Постанова № 12459454, 25.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 25/82

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Карбань І.С., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шутенко І.А. ,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Северін Ю. П. (дов. № Л-29 від 17.06.2010 р.), Дмітрішин Д. М. (дов. № Л-28 від 17.06.2010 р.),

відповідача –Мисник Н. В. (дов. б/н від 16.06.2009 р.),

3-ої особи –Космацький П.В. (генеральний директор особисто),

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 3073 Х/2) позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.10 р. у справі № 25/82,

за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м. Київ, (код ЄДРПОУ 19338316),

до ТОВ «Агрофірма «Лан», с. Шенгури, Кобеляцького району, Полтавської області, (код ЄДРПОУ 31374188),

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Закрите акціонерне товариство «РодАн-Капітал», м. Київ, (код ЄДРПОУ 25394804),

про стягнення 264948,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області та з урахуванням уточнень просив стягнути з ТОВ «Агрофірма «Лан»заборгованість за кредитним договором в розмірі 264948,77 грн., з яких 250000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 14500,02 грн. –заборгованість по відсотках, 448,75 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 р. (суддя Босий В.П.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 р. по справі № 25/82 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області винесене з порушенням норм матеріального права та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, місцевий господарський суд визнав заяву відповідача про зарахування однорідних вимог по кредитним договорам та договорам субординованого боргу достатньою підставою для зарахування зустрічних вимог, не врахувавши, що їх зарахування суперечить умовам договору цесії (відступлення права вимоги) та вимогам діючого законодавства. Як вважав апелянт, Закон України «Про банки та банківську діяльність»встановлює особливий порядок погашення набутих ТОВ «Агрофірма «Лан»вимог за договором цесії, тому їх зарахування в процедурі ліквідації банку з огляду на приписи п.1 ст.602 ЦК України є не припустимим.

04.11.2010 р. через канцелярію апеляційного господарського суду від апелянта надійшли доповнення на апеляційну скаргу, в яких апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом Полтавської області, крім всього, було грубо порушено приписи підпункту 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Зазначена норма передбачає, що приймаючи рішення господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання. Водночас, вирішуючи спір між скаржником та відповідачем, господарський суд Полтавської області безпідставно вийшов за межі заявлених скаржником позовних вимог, тобто вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №14/1-1-128 від 06.0.2008 р., та визнав припиненими зобов’язання відповідача по кредитним договорам №14/10-33 від 15,03,2007 р., №14/10-66 від 26.05.2005 р., №14/10-27 від 03.03.2006 р., №14/1-1-15 від 29.01.2008 р., вимоги за якими не виступали предметом розгляду в суді першої інстанції та не заявлялись ні скаржником, ні відповідачем чи третьою особою.

Відповідач, ТОВ “Агрофірма “Лан”, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, як законне, обґрунтоване, та таке, що прийнято у відповідності до діючого законодавства, а апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки доводи, наведені в ній є безпідставними.

04.11.2010 р. через канцелярію апеляційного господарського суду від апелянта надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких апелянт вважав, що вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника. Тому, на думку апелянта, взаємозалік зустрічних вимог суперечить вимогам цього Закону та порушує права та охоронювані інтереси кредиторів вищестоящих черг.

Третя особа, ЗАТ “РодАн-Капітал”, відзив на апеляційну скаргу не надала.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Представники відповідача та третьої особи заперечували проти заявленого клопотання. Судова колегія, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Позивачем не доведено причин, з яких спір не може бути розглянутий в даному засіданні та наявність мотивованих підстав, з яких апеляційний господарський повинен відкласти розгляд справи. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 24.11.2010 р., тобто позивачу було надано час підготуватися до розгляду справи.

Крім того, відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строки розгляду апеляційної скарги встановлені статтею 102 ГПК України, згідно з якою апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. У ч. 3 статті 69 ГПК України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Враховуючи те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги винесена Харківським апеляційним господарським судом 27.09.2010 р., то двохмісячний строк, встановлений законодавством для її розгляду спливає 27.11.2010 р., а позивачем не заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 06.08.2008 р. між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»було укладено Кредитний договір № 14/1-1-128 (а.с. 7-9 т.1).

Відповідно до умов договору Позивач зобов’язався надати Відповідачу кредит в сумі 250000,00 грн., а відповідач отримати кредит, своєчасно сплачувати позивачу проценти за користування кредитом із розрахунку 17 (сімнадцять) відсотків річних, після чого повернути кредит в строк до 05.08.2011 р. (п.п. 1.1., 1.2.,1.3.,1.4. Кредитного договору).

Згідно з п. 9.2 кредитного договору від 06.08.2008 р. № 14/1-1-128, позичальник має право достроково погашати кредит і сплачувати відсотки по кредиту.

На підставі заяв № 1-08/105 від 06.08.2008 р., № 1-10/125 від 10.10.2008 р. відповідачу було надано кредит в обумовленому кредитним договором розмірі (250000,00 грн.). Факт надання кредиту в зазначеному розмірі підтверджується випискою з позичкового рахунку відкритого Відповідачу відповідно до п. 4.1. кредитного договору (а.с. 20 т.1).

06.03. 2003 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу №4-2003, за умовами якого третя особа надала Банку (позивачеві) грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн. на умовах субординованого боргу.

31.01.2006 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 8-2006 за умовами якого третя особа надала Банку (позивачеві) грошові кошти в сумі 7700000,00 грн. на умовах субординованого боргу.

Постановою Національного Банку України від 02.12. 2009 р. №713 було відкликано банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації АК банку “Банк регіонального розвитку”.

16 березня 2010 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір №1 відступлення права вимоги (цесії), згідно якого третя особа відступила, а відповідач набув право вимоги та стало кредитором за договорами про залучення коштів субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003 р., № 8-2006 від 31.01.2006 р., зокрема право вимоги повернення банком коштів в сумі відповідно 1500000,00 грн., 7700000,00 грн. та проведення взаємозаліків по договору № 4-2003 від 06.03.2003 р. та договору № 8-2006 від 31.01.2006 р.

16.03.2010 р. ТОВ “Агрофірма “Лан” надіслала ліквідатору позивача листа, в якому повідомила про укладення між Товариством та третьою особою договору про відступлення права вимоги (том 1, а.с.45) та заяву про проведення взаємозаліку взаємних вимог (том І, а.с.46).

Одночасно, 16.03.2010 р., третя особа повідомила позивача про укладення з відповідачем договору про відступлення права вимоги (том І, а.с.44).

13.04.2010 р. ліквідатор позивача надіслав відповідь третій особі (лист №01/1961, том І а.с. 47), де повідомив, що заяви про укладення договору про відступлення право вимоги прийняті до відому.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Закріплений в ст. 512 ЦК України перелік підстав, за яким кредитор у зобов’язанні може бути замінений не є вичерпним. Інші випадки можуть бути встановлені законами (але не договором і не іншими актами цивільного законодавства , передбаченими ст. 4 ЦК України ).

Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п.2 статті); строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається такими, що настав (пункт 3 частина 1 статті).

Статтею 87 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (пункт 5 частина 1 статті 92 Закону).

Ліквідатор банку з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банку (пункт 2 частина 1 статті 92 Закону).

Ліквідатор складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (пункт 4 частина 2 статті 93 Закону).

Відповідно до ч.4 ст. 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури .

Пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання угоди від 16.03.2010 р. не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.

Таким чином, надаючи оцінку правовідносинам, що склались між учасниками судового процесу з урахуванням положень глави 47 та глави 50 ЦК України, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора (відповідача про справі) перейшли права первісного кредитора (третьої особи по справі) у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто була здійснена заміна осіб у зобов’язанні первісного кредитора другим кредитором, що став правонаступником прав та обов’язків за договором між позивачем та третьою особою, а у відповідно до ст. 606 ЦК України зобов’язання припиняються поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Положення статті 601 ЦК України щодо припинення зобов’язання зарахуванням не містить вимог стосовно форми заяви сторони про зарахування зустрічних вимог, а тому колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що був належним чином завчасно повідомлений про укладення між відповідачем та третьою особою договору про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог. Зобов’язання сторін за спірним кредитним договором є припиненим, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення позову не було.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Усне клопотання Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 р. по справі № 25/82 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.