Постанова № 12459456, 25.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року           Справа № 18/75

Колегія суддів у складі: головуючий суддя І.А. Шутенко, суддя Л.М. Бабакова, суддя Л.М. Здоровко,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

кредитора –не з’явився

боржника – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві, м. Полтава (вх. № 3956П/2-4) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. по справі № 18/75

за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві, м. Полтава

до Приватного підприємства «Агроекспорт», м. Полтава

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2010 р. (суддя Паламарчук В.В.) припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Ініціюючий кредитор, ДПІ у м. Полтаві, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт зазначив, що до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується недоїмка (штраф, пеня) саме у випадках, які регулюються цивільним законодавством. Оскільки до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, то необхідно застосовувати спеціальні норми, якими до податкового боргу зараховуються також суми пені та штрафних санкцій.

В судове засідання апелянт не з’явився, 23.11.2010р. на адресу суду від нього надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника ДПІ у м. Полтаві.

Боржник, ПП «Агроекспорт», відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується штампом на зворотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скарги від 11.11.2010р., яка була надіслана сторонам по даній справі у відповідності до ст. 87 ГПК України.

Враховуючи викладене та те, що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Полтаві звернулась до господарського суду Полтавської області з заявою про визнання ПП «Агроекспорт»банкрутом за спрощеною процедурою на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на наявність у боржника податкового боргу в сумі 678,90 грн., а саме: 678,90 грн. штрафних санкцій по єдиному податку згідно податкових повідомлень-рішень № 0001341503 від 31.03.2009р., № 0002911503 від 14.08.2009р., № 0003581503 від 17.11.2009р., № 0000401503 від 19.02.2010р., прийнятих на підставі актів перевірки № 1058/1503/30044115 від 16.02.2010р., № 00257/1503/30044115 від 31.07.2009р., № 2449/1503/30044115 від 09.11.2009р., № 000140/1503/30044115 від 30.03.2009р. Також, ДПІ у м. Полтаві зазначила, що згідно довідок БТІ та ДАІ, Земкадастру, Держтехнагляду у боржника відсутнє нерухоме майно та транспортні засоби, за рахунок яких можна провести стягнення.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Згідно ч. 3 ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 даного Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Тобто, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство, а саме, неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов’язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи, тобто, на кредитора.

У відповідності до ст. 1 даного Закону безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Отже, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Ініціюючим кредитором на підставі вищевказаних норм законодавства не надано суду документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою та доказів, які б свідчили про безспірність кредиторських вимог.

Також, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», сплаті не підлягають.

Таким чином, Закон України «Про систему оподаткування»не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).

На підставі викладеного, судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство не надано суду доказів безспірності заявлених грошових вимог до боржника, а також, доказів наявності грошових зобов’язань боржника щодо виплати заборгованості по податкам і зборам (обов’язковим платежам), оскільки вимоги ДПІ ґрунтуються на наявності заборгованості боржника в сумі 678,90 грн. штрафних санкцій по єдиному податку. Отже, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України як таке, що безпідставно порушено.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі суду висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст.103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві, м. Полтава залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. по справі № 18/75 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           І.А. Шутенко

Суддя           Л.М. Бабакова

Суддя Л.М. Здоровко

Повний текст постанови підписаний 25.11.2010р.