Рішення № 12459054, 23.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 листопада 2010 року справа № 5020-4/180

За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрянофлотський, 6);

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Бархатової, буд. 92)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60);

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А);

Товариства з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус” (32836839, АР Крим, Роздольненський район, смт. Роздольне, Красноперекопське шосе, будинок 15).

про визнання права власності

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Військова прокуратура Військово-Морських Сил України - Бучко Р.В. - посвідчення № 299 від 28.09.2007;

позивач (Міністерство оборони України): Кравець О.М. - представник, довіреність 220/104/д від 18.01.2010;

відповідач (ТОВ "Балаклавамегабуд") - Улибіна Н.В. - представник, довіреність б/н від 01.08.2010; Сучкова Т.Є.- представник, довіреність б/н від 01.08.2010;

третя особа (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) Кравець О.М., представник, довіреність №9/16-498 від 01.03.2010;

третя особа (КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна”) не зявився;

третя особа (ТОВ “Технічне агентство “Наутилус”) не зявився.

суть спору:

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд” про визнання права власності на будівлю вбиральні військового містечка Б-1 Міністерства оборони України (№ 70 за генеральним планом містечка), розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16.

В обгрунтування пзовних вимог прокурор посилається на проведену перевірку, під час якої встановлено факт реєстрації КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2007 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16. Прокурор зазначає, що спірний об`єкт за технічними харакреристиками та площею співпадає з нерухомим майном, що перебуває на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морсьскої та представляє собою будівлю вбиральні війського містечкка Б-1 (№ 70 за генпланом містечка), при тому, що даних про продаж нерухомого майна Міністерством оборони України немає, а саме майно продовжує рахуватись на балансі Севастопольської КЕЧ морської.

В якості правового обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на Постанову Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про військові формування на території України», Указ Президента України від 12.12.1991 «Про Збройні Сили України», Постанову Кабінету Міністрів України «Про майно деяких війських містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти м. Севастополя», а також статтю 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.09.2010 порушено провадження у справі №5020-4/180. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна”.

Ухвалою суду від 11.10.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус”.

Представник позивача - Міністерства оборони України, та третьої особи - Севастопольської КЕЧ морської, підтримав вимоги прокурора, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача з доводами позовних вимог прокурора не погодились, надали відзив на позов, в якому посилаються на правомірність набуття відповідачем права власності на спірний об`єкт, посилається на статтю 204 Цивільного кодексу України, якою презюмується правомірність правочину. Відповідач також зазначає, що факт перебування спірної будівлі на балансі Севастопольської КЕЧ морської не може являтись доказом права вланості, а відсутність у Міністерства оборони України доказів про продаж спірного об`єкту не може достовірно підтверджувати відсутність правочину по відчуженню. Також представники відповідача вважають безпідставними вимоги про визнання права на об`єкт власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України, оскільки в силу чинного законодавства зазначеному міністерству майно передано лише до сфери управління.

У судові засідання представники КП “БТІ та ДРОНМ” СМР явку уповноважених представників не забезпечило.

ТОВ “Технічне агентство “Наутилус” явку уповноваженого представника не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістило.

На підставі викладеного, суд визнав можливим розглянути справу по суті позовних вимог у відсутність представників третіх осіб.

Прокурору, представникам сторін та третьої особи у судових засіданнях роз`яснювались їх процесуальні права і обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Військовою прокуратурою ВМС України проведену перевірку, під час якої встановлено факт реєстрації КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” за Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклавамегабуд»на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2007 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 (а.с.7-8).

Згідно з індивідуальною карткою обліку будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 нерухоме майно перебуває на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морсьскої та представляє собою будівлю вбиральні війського містечкка Б-1 (№ 70 за генпланом містечка) (а.с.38, 41).

Зазначені обставини стали підставою для звернення заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ “Балаклавамегабуд” про визнання права власності на будівлю вбиральної військового містечка Б-1 Міністерства оборони України (№ 70 за генеральним планом містечка), розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 за державою України в особі Міністерства оборони України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом встановлено, що на момент розгляду спору по суті позовних вимог, власником спірного об`єкту за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16 явлється товариство з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд”. Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2007, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус” та посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Хоменко Ю.В.(а.с.73). Факт набуття права власності також підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі та Витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.74-75).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технічне агентство “Наутилус” в свою чергу набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2007, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврос Груп», посвідченого державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори Хоменко Ю.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврос Груп», в свою чергу, набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2006, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойком І.Д.

Із змісту пункту 1.3 договору купівлі-продажу від 23.03.2006 вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2006, також посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойком І.Д.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статями 3, 17, 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини, щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 319 та статтею 325 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також встановлено, що відповідно до частини пятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Суд виходить з того, право власноті на спірне майно на піставі договору купівлі-продажу набуто ТОВ “Балаклавамегабуд” правомірно. Право власності за зазначеною особою пройшло державну реєстрацію.

В той же час, прокурор та позивач не представили суду жодних доказів того, ТОВ “Балаклавамегабуд” набули право власності всуперч закону. Доказів недійсності як дововору купівлі-продажу від 17.12.2007 спірного майна, так і попередніх договорів купівлі-продажу цього ж майна суду не надано.

Надаючи оцінку доводам прокурора, позивача та третьої особи Севастопольської КЕЧ морської, про знаходження будівлі вбиральні війського містечкка Б-1 (№ 70 за генпланом містечка) на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морсьскої та відсутність даних про продаж нерухомого майна Міністерством оборони України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що факт перебування спірної будівлі на балансі Севастопольської КЕЧ морської не може являтись доказом права вланості. Відсутність у Міністерства оборони України доказів про продаж спірного об`єкту також не може достовірно підтверджувати відсутність правочину по відчуженню.

Крім того, суд звертає увагу на статтю 15 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 33 Господарского процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимоги і заперечення.

В той же час, суду не представлено жодних доказів та не зроблено жодних посилань на обставини, які свідчать про порушення чинним власником спірного майна права власності Міністерства оборони України.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд вважає необгрунтованими доводи прокурора про те, що об`єкт, право власності на який він просить визнати, та об`єкт, власником якого являється ТОВ «Балаклавамегабуд», є одним і тим самим об`єктом.

Судом встановлено, що прокурор просить суд визнати право власності за державою на будівлю вбиральні військового містечка Б-1 (№ 70 за генеральним планом), що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Таврійська набережна, 16.

Із змісту наявної в матеріалах справи Індивідуальної картки обліку будівлі вбачається знаходження на балансі Севастопольської КЕЧ морської вбиральні площею 7,00 кв.м. (№ 70 за генеральним планом) військового містечка Б-1 (а.с.38).

Згідно з договором купівлі-продажу від 17.12.2007, укладеного між ТОВ «Технічне Агенство «Наутилус»та ТОВ «Балаклавамегабуд», відповідач придбав штольню військового містечка Б-1 площею 6,00 кв.м. Державна реєстрація, яка здійснена в даний момент за відповідачем, а в минулому за попердніми власниками, посвідчувала право власності саме на штольню площею 6,00 кв.м.

Суд звертає увагу на Акт прийому-передачі майна згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 732 від 29.04.1999 «Про майно деяких військових містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти (м. Севастополь)», за яким з власності Севастопольської міської державної адміністрації у склад Військово-Морських Сил України передано майно, зокрема: будівлі за генпланом № 5, 8, 65, 7, 9, 9,11, 84, 12, 14, 17, 75, 80, б/н, 76, 85, 74, 87, 70, 73 зі штольнею, 15 (штольні № 1 та № 2) військового містечка Б-1 (а.с.9-11).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається передача у склад Війсково-Морських Сил України ряду будівель та окремо штольні, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про недоведеність прокурором того, що об`єкт, власником якого в даний момент являється відповідач, є саме тим об`єктом, вимоги про визнання права власності на який заявлено у даній справі.

Суд звертає увагу прокурора на пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким передбачено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таким чином, якщо прокурор вважає порушеними права держави на володіння спірним майном, від не позбавлений права звернутись до суду з позовом до добросовісного набувача (чинного власника) майна, обгрунтувавши при цьому недійсність першого правочину щодо відчуження майна та ідентифікувавши належним чином спірний об`єкт.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Погребняк О.С.

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 25.11.2010.