудового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено03 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.