Постанова № 12459341, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 47/278

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           Дзюбко П.О.

          Сулім В.В.

при секретарі:           Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача - Соболь В.П. (дов. № 63 від 19.05.2010 р.),

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Приватавтолюкс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010

у справі № 47/278 (Станік С.Р. )

за позовом                               ТОВ Фірма "Приватавтолюкс"

до                                                   ТОВ "Аеротехсервіс"

про                                                   стягнення 125874,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року у справі № 47/278 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеротехсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватавтолюкс” суму боргу в розмірі 54250 грн., а також судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 542,50 грн. та 101,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовну вимогу в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 70384,90 грн. залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 47/278 в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою від 11.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватавтолюкс”.

Ухвалою від 02.11.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач в судове засідання представника не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008р. між ТОВ “Приватавтолюкс”, як виконавцем, та ТОВ “Аеротехсервіс”, як замовником, було укладено Договір № 10 (далі –Договір № 10 від 30.01.2008), відповідно до умов якого, виконавець зобов’язується надати замовнику послуги з пасажирських перевезень (п. 1.1).

Умовами Договору № 10 від 30.01.2008 сторони погодили, що факт надання послуг по даному договору підтверджується двостороннє підписаним актом виконаних робіт, та талоном замовника (п. 3.2), замовник вносить на рахунок виконавця 50% передплати від суми замовлення за надання послуг. Другу частину оплати за надані послуги замовник сплачує згідно з наданими виконавцем рахунком, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. В разі порушення строків розрахунків, виконавець має право не виконувати замовлень замовника до отримання належних йому грошових коштів і при цьому не відповідає за наслідки (п. 3.4), за несвоєчасну оплату транспортних послуг замовник сплачує 1 % несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (п. 4.1).

На виконання умов Договору № 10 від 30.01.2008 позивачем надано відповідачу у період жовтень 2009р. – січень 2010р. послуги з перевезення пасажирів на загальну суму 56345,00 грн., що підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг) по договору № 10 від 30.01.2008р., а саме: № 0000762 за жовтень 2009р. на суму 18275,00 грн., № 0000947 за листопад 2009р. на суму 17010,00 грн., № 0001062 за грудень 2009р. на суму 17820,00 грн., № 0000117 за січень 2010р. на суму 3240,00 грн.

Зазначені акти підписаними повноважними представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника), засвідчені печатками підприємств.

Згідно довідки позивача № 42 від 12.04.2010р., відповідач частково оплатив послуги перевезення по акту № ОУ-00762 за жовтень 2009р. на суму 855,00 грн., що останнім не заперечується.

Також з банківської виписки по розрахунковому рахунку позивача вбачається, що відповідач по рахунку № 116 від 31.01.2010р. сплатив 21.05.2010р. позивачу 1240,00 грн. по акту № 0000117 за січень 2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 зазначеного Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що заборгованість відповідача за Договором № 10 від 30.01.2008 складає 54250,00 грн. та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення на підставі 4.1 Договору № 10 від 30.01.2008 неустойку в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 70384,90 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за невиконання зобов’язання з оплати отриманих послуг з перевезення пеню згідно п. 4.1 Договору № 10 від 30.01.2008 в розмірі, що визначений ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, та в межах строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За розрахунком апеляційного господарського суду розмір пені складає:

за актом № 0000762 за жовтень 2009р. (18275,00 – 855,00 = 17420,00 грн.)*облікова ставка НБУ*2*161 з 11.11.2009р. по 20.04.2010р. – 1575,20 грн.

№ 0000947 за листопад 2009р. – 17010,00 грн.*облікова ставка НБУ*2*131 з 11.12.2009р. по 20.04.2010р. – 1251,52 грн.,

№ 0001062 за грудень 2009р. – 17820,00 грн..*облікова ставка НБУ*2*100 з 11.01.2010р. по 20.04.2010р. – 1000,85 грн.,

№ 0000117 за січень 2010р. – 3240,00 грн.*облікова ставка НБУ*2*100 з 11.02.2010р. по 20.04.2010р. – 125,56 грн.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3953,13 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені з огляду на ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку, оскільки позивачем у позовній заяві визначено суму заборгованості по кожному акту виконаних робіт окремо, вказано період прострочення платежу та визначено суму неустойки.

Таким чином, суд першої інстанції зобов’язаний перевірити правильність визначеної до стягнення позивачем суми неустойки, а у випадку необґрунтованості її розрахунку – здійснити власний на підставі поданих сторонами доказів та вимог чинного законодавства.

У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України в частині залишення без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 70384,90 грн., прийняття в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3953,13 грн. штрафних санкцій у вигляді пені.

Щодо доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий строк не пропущений, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 10.11.2009р. по 20.04.2010р.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 59,29 грн. витрат по оплаті державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватавтолюкс” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 47/278 скасувати в залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 70384,90 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеротехсервіс” (код ЄДРПОУ 25642627, адреса: 03057, м. Київ, вул. Металістів, 17, к. 401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватавтолюкс” (код ЄДРПОУ 23081917, адреса: 54007, м. Миколаїв, вул. Електронна, 19-А) суму пені в розмірі 3953 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 13 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 29 коп.

6. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 47/278 залишити без змін. 7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 47/278 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сулім В.В.