Рішення № 12458595, 10.11.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р.Справа № 18/104 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/104

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Авто-Шанс", м. Кіровоград

про стягнення коштів

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 470 від 09.04.10р.;

від відповідача - Ковбасюк А.В., довіреність б/н від 15.01.10р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов про стягнення з приватного підприємства "Авто-Шанс" заборгованості за договором № 11С/2009 від 01.01.2009 року в сумі 20 182,23 грн., з якої: 19 268,92 грн. основний борг, 784,78 грн. пеня та 128,20 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлового приміщення № 11С/2009 від 01.01.2009 року щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Заявою від 10.11.2010 року позивач відмовився від стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 128,20 грн. та просить стягнути борг в сумі 19 427,68 грн., з якого: 17 741,94 грн. заборгованість з орендної плати, 749,82 грн. пені та 935,92 грн. витрати за спожиту електроенергію.

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 10.11.2010 року (а.с. 95).

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у відзиві № 10-11/1 від 10.11.2010 року (а.с. 85).

В судовому засіданні 10.11.2010 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви від 10.11.2010 року підтримав в повному обсязі, відповідач позов заперечив.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між сторони виникли у зв'язку з укладенням 01.01.2009 року договору № 11с/2009 суборенди нежитлового приміщення, за яким позивач, як Орендар, зобов'язався передати, а відповідач, як Суборендар, прийняти в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 550 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції, 31 (а.с. 12-15).

Метою суборенди є розміщення магазину з продажу автомобілів, запасних частин до них та автомобільних аксесуарів (п. 2.1. договору).

Право позивача на передачу майна в оренду відповідачу виникло з укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецстройенерго" договору оренди від 01.01.2009 року, за яким позивач отримав в оренду відповідне майно та право передавати орендоване майно в суборенду (піднайм) (а.с. 8-10).

Укладений між позивачем і відповідачем договір суборенди є оплатним та передбачає сплату приватним підприємством "Авто-Шанс" орендної плати в узгодженому в договорі розмірі (р. 5 договору).

Додатковою угодою № 4 від 01.01.2010 року сторонами встановлено орендну плату в період з 1 квітня по 31 грудня 2010 року в розмірі 50,00 грн. за один квадратний метр орендованої площі, що в загальному розмірі за місяць складає 27 500,00 грн. та яка сплачується Суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря не пізніше 5 числа кожного місяця (а.с. 26).

Крім того, додатковою угодою № 2 від 01.04.2009 р. сторонами шляхом внесення змін до абзацу 3 пункту 5 договору суборенди передбачено сплату Суборендарем плати за комунальні послуги згідно виставлених рахунків не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця (а.с. 96).

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено статтею 283 Господарського кодексу України, положення якого розповсюджуються на правовідносини між сторонами з огляду на реєстрацію позивача в якості суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 37-38), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Стаття 774 Цивільного кодексу України передбачає право наймача передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачеві обумовлене договором суборенди нерухоме майно в розмірі 550 кв.м., що оформлено між сторонами актом приймання-передачі (а.с. 16).

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач не сплатив орендну плату за період перебування у нього майна в користуванні з 1 по 20 травня 2010 року в розмірі 17 741,94 грн. та 935,92 грн. плати за спожиту електроенергію.

Відповідач не здійснення зазначеної оплати не заперечив та у наданому відзиві на позов вказав на відсутність підстав для стягнення орендних платежів у зв'язку з припиненням дії договору суборенди з 01.05.2010 року і фактичним звільненням відповідачем орендованого майна станом на 27.04.2010 року (а.с. 85-92).

Оцінивши наведені відповідачем доводи, господарський суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, умовах договору і наявних в справі доказів, виходячи з наступного.

Додатковою угодою № 4 від 01.01.2010 року сторонами продовжено термін дії договору суборенди до 31.12.2010 року (а.с. 26).

08.04.2010 року відповідач звернувся до позивача з листом, в якому виклав прохання про залишення розміру орендної плати на рівні березня 2010 року, а у разі відсутності такої можливості - розірвати договір суборенди з 01.05.2010 року (а.с. 87-88).

Позивачем підписано додаткову угоду, яка датована 20.05.2010 року, за змістом якої зафіксовано розірвання договору суборенди від 01.01.2009 року з 20.05.2010 року (а.с. 91).

Вказана додаткова угода була підписана з боку відповідача разом з протоколом розбіжностей від 25.05.2010 року, в якому зазначено про розірвання договору суборенди з 01.05.2010 року (а.с. 92).

Даний протокол розбіжностей позивачем підписаний не був.

Отже, за вказаною додатковою угодою між сторонами не досягнуто згоди щодо дати розірвання договору.

За положеннями частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін.

Законодавчими положеннями параграфу 4 глави 58 Цивільного кодексу України встановлені спеціальні норми найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Так, статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом). З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про повернення відповідачем орендованого за договором суборенди майна складено 20.05.2010 року (а.с. 20). За даним актом фіксується передача 20.05.2010 року приватним підприємством "Авто-Шанс", як Суборендарем, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - прийняття із суборенди, нежитлового приміщення загальною площею 550 кв.м., розташованого в м. Кіровограді по вул. Жовтневої Революції, 31, що є об'єктом суборенди за договором суборенди № 11С/2009 від 01.01.2009 року. Більш того, повернення майна супроводжувалось перевіркою його стану, про що свідчить акт комісії зі складом представників обох сторін (а.с. 21).

Вказане оформлення повернення майна узгоджується з умовами договору суборенди, за яким встановлено порядок передачі і повернення майна виключно за актом. При цьому, за пунктом 10.1. договору обов'язок по поверненню майна саме за актом покладено на суборендаря.

Зазначені відповідачем відомості про фактичне звільнення майна 27.04.2010 року документально не підтверджуються. Докази ухилення позивача від прийняття майна від відповідача за актом в матеріалах справи відсутні.

Стаття 762 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 286 Господарського кодексу України орендна плата є фіксованою та сплачується орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 6.2. договору суборенди відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги та витрати за утримання орендованого майна.

З огляду на викладене, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 17 741,94 грн. за період з 1 по 20 травня 2010 року та 935,92 грн. плати за спожиту електроенергію згідно виставлених рахунків (а.с.22-25, 56-73) та наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаним нормам кореспондують приписи статті 293 Господарського кодексу України.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 5.3. договору суборенди, з урахуванням внесених до нього змін за додатковою угодою № 2 від 01.04.2009 р., встановлено відповідальність Суборендаря за несвоєчасне або неповне перерахування суборендної плати у вигляді сплати Орендарю пені в розмірі 2 відсотків від несплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню пеня у відповідності до наведеного позивачем розрахунку, яка нарахована в межах подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 84), в розмірі 749,82 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 128,20 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від даної вимоги.

При цьому, господарським судом роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Авто-Шанс" (25014, м. Кіровоград, вул. Кропивницького, 116, кв. 3, ідентифікаційний код 32718760, т/р 260006171 в ОД АППБ "Аваль", МФО 323538) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КФ КБ Приватбанк, МФО 323583) - заборгованість в сумі 19 427,68 грн., з якої: 17 741,94 грн. заборгованість з орендної плати, 935,92 грн. плата за електроенергію та 749,82 грн. пені, а також 194,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 128,20 грн. припинити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 15.11.2010 року.