Постанова № 12461515, 25.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2010 р.Справа № 6/74/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,          

суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О. М.,

за участю представників:

від Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод" –Романчук О.Є. (за дорученням),

від Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" –Шендріков Д. О. (за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2010 р.

у справі №6/74/10

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

до Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод"

про стягнення 444249,30 грн. на відшкодування збитків, 507624,29 грн. пені, 63191,16 грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010 р. Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі –Компанія) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод" (далі –Підприємство) 444249,30 грн. збитків, 507624,29 грн. пені та 63191,16 грн. штрафу в розмірі семи відсотків від вартості простроченого зобов’язання. В обґрунтування позовних Компанія зазначила, що в порушення умов укладеного сторонами договору комісії Підприємство передало їй лише частину продукції та з затримкою на 28 днів. Свої договірні зобов’язання Підприємство не виконало в повному обсязі, чим порушило умови договору та допустило порушення боржника, що зумовило нарахування Компанією штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2010р. (яке підписано суддею Ткаченко О. В. 15.09.2010 р.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства „Миколаївський ремонтно-механічний завод" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» 444 249,30 грн. на відшкодування збитків, 507624,29 грн. пені; 63 191,16грн. –штрафу, 10150,65 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення вмотивоване тим, що оскільки Підприємство прострочило виконання зобов’язання цілком правомірними і обґрунтованими є вимоги щодо стягнення 46715,69євро, які позивач просив стягнути в гривневому еквіваленті. Також відповідно до п.10.1 договору правомірним є нарахування пені в розмірі 0,3 % ціни продажу несвоєчасно переданої продукції за кожен день прострочки та штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 7% вартості продукції на суму 63191,16 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням Державне підприємство "Миколаївський ремонтно-механічний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Миколаївської області та відмовити в частині стягнення суми пені в розмірі 507624,29 грн. та суми штрафу в розмірі 63191,16 грн. та, посилаючись на важке становище підприємства, просить суд зменшити санкції з посиланням на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення процесуального строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. скаржнику відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2010р., про що всі учасники процесу, згідно ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

У відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без мін.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, змінити рішення місцевого суду в частині стягнення пені і штрафу, зменшивши суми стягнення пені до 100000 грн., а штрафу до 10000 грн.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив відмовити в задоволенні скарги і залишити рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

20.05.2009 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(комісіонер) було укладено договір комісії № USE-16.4-114-D/К-09 (далі –Договір), згідно умов якого комісіонер (позивач) зобов'язався за дорученням комітента (відповідач) за плату вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок комітента правочин (зовнішньоекономічний контракт) з продажу коліс та повітряних редукторів для БТР-80А у кількості, визначеній у додатку № 1 до договору комісії.(п. 1.1., 1.2., 2.1 Договору)

Згідно п.5.2. Договору погоджена комітентом ціна продукції складає 194528 євро, наводиться у специфікації та сформована з урахуванням вартості продукції, а також, зокрема, комісійної плати, інших витрат згідно п. 3.2.3. договору.

Як погоджено сторонами при підписанні Договору у п. 5.3 за виконання доручення, зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату, разом із нарахованим ПДВ, у розмірі 7% від ціни продажу продукції, що становить 13 616, 96 євро та 96 євроцентів.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору загальна сума витрат, які комісіонер утримує з коштів комітента не повинна перевищувати 10091,04 євро. Кошти, які залишились невикористаними після виконання доручення комісіонером, утримується комісіонером в якості додаткової комісійної плати.

Згідно п. 5.4 Договору право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення контракту.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що комітент доручає комісіонеру передбачити в контракті порядок проведення покупцем платежів, за яким: 50% від погодженої комітентом ціни продукції (п. 5.2) буде перераховано протягом 15 днів з дати набуття чинності контрактом; 50% вартості першої партії продукції буде перераховано протягом 5 днів з дати передачі відповідної партії продукції на комісію; 50% вартості другої партії продукції буде перераховано протягом 5 днів з дати передачі відповідної партії продукції на комісію.

Згідно п.5.8 Договору отримані грошові кошти перераховуються комісіонером комітенту протягом 5 днів після надходження відповідних коштів на рахунок комісіонера.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 05.08.2009 року № 362 (а.с. 34), на виконання п. 5.3 договору Компанія перерахувала на рахунок Підприємства грошові кошти в сумі 51 246,00 євро.

Відповідно п. 1 Додаткової угоди до Договору № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009 в забезпечення виконання наданого комітентом доручення (п. 5.7 Договору) комісіонер перерахує 20% погодженої комітентом ціни продукції, що складає 34164,00 євро в 30-денний строк з дати підписання цієї додаткової угоди.

На виконання цієї умови договору Компанія платіжним дорученням від 06.08.2009 року № 2030 (а.с. 35) перерахувала Підприємству грошові кошти в сумі 378236,58 грн. ( еквівалент 34 164,00 євро за курсом НБУ 11,071203 грн. за 1 євро ).

Отже, станом на 06.08.2009 року Компанією на рахунок Підприємства було перераховано кошти в сумі 50% від погодженої ціни продукції на загальну суму 85410,00євро.

Відповідно до умов п. 4.1. договору комісії № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009р. Підприємство зобов'язалось передати продукцію двома партіями в місці передачі (склад комітента) у строк не більше 90 днів з дати першого перерахування коштів комітенту в наступному порядку: перша партія продукції - через 55 днів з дати перерахування коштів комітенту, а друга партія - через 25 днів з дати передачі на комісію першої партії продукції.

Відповідно до акту технічної інспекції від 27.08.2009р. (а.с. 36), підписаного представниками обох сторін, перша партія продукції у кількості 8 од. коліс та 1 повітряний редуктор на загальну суму 9 960,00 євро за ціною контракту. При цьому, згідно з умовами договору комісії після утримання Компанією належних йому сум на відшкодування витрат та комісійної плати, Підприємству за передану продукцію належать кошти в сумі 8746,13євро.

Після передачі першої партії продукції, як передбачено умовами п. 5.7 Договору комісії, платіжним дорученням № 399 від 27.08.2009 р. (а.с. 37) Компанія перерахувала на рахунок Підприємства кошти в розмірі 4 373,07 Євро, що становить 50% вартості першої партії продукції на суму 8 746,13 Євро.

Відповідно до п. 4.1.2 договору комісії № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009р. друга партія продукції у кількості 148 одиниць коліс і 19 редукторів повинна була бути передана через 25 днів з дати передачі першої партії продукції - тобто в строк до 22.09.2009р.

Однак, як вбачається з акту приймання-передачі від 20.10.2009р. (а.с. 38), Підприємство передало тільки частину другої партії продукції (а саме 72 од. коліс та 9 редукторів на суму 89 640,00 євро) та з простроченням на 28 днів.

З надісланого Підприємством на адресу Компанії листа від 20.11.2009 року № 996 (а.с. 47) вбачається, що ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" було готове здійснити передачу решти продукції у кількості 76 коліс та 10 редукторів 15.12.2009 року, однак, за твердженням Компанії ці договірні зобов'язання залишились невиконаними.

За фактично передану частину другої партії продукції згідно з умовами договору комісії відповідачеві належали кошти в сумі 78 715,17 євро.

На виконання п. 5.7 договору комісії № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009р., Компанія платіжним дорученням №522 від 27.10.2009р. (а.с.39) перерахувала Підприємству 39 357,58 євро, що становить 50% вартості другої партії продукції на суму 78715,17 євро.

Отже, як свідчать матеріали справи і цей факт правильно встановлено місцевим господарським судом, Підприємство отримало від Компанії кошти на загальну суму 129140,65євро, з яких 87 461,30 євро - кошти, отримані за фактично поставлену ним продукцію у кількості 80 од. коліс та 10 редукторів, а 41 679,35 євро - кошти, отримані відповідачем на виконання зобов'язання з передачі продукції, яке залишилось невиконаним.

В підтвердження виконаних Підприємством зобов'язань та здійснених витрат за договором комісії відповідно до п.3.1.4 надано звіти №1 від 05.08.2009 року, № 2 від 31.08.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 28.05.2010 року. (а.с. 40-42, 56)

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначена норма кореспондується із приписами статей 526, 526 Цивільного кодексу України, якими визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, в свою чергу, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою ( ч. 1 ст. 1016 ЦК України).

Господарський суд Миколаївської області дійшов обґрунтованого висновку, що Підприємство прострочило виконання зобов'язання, чим порушило умови п.п. 3.2.1, п. 3.1 та п.п. 4.1.2 п. 4.1. Договору комісії № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009р. і приписи ч. 1 ст. 1016 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України)

Відповідно до ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості заявлених Компанією до стягнення сум: 41 679,35 євро різниці між фактично перерахованими відповідачу коштами та належними йому коштами за виконану частину зобов'язання, 3 723,08 євро додаткової комісійної плати відповідно до умов Додаткової угоди №1 до Договору комісії та 1 313,26 євро фактично здійснених позивачем витрат, які не були утримані при пропорційному утриманні належних позивачеві сум коштів відповідно до п.5.9 Договору комісії, але на яку позивач має право відповідно до п. 3.2.3 Договору комісії та ст. 1024 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що в апеляційній скарзі Підприємство фактично не заперечує проти стягнення означених сум заборгованості, а в прохальній частині просить змінити рішення в частині стягнення пені у розмірі 507624,29 грн. та штрафу в розмірі 63191,16грн.

Згідно п. 10.1 договору комісії за порушення термінів передачі продукції на комісію, комітент сплачує комісіонеру пеню у розмірі 0,3% ціни продажу несвоєчасно переданої продукції за кожний день затримки передачі.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно Листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В свою чергу в Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги, що відповідач у справі є державним підприємством, договірні зобов’язання ним частково виконані (як визнав представник позивача в суді апеляційної інстанції на 51%), підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі, невиконання частини зобов’язання пов’язано з вимушеною видачею коштів для погашення заборгованості по заробітній платі в зв’язку із суб’єктивною упевненістю в отриманні кредитних надходжень (що не виключає його вини в невиконанні зобов’язання), а також з урахуванням явної невідповідності нарахованих штрафних санкцій, у розмірі майже 130% всієї заборгованості, понесеним позивачем збиткам (протилежного позивач не довів) та для запобігання безпідставному збагаченню позивача за рахунок державного підприємства та недопущення державного підприємства до банкрутства колегія суддів дійшла висновку щодо можливості зменшення штрафних санкцій до вказаного представником скаржника (відповідача) розміру.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, розподіл витрат по сплаті державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу залишається колегією суддів незмінним.

З огляду на вищевикладене рішення господарського суду Миколаївської області в частині стягнення пені та штрафу підлягає зміні, а суми зазначених санкцій –зменшенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,

101-105ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод" - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.09.2010 р. у справі № 6/74/10 –змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський ремонтно-механічний завод" (м.Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120 ЄДРПОУ 07856371) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(м. Київ, вул.. Дегтярівська, 36, ЄДРПОУ 21655998):

- 444 249, 30 грн. (чотириста сорок чотири тисячі двісті сорок дев'ять гривень 30 коп.) на відшкодування збитків;

- 100000 (сто тисяч)грн.00 коп. - пені;

- 10000 (десять тисяч)грн. 00 коп. - штрафу;

- 10150,65 грн. витрат по сплаті держмита при поданні позову;

- 236 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.”

3) Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ відповідно до цієї постанови з зазначенням відповідних реквізитів.                                        

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                             Мирошниченко М. А.

Судді:                                                            

Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 26.11.2010 р.