Постанова № 12459317, 17.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2010                                                                                           № 10/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Авдєєв П.В.

          Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: Біскуп Н.В. – представник за довіреністю,

від відповідача: Пікуль В.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова компанія”

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.09.2010

у справі № 10/220 (Котков О.В. .....)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова компанія”

про                                                   стягнення заборгованості в розмірі 43159,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 72-01-07 від 08.06.2007р. та звернення стягнення на предмет застави – 633665,81 грн. на підставі ст.ст.526, 610, п.1 ст.623, ст.1049, ч.1, ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 198, 199 Господарського кодексу України.

В процесі розгляд даної справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 633655,81 грн. На вирішенні заявлених вимог щодо звернення стягнення на заставлене майно не наполягав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Кредитного договору № 72-01-07 від 08.06.2007 року допустив прострочення сплати за користування кредитними коштами, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2010р. у справі №10/220 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 633665,81 грн. заборгованості за Кредитним договором № 72-01-07 від 08.06.2007 року, 6336,66 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково в частині стягнення штрафних санкцій, посилаючись на неповне встановлення господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції, в судовому засіданні 09.09.2010р., протиправно відхилив його усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, апелянт стверджує, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання, яке відбулось 09.09.2010р

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2007р. між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, був укладений Кредитний договір №72-01-07, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 1293600,00 грн., а останній, в свою чергу, зобов’язався повернути отримані кредитні кошти до 08.06.2010р. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13% річних, а за користування кредитом з моменту, зазначеного в підпунктах “б”, “в” пункту 3.1 цього Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі (далі –Договір).

Згідно із п. 2.1 Договору видача кредиту проводиться відповідно до письмової заявки позичальника за згодою банку шляхом перерахування коштів для оплати вартості автомобілів відповідно до договору купівлі-продажу, вказаному в п. 4.1 договору, з позичкового рахунку, відкритого позичальнику, на поточний рахунок продавця –ПП “ВКП “АльфаТекс”. Погашення основної суми боргу за кредитом проводиться позичальником, згідно погодженого графіку. Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит банку 8 червня 2010 року, шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок банку № 29093011540980, код банку 325923, код ЄДРПОУ 22403603, які далі зараховуються банком на позичковий рахунок позичальника, відповідно до регламенту роботи банку.

Належне виконання позивачем своїх зобов’язань по договору підтверджується наявними у матеріалах справи заявкою на отримання траншів від 08.06.2007 року на суму 1293600,00 грн. та меморіальним ордером № 1 від 08.06.2007 року щодо оплати за автомобілі на суму 1293 60,00 грн.

В свою чергу, відповідачем сплата процентів за користування кредитом здійснювалась з порушенням умов Договору: несвоєчасно та не у повному обсязі належних до сплати сум, у зв’язку з чим кредитною комісією позивача 20.04.2010 року було прийнято рішення про відмову відповідачу в продовжені строку дії Кредитного договору № 72-01-07 від 08.06.2007 року з вимогою дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов Договору.

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за відсотковими ставками: а) 13% річних за період із дня видачі до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 2.2 договору; б) у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно графіку –26% річних від суми невиконаного вчасно зобов’язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної заборгованості, але не більше остаточного терміну погашення кредиту, встановленого в п. 2.2 договору; в) 26% річних за період з 8 червня 2010 року до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

З пунктів 3.3, 3.4 Договору вбачається, що нарахування процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту надання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника…; нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами проводиться щомісяця; позичальник сплачує відсотки в термін з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сума простроченої заборгованості станом на 02.06.2010 року по простроченим процентам складала 54698,20 грн. та 2487,73 грн. по несплачених процентах за користування кредитними коштами; прострочена заборгованість по кредиту становила 480945,81 грн. та 35933,45 грн. заборгованість по кредиту.

Питання дострокового повернення кредиту врегульовані у розділі 6 Договору, де згідно з п. 6.1 банк має право вимагати повернення виданого кредиту та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання терміну, зазначеного в пункті 2.2 цього Договору, а позичальник зобов’язаний повернути отриманий кредит і сплатити усі проценти протягом 1 робочого дня з моменту одержання вимоги від банку в таких випадках: позичальник у період дії цього договору порушив будь-які умови цього договору, у тому числі не сплатив проценти за користування кредитом; був факт прострочення сплати процентів за користування кредитом (п. б п. 6.1 Договору).

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 1050 Цивільного кодексу України.

У листі-вимозі вих. 779 від 28.04.2010 року, який міститься у матеріалах справи з доказами отримання їх відповідачем 11.05.2010 року (поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції), позивач вимагав усунути порушення зобов’язань за кредитним договором шляхом сплати заборгованості (а.с.32).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що заборгованість, яка виникла згідно Договору по сплаті кредиту, нарахованих процентів ТОВ “Перша Західно-Українська Лізингова компанія” на вимоги банку була погашена.

Таким чином, в силу зазначених обставин з урахуванням умов Договору (п. 6.1) термін повернення кредиту вважається таким, що настав і у відповідача виник обов’язок сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 516879,26 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.3 Договору дострокове повернення кредиту та сплата процентів не звільняє позичальника від передбаченої розділом 7 Договору відповідальності за порушення умов цього Договору.

Згідно із п. 7.1 Договору за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Ця пеня сплачується у випадках порушення позичальником термінів платежів, передбачених пунктами 2.2, 2.6, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1, 8.3 цього договору, а також будь-яких інших термінів сплати, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь період фактичного користування кредитом.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 57065,85 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 2534,77 грн. за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту є обґрунтованим (розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с.78-79).

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, в судовому засіданні 09.09.2010р., протиправно відхилив його усне клопотання про відкладення розгляду справив, колегії суддів вважає, що вони є надумані. Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про заявлення даного клопотання. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач відповідно до ст.81-1 ГПК України мав право подати протягом п’яти днів, після підписання протоколу, письмові зауваження чого останнім зроблено не було.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не був повідомлений судом першої інстанції належним чином про дату, час та місце судового засідання, яке відбулось 09.09.2010р., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 05.07.2010р. було направлено копію Ухвали про порушення провадження по даній справі, якою розгляд справи призначено на 15.07.2010р., про що свідчить відповідна відмітка на Ухвалі суду, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, тому колегія вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та у передбачені процесуальним законом строки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом першої інстанції не одноразово відкладався розгляд даної справи.

02.09.2010р. Ухвалою розгляд справи було відкладено на 09.09.2010р. в зв’язку з неявкою представника відповідача. Копію даної Ухвали було направлено сторонам 03.09.2010р., про свідчить відповідна відмітка на Ухвалі суду.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 09.09.2010р. представник відповідача був присутній при розгляді даної справи, отже відсутні підстави вважати, що відповідач не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана справа розглядалась судом першої інстанції тривалий час, а відповідно до положень ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Пунктом 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова компанія” на рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2010 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2010 року у справі №10/220 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №10/220 направити до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Авдєєв П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.

25.11.10 (відправлено)