Рішення № 12461091, 18.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2010Справа №2-32/3851-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ( м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"( АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, ідентифікаційний код 20680287).

До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 1 938,44 грн.

За участю представників:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1. ФОП, паспорт.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду АРК з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 1938,44 грн., з яких : 777,24 грн. заборгованість по орендній платі, 901,25 грн. витрати за комунальні послуги, 222,14 грн. індекс інфляції та 38,07 грн. 3% річних, також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АРК від 30.07.2010 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №5002-14/3851-2010.

Позивач заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги у бік збільшення та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 777,24 грн., штрафні санкції у розмірі 260,21 грн., 3 % річних у розмірі 38,07 грн., індекс інфляції у розмірі 222,14 грн., суму заборгованості за відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 901,25 грн. (660,00 грн. за електроспоживання, 24,25 грн. за водокористування), також просить стягнути судові витрати.

Розпорядженням № 222 Заступника голови Господарського суду АРК Тіткова С.Я. від 24.09.2010 р. залучено до розгляду справи №5002-14/3851-2010 замість судді ГС АРК Лагутіної Н.М. суддю ГС АРК Барсукову А.М. Справа передана судді Барсуковій А.М., справі привласнено номер №5002-32/3851-2010.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.09.2010р. справа прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М., розгляд справи призначений на 12.10.2010р.

У судових засіданнях 12.10.2010р. та 10.11.2010р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виконувались обовязки зі сплати орендної плати та комунальних послуг за договором суборенди нерухомого майна № 10/04-3/149 від 10.12.2007р. та договором про відшкодування витрат банка по утриманню орендованого приміщення № 10/04-3/267 від 17.12.2007р., внаслідок чого за відповідачем утворилась сумарна заборгованість в розмірі 1678,23 грн., що і стало приводом для звернення позивача то суду із позовом про стягнення заборгованості.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що лист про розірвання договору оренди він не отримував. Крім того, зазначив, що електроенергію він не споживав, оскільки Новоозернінська селищна рада відмовила йому в видачі дозволу на розміщення обєкту торгівлі у даному приміщенні та позивач у цей час експлуатував у даному приміщенні банкомат, споживаючи при цьому електроенергію. Позивач в свою чергу, не надав квитанцій про сплату електроенергії, рахунків від постачальника комунальних послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством (ПАТ)"Райффайзен Банк Аваль" (Орендар) (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) ( відповідач) був укладений Договір суборенди нерухомого майна № 10/04-3/149 (а.с. 11-12).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування на умовах цього договору частку нежитлового приміщення розташоване за адресою: п. Новоозерне, вул. Героїв Десантників, 11, загальною площею 94,8 кв.м.

У виконання пункту 2.1 Договору, яким закріплено, що передача обєкту суборенди у користування Суборендарю, а також повернення обєкту Орендарю здійснюється за відповідними актами приймання передачі, які підписуються повноважними представниками обох сторін, сторонами був підписаний відповідний акт. (оборотна сторона а.с. 12).

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що розмір щомісячної орендної плати за користування обєктом суборенди становить в цілому 381,00 грн. без ПДВ (457,20 грн. з урахуванням ПДВ).

Згідно з пунктом 3.2 Договору Суборендар зобовязується щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим перераховувати на поточний рахунок Орендарю суму орендної плати вказаної у пункті 3.1 договору. Оплата здійснюється у національній валюті України, на підставі виставлених рахунків.

17.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством (ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 10/04-3/267 про відшкодування витрат по утриманню приміщень, переданих в оренду (а.с. 13).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, як вказувалося вище, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником періоду стягнення, від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати.

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 777,24 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 222,14 грн., 3% річних у розмірі 38,07 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з грудня 2008р. по 01.07.2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (457,20 грн. (орендна плата за жовтень 2008р.) х 102,1) / 100 ) 457,20 грн. = 9,60 грн.

інфляційні втрати = ( (777,24 грн. (орендна плата за жовтень та листопад 2008р.) х 102,9х101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9) / 100 ) 777,24 грн. = 136,42 грн.

інфляційні втрати = 9,60 грн. + 136,42 грн. = 146,02 грн.

Позивач в уточненні від 30.08.2010р. визначив, що інфляції за період з 01.04.2010р. по 01.07.2010 не було.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з грудня 2008р. по березень 2010р. підтверджується матеріалами справи в розмірі 146,02 грн., а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки згідно з пунктом 3.2 Договору Суборендар зобовязується щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим перераховувати на поточний рахунок Орендарю суму орендної плати вказаної у пункті 3.1 договору, прострочення заборгованості повинна обраховуватися з 16 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Однак, позивачем в уточненні до позову від 30.08.2010р. невірно було визначено початок прострочення заборгованості, а саме з 01.10.2008 та з 01.11.2008р., тоді як необхідно вести розрахунок з 16.11.2008р. та з 16.12.2008р.

Таким чином, сума 3% річних за період з 16.11.2008 року по 01.07.2010 року повинна бути розрахована наступним чином :

457,20 грн. (орендна плата за жовтень 2008р.) х 593 днів прострочення х 3% / 365 днів = 22,28 грн.

За період з 16.12.2008 року по 01.07.2010 року повинна бути розрахована наступним чином :

320,04 грн. (орендна плата за листопад 2008р.) х 562 днів прострочення х 3% / 365 днів = 14,81грн.

Загальна сума дорівнює 37,09 грн. (22,28 грн. + 14.81 грн.)

Отже, сума 3% річних за період з 16.11.2008р. по 01.07.2010р. складає та підтверджується матеріалами справи в розмірі 37,09 грн., а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті електроенергії, користування водою та стоками, а також послуг звязку, необхідно зазначити наступне:

Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.1 договору № 10/04-3/267 про відшкодування витрат по утриманню приміщень, переданих в оренду від 17.12.2007р. встановлено, що Банк зобовязується надавати Замовнику щомісячно рахунки на відшкодування витрат по утриманню приміщень (електроенергії, водопостачання та каналізації, послуг звязку).

Згідно пункту 3.1 зазначеного договору Замовник відшкодовує Банку витрати по утриманню орендованого приміщення у наступному порядку :

-за електроенергію у відповідності з показниками лічильника на підставі виставлених Банком рахунків не пізніше 20 числа кожного місяця;

-за користування водою та стоки у тому ж порядку виходячи з кількості робітників;

- за користування послугами звязку на підставі виставлених Банком рахунків не пізніше 20 числа кожного місяця.

Однак, позивачем у підтвердження вказаної вимоги не надано суду будь - яких доказів виставлення щомісячно рахунків відповідачу, показників лічильника, рахунків від поставників комунальних служб, тощо.

Крім того, судом встановлено, що у приміщенні на яке було укладено договір суборенди та яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, знаходиться банкомат, який належить позивачу, тому встановити окремо яку саме кількість води, електроенергії споживав відповідач, а яку позивач без документальних підтверджень визначених у п. 3.1. договору показників лічильників та виставлення на підставі них рахунків не вбачається можливим.

Більш того, з власного підтвердження, яке було надано представником позивача у судовому засіданні, а саме, рахунки, які виставлялись позивачу енергопостачальною організацією за спожиту електричну енергію на зазначеному обєкті, щомісячно містили різні суми у звязку із чим суд позбавлений можливості визначити вартість спожитої електроенергії саме відповідачем, та не може прийняти в якості доказу спожитої ним електричної енергії виставлений рахунок на суми рівні 50 гривень за місяць, розрахунок та підстави нарахування якої позивачем надано суду не було.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне у стягненні заборгованості по відшкодуванню витрат на комунальні послуги у сумі 901,25 грн. відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 61,20 грн. витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій на відповідача.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки витяг з ЄДРПОУ на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 був отриманий позивачем на вимогу суду та саме у звязку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

1.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ( м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"( АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, ідентифікаційний код 20680287) 777,24 грн. заборгованості, індекс інфляції у сумі 146,02 грн., 3 % річних у сумі 37,09 грн., 50,53 грн. державного мита та 116,90 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 30,32 грн. витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій на відповідача.

2.В іншій частині позову відмовити.

3.Наказ видати в порядку статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 18.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 18.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.