Рішення № 12459091, 25.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.10           Справа № 9/158-10. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої

фірми “ДЕМЕКС КОМПЬЮТЕР”, м. Суми

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне

науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми

про стягнення 603754 грн. 66 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Прихожай Т.І., Талденко О.Є.

від відповідача: Ротта О.А.

Суддя Лущик М.С.

при секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 517698,84 грн. за договором № 735 від 09.12.2008 року, суму 5% річних за користування безпідставно одержаними покупцем грошовими коштами в розмірі 32293,96 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 50981,89 грн., суму заподіяних за користування чужими грошовими коштами збитків в розмірі 2779,97 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач вимоги позивача не визнає в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 50981, 89 грн. та суми заподіяних за користування чужими грошовими коштами збитків в розмірі 2779, 97 грн.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 517698,84 грн., суму 5% річних за користування безпідставно одержаними покупцем грошовими коштами в розмірі 32293,96 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 50981,89 грн. та припинити провадження у справі в частині стягнення суми заподіяних за користування чужими грошовими коштами збитків в розмірі 2779,97 грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги заяву про уточнення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою “ДЕМЕКС КОМПЬЮТЕР” (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе” (Покупець) укладено договір № 735 від 09 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити на умовах договору товар. Ціна, кількість та строк поставки продукції вказані у специфікаціях, які є нвід’ємною частиною Договору. Згідно умов договору, товар повинен поставлятися партіями на умовах: FCA-м. Суми (ІНКОТЕРМС-2000).

Товар передавався від позивача (продавця) до відповідача (покупця) згідно товаросупроводжувальних документів (п. 2.4 Договору) з відміткою відповідача (покупця) про прийняття товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов’язувався здійснювати розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів, відповідно до чинного договору, а сам: 20% попередньої оплати вартості товару – на протязі п’яти днів з дати отримання рахунку; згідно письмової заявки відповідача (покупця); 80% - перерахувати на рахунок позивача на протязі п’яти днів з дати відвантаження (отримання) партії товару. Термін поставки товару на умовах FCA-м. Суми означає, що позивач поставляє товар до вказаного відповідачем місця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту передачі Товару відповідачу (покупцю).

Згідно п. 2.6 Договору, право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент передачі товару. Датою поставки є дата передачі товару (партії товару) позивачем відповідачу, вказана у видатковій накладній.

Позивач, на виконання умов договору, в період з 26.12.2008 року по 17.07.2009 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 2258218 грн. 57 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами станом на 01 лютого 2010 року.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання по договору виконав повністю та передав відповідачу замовлений ним товар в повному обсязі та належної якості, але відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на день подання позову його заборгованість складає 517698 грн. 84 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками відповідача (покупця) про отримання товару на підставі відповідних довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та визнана відповідачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою відповідача акт звірки взаємних розрахунків станом на 1 лютого 2010 року.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та не здійснив оплату за отриманий товар у встановлений строк, тому вимога позивача про стягнення суми боргу за договором № 735 від 09 грудня 2008 року в розмірі 517698 грн. 84 коп. є правомірною і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст..ст. 216, 217, 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 6.2 Договору № 735 від 09.12.2008 року майнова відповідальність сторін по договору встановлюється у відповідності до Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, яка діє на підставі Постанови Верховної Ради України № 1545-ХП від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР».

Згідно п. 67 зазначеного Положення, за користування безпідставно одержаними постачальником або покупцем грошовими коштами при розрахунках за продукцію, винна сторона сплачує другій стороні за весь термін користування 5 відсотків річних. Сплата 5% за користування бзпідставно одержаними постачальником або покупцем грошовими коштами не є штрафом і пенею, сплата яких передбачена п. 66 Положення.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплучувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного закондавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України, згідно п. 6.2 Договору, розрахунку позивача з урахуванням п. 67 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, 5 % річних в розмірі 32293 грн. 96 коп. підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони заявлені позивачем правомірно і розраховані згідно чинного законодавства та умов договору.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач, враховуючи заперечення відповідача проти стягнення інфляційних збитків, згідно розрахунку, наведенного у додатку № 5 до позовної заяви, надав розрахунок інфляційних збитків за весь період прострочення до моменту подачі позову відповідно до «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» (лист Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року), згідно якого сума інфляційних збитків склала більшу суму, а саме 59149 грн. 04 коп. Але, враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 50981 грн. 89 коп., так як позивач стягнення розрахованої суми згідно «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» (лист Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року) не вимагає.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Враховуючи те, що відмова позивача від позову в частині стягнення заподіяних за користування чужими грошовими коштами збитків в сумі 2779 грн. 97 коп. не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 2779 грн. 97 коп., у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати основного боргу у розмірі 517698,84 грн. за договором № 735 від 09.12.2008 року, 5% річних за користування безпідставно одержаними покупцем грошовими коштами в розмірі 32293,96 грн., інфляційних збитків в розмірі 50981,89 грн. відповідач суду не подав, тому вимоги позивача в цій частині правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» (40004, м. Суми, вул.. Горького, 58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДЕМЕКС КОМПЬЮТЕР» (40000, м. Суми, Покровська площа, 5, код 23633883) 517698 грн. 84 коп. основного боргу, 32293 грн. 96 коп. - 5% річних, 50981 грн. 89 коп. інфляційних збитків, 6009 грн. 75 коп. державного мита та 234 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині провадження у справі – припинити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                       М.С. Лущик

Суддя                                                                       Лущик Марія Сергіївна