Постанова № 12459344, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 4/143-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           Дзюбко П.О.

          Сулім В.В.

при секретарі:           Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача - Шкарбанов В.Г. (дов. від 01.07.2010р.),

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2010

у справі № 4/143-10 (Щоткін О.В. )

за позовом                               ТОВ "Дао-Фарм-Юг"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

про                                                   стягнення 57 846,16 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2010 року у справі № 4/143-10 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дао-Фарм Юг” 31067,50 грн. основного боргу, 3228,04 грн. пені, 11336,42 грн. втрат від інфляції, 1398,04 грн. – три відсотки річних, 470,30 грн. державного мита та 191,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10475,71 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нарахування штрафних санкцій.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою від 20.09.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 4/143-10 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Ухвалою від 12.10.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з необхідністю витребування у відповідача доказів на підтвердження укладання сторонами будь-яких інших договорів, ніж договір № О2-1401-14/130ю поставки медичної продукції від 14.01.2009р.

Ухвалою від 26.10.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 09.11.2010р. продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

09.11.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

23.11.2010р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (розписка представників), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дао-Фарм Юг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (покупець) було укладено Договір № О2-1401-14/130ю поставки медичної продукції (далі – Договір поставки), відповідно до умов якого продавець зобов’язується поставляти та передавати у власність покупцю готові лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар), а покупець приймати та оплачувати цей товар на умовах даного договору.

Кожна партія товару, що поставляється, повинна відповідати кількості, якості, асортименту і цінам, зазначеним сторонами в накладних (специфікаціях), що є додатками до цього договору і складають невід’ємну його частину. Підпис уповноваженої особи і печатка в накладній з боку покупця свідчать про приймання зазначеного у ньому товару і про згоду з тим, що закріплено в накладній, включаючи відповідність найменування, асортименту і ціни товару, зазначеного у заявці покупця (п.1.2 Договору поставки).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих поставок за цим договором.

Згідно пункту 3.2.1 Договору поставки покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Продавцем у наступному порядку: шляхом перерахування суми, вказаної у видатковій накладній на рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи від дати отримання партії товару.

Пунктом 3.3 Договору поставки встановлено, що оплата вартості товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з Покупця сум на розрахунковий рахунок Покупця.

Відповідно до п. 3.5 Договору поставки обов'язок по оплаті Товару являється виконаним з моменту надходження сумі вартості товару на розрахунковий рахунок Продавця. При порушенні Покупцем терміну оплати Товару, останній повинен сплатити Продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу від дати поставки Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується пеня. Виплата пені не звільняє Покупця від зобов'язань згідно даного Договору.

Згідно п. 7.1 Договору поставки даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, а в частині зобов’язань по оплаті товару – до їхнього виконання.

На виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії в матеріалах справи, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями, виданими на ім’я Малети Сергія Івановича.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 31067,50 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).

Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що заборгованість відповідача складає 31067,50 грн. та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення на підставі 3.5 Договору поставки неустойку в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 13703,75 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за невиконання зобов’язання з оплати товару пеню згідно п. 3.5 Договору поставки в розмірі, що визначений ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, та в межах строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за період з 13.08.2009р. по 11.02.2010р. (прострочення 183 дні).

За розрахунком апеляційного господарського суду розмір пені складає 3193,14 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а рішення в цій частині підлягає зміні, оскільки прийнято з порушенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування пені за прострочку оплати товару з огляду на не зазначення у товарно-транспортних накладних підставу поставки (договір), колегія суддів погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, вважає що вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки у зазначених вище товарно-транспортних накладних є посилання на підставу поставки, а саме договір. Крім того, відповідачем наданий попередній договір, що був укладений сторонами, у якому також узгоджена неустойка в разі порушення строку оплати товару.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 11336,42 грн. інфляційних та 1398,04 грн. 3% річних, оскільки, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв’язку зі зміною рішення суду першої інстанції підлягає зміні і розподіл судових витрат. Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 469,95 грн. витрат по оплаті державного мита та 191,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2010р. у справі № 4/143-10 змінити в частині стягнення пені та судових витрат.

3. Викласти пункт другий та третій резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2010р. у справі № 4/143-10 в наступній редакції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дао-Фарм Юг" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2, код ЄДРПОУ 31721568) 31067 (тридцять одну тисячу шістдесят сім) грн. 50 коп. основного боргу, 3193 (три тисячі сто дев’яносто три) грн. 14 коп. пені, 11336 (одинадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 42 коп. втрат від інфляції та 1398 (одну тисячу триста дев’яносто вісім) грн. 04 коп. 3% річних, 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 95 коп. державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовити в задоволенні стягнення 10510,61 грн. пені.

5. В решті рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2010р. у справі № 4/143-10 залишити без змін.

6. Матеріали справи № 4/143-10 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сулім В.В.