Постанова № 12459325, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 32/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Буравльов С.І.

          Вербицька О.В.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

За участю представників:

позивача: \\\\\\\\\\\\\\\\Тхорик С.М. (дов. від 20.07.2010 року № 225-КР-767);

відповідача: \\\\\\\\\\\\\\\\\Іванов К.О. (дов. від 18.03.2010 року, б\н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Укррезерв”

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2010

у справі № 32/369 (Хрипун О.О. .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана”

до                                                   Державного підприємства “Укррезерв”

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.08.2010 року у справі № 32\369 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” (далі - ТОВ “Люлана”, позивач) до Державного підприємства “Укррезерв” (далі – ДП “Укррезерв”, відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “Укррезерв” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позовні відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 19.10.2010 року.

19.10.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ДП “Укррезерв” про перенесення розгляду справи через неможливість направити до суду уповноваженого представника.

19.10.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 10 год. 00 хв. 23.11.2010 року.

23.11.2010 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ДП “Укррезерв” підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2010 року між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) було укладено Договір № 154 купівлі-продажу (далі –Договір-2), згідно з умовами розділу 1 якого відповідач зобов’язувався передати, а позивач прийняти та оплатити пшеницю державного резерву на умовах EXW “Франко-склад” відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 та умов цього договору.

Договір-2 визначає, що покупець здійснює попередню оплату на підставі рахунку-фактури продавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, зазначений у реквізитах до договору (п. 3.1 Договору-2). Протягом 3-х банківських днів з моменту здійснення оплати продавець надає покупцю накладну та довіреність на отримання оплаченої партії товару (п. 3.3 Договору-2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору-2 позивачем перераховано ДП “Укррезерв” грошові кошти за 9217,050 тон пшениці на загальну суму 11211801,48 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами.

В свою чергу, відповідачем, за Договором-2 було передано ТОВ “Люлана” документи (видаткові накладні та довіреності) та відвантажено на умовах “Франко-склад” 8954,018 тони пшениці на загальну суму 10923901,96 грн., виходячи із розрахунку вартості пшениці 1 220,00 грн. за одну тону (Додаток № 1 від 25.01.2010 до Договору-2).

Однак, доказів поставки позивачу 263,032 тони пшениці на виконання умов Договору-2 відповідачем надано не було.

Таким чином, по Договору-2 позивач не отримав товар на загальну суму 320899,52 грн. Вказана заборгованість відповідачем визнається.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, колегія суду погоджується з обставинами, встановленими судом першої інстанції, а саме, що позивачем в повному обсязі здійснено перерахування попередньої оплати відповідачу за придбання обумовленого Договором-2 товару. Однак, в порушення умов Договору-2 пшениця ДП “Укррезерв” в повному обсязі ТОВ “Люлана” не поставлена. Отже зобов’язання, які були взяті відповідачем, а саме - своєчасна поставка товару на франко-склади покупця, продавцем не виконані.

У зв’язку з неналежним виконанням ДП “Укррезерв” зобов’язань за Договором-2 , позивач звертався до відповідача з претензією № 1 (вих. № 121 від 04.03.2010 року) та претензією № 2 (№ 142 від 05.04.2010 року) щодо погашення заборгованості в розмірі 320 899, 52 грн. Однак, грошові кошти у вказаному розмірі, відповідачем ТОВ “Люлана” не повернуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням зазначеного, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ДП “Укррезерв” на користь ТОВ “Люлана” 320 899, 52 грн. заборгованості.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 Договору-2 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення з вартості недоотриманого покупцем товару (партії товару). В такому разі пеня розраховується з моменту прострочення поставки товару продавцем.

Сума пені за Договором № 154 від 25.01.2010, що заявлена до стягнення з ДП “Укррезерв”, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з ДП “Укррезерв” в сумі 21 821, 80 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду погоджується з розрахунками суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданими позивачем в сумі 8 022,49 грн. і вважає їх обґрунтованим.

Також, 3% річних від простроченої суми боргу, в розмірі 3 208,99 грн., розрахована ТОВ “Люлана” відповідно до періодів прострочення і також підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ “Люлана” про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 210 270, 00 грн. за договором № 137 від 01 грудня 2009 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем (продавець) та ТОВ “Люлана” (покупець) 01.12.2009 року було укладено Договір № 137 купівлі-продажу (далі –Договір-1), згідно з яким ДП “Укррезерв” зобов’язувалося передати, а позивач прийняти та оплатити пшеницю державного резерву на умовах EXW “Франко-склад” відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 та згідно з умовами Договору.

Відповідно до положень Договору-1 покупець здійснює попередню оплату на підставі рахунку-фактури продавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДП “Укррезерв”, зазначений у реквізитах до договору (п. 3.1 Договору-1).

Пунктом 3.3 Договору-1 передбачено, що протягом 3-х банківських днів з моменту здійснення оплати продавець надає покупцю накладну та довіреність на отримання оплаченої партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору-1 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти за пшеницю на загальну суму 20590980,00 грн., отримання яких не заперечується відповідачем.

В свою чергу, відповідачем було надано ТОВ “Люлана” видаткові накладні та довіреності на отримання 15962 тони пшениці, з яких 11 000 тон пшениці 3-го класу врожаю 2007 року та 4962 тони пшениці 4-го класу врожаю 2007 року.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.12.2009 до Договору-1 позивачем оплачено товар на наступних Франко-скаладах продавця: Франко-склад: м. Полтава, вул. Леніна, 69, ДП “Полтавський КХП” (1399,00 тон пшениці 4-го класу); Франко-склад Продавця: Хмельницька обл., Дунаєвський р-н, смт. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1, ДП “Дунаєвський КХП”(3000,00 тон пшениці 4-го класу); Франко-склад Продавця: Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Неполоківці, вул. Магістральна, 43, ДП “Неполоковецький КХП” (3000,00 тон пшениці 3-го класу та 563,00 тон пшениці 4 класу); Франко-склад Продавця: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, ДП “Златодар” (8000,00 тон пшениці 3-го класу).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивачем було виписано видаткові накладні, довіреності та акти приймання-передачі на всю оплачену партію пшениці, а відповідачем підписано вищевказані видаткові накладні та акти прийому-передачі товару на всю кількість поставленої та оплаченої продукції за Договором-1.

Відповідно до умов договору, (п. 3.4) право власності на товар переходить від продавця до покупця після оплати товару (партії товару), що оформлюється відповідним актом приймання передачі. В момент передачі продавцем покупцю накладної та довіреності, сторони підписують акт приймання передачі товару (партії товару).

Таким чином, аналіз умов договору та вищевказаних матеріалів справи, дає можливість зробити висновок, що ДП “Укррезерв” свої зобов’язання за Договором-1 виконало в повному обсязі.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції на доводами позивача, що ДП “Укррезерв” було недопоставлено пшениці за вищевказаним договором на суму 210 270, 00 грн., виходячи з наступного.

Так, ТОВ “Люлана”, зазначаючи, що відповідачем не поставлений товар у кількості, щодо якого здійснена оплата, посилається на складські квитанції на зерно № 501 та № 502 від 23.12.2009 року, виписаними ДП “Неполоковецький КХП” на ім’я ТОВ “Люлана”.

Зазначені складські квитанції колегія суду не може прийняти як належний та допустимий доказ на підтвердження недопоставки продукції, оскільки умовами договору (п. 3.4) право власності на товар перейшло до покупця з моменту підписання актів приймання-передачі.

Отже, позовні вимоги ТОВ “Люлана” в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором-1, та відповідно, нараховані ним штрафні санкції, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ДП “Укррезерв” доведено вимоги апеляційної скарги, щодо Договору-1, а отже, вона підлягає задоволенню в цій частині.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, що призвело до зміни рішення по справі.

Державне мито та судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Укррезерв” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.08.2010 року у справі № 32\369 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” до Державного підприємства “Укррезерв” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Укррезерв” (03150, м. Київ, вул.. Боженка, 84; м. Київ, вул. П.Пестеля, 4, п/р 26009197276800 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код 13677856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” (14005, м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської Армії, 16, кв. 40; 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 2, кв. 81, р/р 260021108 у ВАТ “Ерсте Банк”, м. Київ, МФО 380009; р/р 26000001329254 у ЗАТ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528, код 35606431) 320 899 грн. 52 коп. заборгованості, 8 022 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 21 821 грн. 80 коп. пені, 3 208 грн. 99 коп. - 3 % річних, 3 539 грн. 52 коп. державного мита та 140 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” - залишити без задоволення”

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Укррезерв” – без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Люлана” (14005, м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської Армії, 16, кв. 40; 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 2, кв. 81, р/р 260021108 у ВАТ “Ерсте Банк”, м. Київ, МФО 380009; р/р 26000001329254 у ЗАТ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528, код 35606431) на користь Державного підприємства “Укррезерв” (03150, м. Київ, вул.. Боженка, 84; м. Київ, вул. П.Пестеля, 4, п/р 26009197276800 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код 13677856) 1 208 грн. 97 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 32\369 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

26.11.10 (відправлено)