Рішення № 12459051, 17.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 листопада 2010 року справа № 5020-3/159 За позовом          Комунального підприємства “Севтеплоенерго”

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до                    Комунальної установи “Севастопольський академічний російський

драматичний театр імені А.В. Луначарського”,

ідентифікаційний код 02225996

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6)

про стягнення 188660,83 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (КП „Севтеплоенерго” СМР) –Іванов П.П., юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність №5127 від 14.12.2010;

відповідач (Комунальна установа “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В.Луначарського”) –Ліньков А.С., представник, довіреність №156 від 16.11.2010.

Обставини справи:

12.10.2010 Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунальної установи “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського” (далі –відповідач) про стягнення 188660,83 грн., з яких: 171890,65 грн. –заборгованість за спожиту теплову енергію; 92,98 грн. –збитки від інфляції; 2373,90 грн. –3% річних; 14313,30 грн. –пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №305/у від 18.01.2006 в частині оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.10.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5020-3/159, розгляд справи призначений на 02.11.2010.

Ухвалою від 02.11.2010 розгляд справи відкладений на 17.11.2010.

У судовому засіданні 17.11.2010 представник відповідача надав суду відзив на позов з доказами часткового погашення заборгованості /арк. с. 65-66/.

Ухвалою від 17.11.2010 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 130000,00 грн. припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 41890,65 грн., проти стягнення штрафних санкцій в заявлених розмірах –заперечує, оскільки вважає, що їх нарахування має здійснюватися із дати підписання сторонами акта звірення взаємних розрахунків, оскільки саме актом визначено розмір заборгованості /арк. с. 51-52/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.01.2006 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Комунальною установою “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №305/у (далі –Договір) /арк. с. 7-13/, предметом якого є постачання теплової енергії Покупцеві.

За умовами Договору Продавець зобов’язується передати Покупцеві теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно і відповідної якості, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1 Договору).

Розрахунковим періодом вважається календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунка за розрахунковий місяць.

За період з січня 2010 року по квітень 2010 року відповідачу нараховано 195666,73 грн. з ПДВ, згідно з такими рахунками:

№305/у від 19.01.2010 на суму 50441,83 грн. /арк. с. 19/;

№305/у від 16.02.2010 на суму 71499,40 грн. /арк. с. 20/;

№305/у від 16.03.2010 на суму 50811,66 грн. /арк. с. 21/;

№305/у від 08.04.2010 на суму 22913,84 грн. /арк. с. 22/.

19.05.2010 сторонами підписаний Акт звірення взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 19.05.2010 становить 171890,65 грн. /арк. с. 40, 64/.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором на поставку електричної енергії в частині розрахунків стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив наявну заборгованість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /арк. с. 65-66/ на загальну суму 130000,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення непогашеною залишився основний борг в сумі 41890,65 грн. (171890,65-130000,00).

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (Закон №436-ІV від 16.01.2003) та статей 525, 526 Цивільного кодексу України (Закон №435-ІV від 16.01.2003) зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Наявна заборгованість в сумі 41890,65 грн. підтверджується належними і допустимими доказами, не заперечується відповідачем, а отже є обґрунтованою.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриману теплову енергію в сумі 41890,65 грн. підлягають до задоволення.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у порядку, визначеному статтею 4 Договору, зокрема, відповідач зобов’язаний здійснювати оплату за отриману теплову енергію згідно із встановленими тарифами в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.4 Договору).

Отже:

рахунок №305/у від 19.01.2010 на суму 50441,83 грн. відповідач повинен був сплатити не пізніше 15.02.2010 включно;

рахунок №305/у від 16.02.2010 на суму 71499,40 грн. –не пізніше 15.03.2010 включно;

рахунок №305/у від 16.03.2010 на суму 50811,66 грн. –не пізніше 15.04.2010 включно;

рахунок №305/у від 08.04.2010 на суму 22913,84 грн. –не пізніше 17.05.2010 включно.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару (теплової енергії) не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Причому прострочення боржника (відповідача у справі) почалось з 16.02.2010, 16.03.2010 та 18.05.2010 відповідно за кожним зобов’язанням окремо.

Беручи до уваги вищевикладене, твердження відповідача щодо початку періоду прострочки з 19.05.2010 (дата підписання акта звірення взаємних розрахунків) є хибним, оскільки юридичною підставою виникнення зобов’язань відповідача по оплаті теплової енергії, в контексті статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, є договір, а фактичними –відповідні рахунки-фактури, а не Акт звірення взаємних розрахунків.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а 3% річних по грошових зобов’язаннях є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Тобто передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, за період з 01.01.2010 по 30.04.2010 сума основного боргу відповідача за Договором склала 171890,65 грн.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 82,98 грн. /арк. с. 17/.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 82,98 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2373,90 грн. відповідно до наданого розрахунку /арк. с. 18/.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд вважає його правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 2373,90 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу і пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пункт 5.2.10 Договору передбачає, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем /арк. с. 16/, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14313,30 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради про стягнення з Комунальної установи “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського” основної заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 41890,65 грн., інфляційних збитків в сумі 82,98 грн., 3% річних в сумі 2373,90 грн., а також пені в сумі 14313,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 1886,61 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Водночас, суд вважає за необхідне вирішити питання про повернення позивачеві надміру сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно з пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

За приписами статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню, зокрема, у випадку його внесення в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі сплатив за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у цій справі: при подачі позову (платіжне доручення №931 від 22.09.2010 на суму 236,00 грн., Отримувач –Ленінський район, рахунок отримувача 31216259700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) /арк. с. 6/; та під час розгляду справи (платіжне доручення №5026 від 05.11.2010 на суму 236,00 грн., Отримувач –Державний бюджет Ленінського району, рахунок отримувача 31212264700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) /арк. с. 50/.

Таким чином, надміру сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В. Луначарського (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, ідентифікаційний код 02225996, п/р26009301485 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Севастополь, МФО 324195, п/р35432001000371 в ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р2603700017270 в СФ ПАТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986) 58660,83 грн. (п’ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят грн. 83 коп.), з яких: 41890,65 грн. (сорок одна тисяча вісімсот дев’яносто грн. 65 коп.), інфляційні збитки в сумі 82,98 грн. (вісімдесят дві грн. 98 коп.), 3% річних в сумі 2373,90 грн. (дві тисячі триста сімдесят три грн. 90 коп.) та пеня в сумі 14313,30 грн. (чотирнадцять тисяч триста тринадцять грн. 30 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 586,61 грн. (п’ятсот вісімдесят шість грн. 61 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Повернути Комунальному підприємству “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р 2603700017270 в СФ ПАТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986) надміру сплачені кошти за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок), згідно з платіжним дорученням №931 від 22.09.2010 (платник: КП „Севтеплоенерго” СМР, код 03358357, п/р2600030131378 в СМВ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 384027; отримувач: Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, код ОКПО 24035598, рахунок отримувача 31212264700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509; призначення платежу: 22050000, оплата витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 44 ГПК України за позовом до Севастопольського академічного російського драматичного театру імені А.В. Луначарського).

Суддя В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

22.11.2010.

РОЗСИЛКА (рекомендованим):

1.          Відкрите акціонерне товариство „ЕК „Севастопольенерго”

          (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

2.          КУ “Севастопольський академічний російський драматичний театр

          імені А.В. Луначарського”

          (пр. Нахімова, 6, м. Севастополь, 99011)