Рішення № 12459050, 17.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 листопада 2010 року справа № 5020-3/158 За позовом           Приватної виробничо-комерційної фірми “ДіСтас”,

                    ідентифікаційний код 21917091

(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 5)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС-Капитал”,

                    ідентифікаційний код 31638166

(99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 21, кв. 336)

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції –68707,26 грн., а також 3% річних в розмірі 993,27 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Приватна виробничо-комерційна фірма “ДіСтас”) –Стольберг Р.Ф., адвокат, довіреність б/н від 25.10.2010, дійсна до 25.10.2011; посвідчення №0495 (свідоцтво №0939 від 22.06.2000), дійсне безстрокове;

відповідач (ТОВ „ТС-Капитал”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

Приватна виробничо-комерційна фірма “ДіСтас” (далі –Позивач) звернулась до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС-Капитал” (далі –Відповідач) про стягнення 69700,53 грн., з яких: сума основного боргу (67892,55 грн.) з урахуванням індексу інфляції (814,71 грн.) –68707,26 грн., 3% річних –993,27 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №17 від 19.02.2010.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.10.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 02.11.2010.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням ним ухвали суду від 14.10.2010, суд відклав розгляд справи на 17.11.2010.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 60-61/, про що свідчить штамп канцелярії суду на зворотному боці останнього аркуша ухвали суду від 02.11.2010 /арк. с. 71, зворотний бік/.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 між Приватною виробничо-комерційною фірмою “ДіСтас” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС-Капитал” (Покупець) укладений договір №17 на поставку товару (далі –Договір) /арк. с. 25-26/, за умовами якого Продавець зобов’язувався продати, а Покупець –прийняти і оплатити на умовах і в порядку, передбачених цим Договором товар –жестебанку №5 в комплекті з кришкою, упаковану в гофроящик. Вартість гофроящику входить у вартість товару.

Покупець попередньо оформлює заявку на поставку товару, а Продавець виставляє рахунки відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору і підписується сторонами (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою відвантаження вважається дата передачі товару Покупцю після підписання сторонами видаткової накладної та інших необхідних документів.

Строк дії Договору визначений сторонами до 31.12.2010 (пункт 12.1 Договору).

22.02.2010 позивач поставив відповідачеві товар на суму 132158,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000149 /арк. с. 38/;

03.03.2010 –на суму 80299,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №/арк. с. 39/;

09.03.2010 –на суму 116424,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №/арк. с. 40/;

19.03.2010 –на суму 80967,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №/арк. с. 41/;

31.03.2010 –на суму 101501,82 грн., що підтверджується видатковою накладною №/арк. с. 42/.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні №РН-0000149 від 22.02.2010, №від 03.03.2010, №від 09.03.2010, №від 19.03.2010, №від 31.03.2010 підписані сторонами, підписи скріплені печатками, що свідчить про те, що Продавець (позивач у справі) належним чином виконав умови Договору –поставив товар, а Покупець (відповідач) –прийняв товар на загальну суму 511350,55 грн.

Факт прийняття уповноваженою особою Покупця відповідного товару, зазначеного в накладних, підтверджується також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №46 від 22.02.2010, №50 від 03.03.2010, №53 від 09.03.2010, №57 від 19.03.2010, №64 від 31.03.2010 /арк. с. 32-37/.

На виконання умов Договору відповідачем було сплачено 443458,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме:

22.02.2010 сплачено 14000,00 грн. /арк. с. 43/ згідно з рахунком СФ-000065 /арк. с. 27/;

23.02.2010 –118158,00 грн. /арк. с. 44/ згідно з рахунком СФ-000065 /арк. с. 27/;

03.03.2010 –11300,00 грн. /арк. с. 45/ згідно з рахунком СФ-000084 /арк. с. 28/;

04.03.2010 –60000,00 грн. /арк. с. 46/ згідно з рахунком СФ-000084 /арк. с. 28/;

17.03.2010 –80000,00 грн. /арк. с. 47/ згідно з рахунком СФ-000090 /арк. с. 29/;

26.03.2010 –50000,00 грн. /арк. с. 48/ згідно з рахунком СФ-000108 /арк. с. 30/;

30.03.2010 –80000,00 грн. /арк. с. 49/ згідно з рахунком СФ-000108 /арк. с. 30/;

12.04.2010 –30000,00 грн. /арк. с. 50/ згідно з рахунком СФ-000135 /арк. с. 31/.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 67892,55 грн. (511350,55-443458,00=67892,55).

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором щодо оплати вартості отриманого товару стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тобто є зобов’язальними правовідносинами.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу (поставки), з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми. Тому спірні правовідносини підпадають під правове регулювання нормами Господарського кодексу України (Закон №436-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, та Цивільного кодексу України (Закон №435-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, які визначають загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором поставки, тому до спірних відносини також підлягають застосуванню стаття 265 Господарського кодексу України та стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з пунктом 5.2 Договору товар поставляється на умовах 10% передоплати. Оплата остаточної кількості товару здійснюється до відвантаження, за фактом прибуття транспорту на склад Покупця. Отже, остаточний розрахунок за партію товару, поставленого позивачем відповідачеві 31.03.2010 за видатковою накладною №на суму 101501,82 грн. /арк. с. 42/, мав бути здійснений Покупцем 31.03.2010.

Проте, останній платіж здійснений відповідачем 12.04.2010, тобто із порушенням встановлених Договором строків оплати. Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати отриманого товару.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а 3% річних по грошових зобов’язаннях є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Тобто передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи не містять доказів своєчасної та в повному обсязі оплати відповідачем рахунку №СФ-000135 від 31.03.2010, тому інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем процентів річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

За уточненим розрахунком позивача сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання (квітень-вересень 2010 року) становить 69644,91 грн. (67892,55+1752,36) /арк. с. 73/.

Перевіривши уточнений розрахунок суми заборгованості, суд знаходить його вірним. Проте, позивач просить стягнути з відповідача основний борг (67892,55 грн.), з урахуванням індексу інфляції за серпень 2010 року (101,2% –814,71 грн.), в сумі 68707,26 грн. (67892,55+814,71), що є правом позивача з огляду на принцип диспозитивності цивільних правовідносин та господарського процесу.

Пункт 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягають задоволенню повністю, в сумі 68707,26 грн.

Також суд перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем /арк. с. 5/, та зазначає наступне.

Як встановлено судом, прострочка боржника (відповідача у справі) має місце, починаючи з 01.04.2010. Тобто розрахунок процентів річних має здійснюватися саме з цією дати, а не з 12.04.2010, і на всю суму заборгованості, яка склалася станом на 01.04.2010, а не на її залишок.

Водночас, нарахування 3% річних, починаючи з 12.04.2010 (за менший період, ніж має бути), є правом позивача; а здійснений таким чином розрахунок є вірним. Тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю –в сумі 993,27 грн. (67892,55*3/100/365*178).

Підсумовуючи вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг з урахуванням індексу інфляції –в сумі 68707,26 грн., а також 3% річних від простроченої суми –993,27 грн., разом –69700,53 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (витрати по сплаті державного мита в розмірі 697,01 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.) покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 4150,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суб’єкти підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, та як сторона у процесі, –користуватися послугами адвокатів і стягувати витрати на його залучення до справи.

До складу судових витрат, зокрема, входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження здійснення витрат на послуги адвоката позивачем наданий договір №40 про надання правової допомоги, укладений ним із адвокатом Стольбергом Русланом Федоровичем /арк. с. 56-57/, платіжне доручення №712 від 07.10.2010 на суму 4150,00 грн. про сплату послуг адвоката (адвокатського гонорару) /арк. с. 59/, Акт виконаних робіт від 02.11.2010 /арк. с. 67/, належним чином засвідчена копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №0939, виданого 22.06.2000 /арк. с. 58/; власне адвокатом в судовому засіданні надано також копію посвідчення адвоката №0495 /арк. с. 74/.

На підставі наданих доказів та з урахуванням фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що витрати позивача на послуги адвоката підлягають відшкодуванню в повному обсязі, оскільки вони пов’язані із розглядом даної справи, сума витрат є співрозмірною ціні позову, а факт сплати позивачем гонорару адвокату підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС-Капитал” (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 21, кв. 336, ідентифікаційний код 31638166, п/р26008310030301 в філії АБ "Південний", м. Севастополь, МФО 384919, або з будь-якого іншого рахунку, виявлено державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми “ДіСтас” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 5, ідентифікаційний код 21917091, п/р26007030019 в ЗАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629) 69700,53 грн. (шістдесят дев’ять тисяч сімсот грн. 53 коп.), з яких: 68707,26 грн. –основний борг з урахуванням індексу інфляції, 993,27 грн. –3% річних, а також судові витрати: витрати по сплаті державного мита в розмірі 697,01 грн. (шістсот дев’яносто сім грн. 01 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.); витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4150,00 грн. (чотири тисячі сто п’ятдесят грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

22.11.2010.

РОЗСИЛКА:

1.          Приватна виробничо-комерційна фірма “ДіСтас”

          (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 5)

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю “ТС-Капитал”

          (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 21, кв. 336)