Рішення № 12461387, 22.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 43/253-10

вх. № 8838/3-43

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О. дор.№ 01-62юр/4249 від 25,05,10 року

відповідача –Олентьєва Р.В. дов. №30/2359 від 29.09.2010 року

розглянувши справу за позовом Акціонерна компанія "Харківобленерго" м. Харків

до Харківське міське управління Міністерства внутрішніх справ України, м. Харків

про стягнення 232320,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась з позовом до господарського суду Харківської області до Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заборгованості в сумі 232320,31 грн., в тому числі 194900 грн.- вартість електричної енергії, 27244,19 грн.- плата з компенсації перетікання реактивної енергії, три відсотка річних в розмірі 1247,73 грн., ПДВ на 3% річних 249,54 грн., індекс інфляції в розмірі 2354,69 грн., ПДВ на індекс інфляції - 470,95 грн., пеня в розмірі 5853,02 грн., яка утворилася внаслідок невиконання належним чином зобов"язань за договором № 5-1803 від 11.05.2007 року, який був пролонгований на 2010 рік ,відповідно до п.9.11, вказаного договору.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні 22 листопада 2010 року підтримує заявлені позовні вимоги, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, та просить суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні 22 листопада 2010 року позов визнав частково та просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми 194 900,19 грн. заборгованості у зв”язку з відсутністю предмету спору, та просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені в розмірі 5853,02 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, встановив наступне.

11.05.2007 року між АК "Харківобленерго" та Харківським міським управлінням Міністерства внутрішніх справ україни був укладений договір про постачання електричної енергії №5-1803, який пролангований на 2010 рік.

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 р. № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 22.11.06), Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Відповідно до п.7.1 “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою НКРЕ України за № 28 від 31.07.1996 р., зі змінами та доповненнями внесеними Постановою НКРЕ “Про внесення змін та доповнень до “Правил користування електричною енергією № 928 від 22.08.02 р. (надалі Правила) та договору, відповідач зобов’язується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

Відповідно до умов Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору.

Споживач, у свою чергу, відповідно до п.2.2.5. договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Договору.

АК “Харківобленерго”, як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснив у період з листопада 2009 року по серпень ( включно ) 2010 року відпуск електричної енергії Споживачу, проте відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов"язання відповідно до умов договору. Проте, в процесі розгляду справи відповідачем основна заборгованість була погашена, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який надійшов на адресу господарського суду Харківської області 22 листопада 2010 року, який був долучений судом до матеріалів справи. Зазначені акти підписані та скріплені печаткою обох сторін.

Таким чином, в процесі розгляду справи судом було встановлено, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 194900, 19 грн., у зв’язку з чим, керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд вважає за необхідне в цій частині припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошових зобов"язань за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Щодо суми пені 5853,02 грн., нарахованої відповідно до п.4.2.1; 4.2.5. Договору ; п.4.2; п.6 Додатку № 2 до договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що пеня нарахована правомірно, що підтверджується наданими розрахунками. Але у відзиві, який надійшов до господарського суду Харківської області 08.11.2010 року, відповідач просить суд зменшити суму нарахованої пені, у зв"язку з тим, що Харківське міське управління Міністерства внутрішніх справ є органом державної влади та, відповідно, фінансується з державного бюджету. Кошти отримуються з державного бюджету за кодуванням їх витрат. Внаслідок ненадходження з державного бюджету коштів було прострочено виконання зобов"язань Харківським міським управлінням Міністерства внутрішніх справ по сплаті за поставлену електроенергію.

Частиною 3 статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Враховуючи часткову сплату заборгованості за договором та обставини які викликали несвоєчасні розрахунки з Акціонерною компанією "Харківобленерго" за поставлену електроенергію, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованої суми пені на 50% до 2 926,51 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає нарахована пеня у розмірі 2926,51 грн.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Щодо нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних слід зазначити наступне. Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об"єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов"язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв"язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

3% річних та інфляційні нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею інфляційні нарахування та 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Тому, інфляційні нарахування та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, інфляційні нарахування та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України. Тому,стягненню з відповідача підлягає 1247,73 грн. 3% річних та 2354,69 грн. індексу інфляції, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 249,54 грн.- ПДВ на 3% річних та 470,95 грн.- ПДВ на індекс інфляції,суд відмовляє.

Щодо стягнення суми за компенсацію перетікання реактивної електроенергії в сумі 27244,00 грн., суд вважає наступне.

Відповідно до п.п. 2.2.7 Договору відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компесації перетікання реактивної енергії між електромережою Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 4А "Порядка розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".При укладенні договору сторони дійшли згоди, та підписали додаток № 4А "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".Тому, суд вважає, що стягненню підлягає сума компенсації за перетікання реактивної електроенергії 27244,00 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог , оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 625 ЦК України, 174, 179, 193 ГК України, статтями 1, 12, 32, 33, 47, 44, 49, ч.1 ст. 69, 75,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"- суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ( 61002, м.Харків, вул.Ярославська, 1/29, п/р 35214001004597 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 35244307) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська,149 - на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 27244,00 гривень плати за компенсацію пертікання реактивної енергії, пені в розмірі 2926,51 гривень, 2354,69 грн - індекс інфляції, 3 % річних в розмірі 1247,73 гривень, витрат по сплаті державного мита в розмірі 337,73 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

В частині стягнення з відповідача суми основного боргу - 194900,19 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення з відповідача 2926,51 грн. пені, ПДВ на 3% річних-249,54 грн., суми ПДВ на індекс інфляції - 470,95 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписаний 23.11.2010р.