Рішення № 12458578, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 22/107/10

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором № 100305 від 01.12.2006 р. у розмірі 7 158,08 грн.

Суддя Ярешко О.В. Представники:

Від позивача: Вознюк А.Л., довіреність № 21 від 04.01.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - особисто, паспорт НОМЕР_3 від 01.12.1998р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.10.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 9056,78 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 813,05 грн. пені за порушення договірних зобовязань, 137,61 грн. 3% річних, 150,64 грн. інфляції, всього 10158,08 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. порушено провадження у справі № 22/107/10, судове засідання призначено на 25.10.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 25.10.2010р. у звязку з неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті та у звязку з необхідністю встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін відповідних доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.11.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2010р. подав заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення позовних вимог у звязку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн. Відповідно до заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 6056,78 грн. суми основного боргу, 813,05 грн. пені; 137,61 грн. 3% річних, 150,64 грн. інфляції, всього 7158,08 грн. Заява про зменшення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.11.2010р.

Позивач підтримав свої позовні вимоги. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до умов договору № 100305 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006р., укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, поставивши відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 12762,33 грн. Відповідач зобовязання щодо оплати отриманих послуг за період з листопада 2009р. по серпень 2010р. включно виконав частково, сплативши 3705,55 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 9056,78 грн. У звязку з чим позивач звернувся до суду 04.10.2010р. та просив стягнути з відповідач 9056,78 грн. основного боргу, а також 813,05 грн. пені, 137,61 грн. 3% річних та 150,64 грн. інфляції. Оскільки після порушення провадження по справі відповідачем була частково сплачена сума основного боргу в розмірі 3000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 6056,78 грн. основного боргу, 813,05 грн. пені, 137,61 грн. 3% річних та 150,64 грн. інфляції.

Відповідач суму основного боргу в розмірі 6056,78 грн. та суму пені в розмірі 813,05 грн. визнав повністю, щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів заперечив, оскільки, окрім пені договором не передбачено інших штрафних санкцій. Також, відповідач з врахуванням тяжкого фінансового становища, повязаного з захворюванням матері відповідача просить суд зменшити суму пені, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

В судовому засіданні 22.11.2010р. відповідач заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення відповідно до графіку погодженого з позивачем.

Позивач проти заявленого клопотання відповідачем не заперечив, надав погоджений графік розстрочки погашення основного боргу та графік розстрочки погашення штрафних санкцій та судових витрат.

22.11.2010р. розгляд справи закінчено, оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

За клопотанням представників позивача і відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі теплопостачальна організація) та Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (надалі споживач) уклали договір № 100305 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі договір).

Згідно умов договору, теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невідємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води за наявної можливості; кондиціювання по замовленню споживача; інші технологічні потреби по замовленню споживача.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з листопада 2009 р. по серпень 2010 р. включно, на суму 12762,33 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої обовязки по оплаті згідно умов договору виконав частково, сплатив за спірні місяці 3705,55 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 9056,78 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У звязку з тим, що Фізична особа підприємець ОСОБА_2 не виконав свої зобовязання належним чином в повному обсязі, позивач 04.10.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Після порушення провадження по справі відповідач частково сплатив розмір основного боргу у сумі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 18.10.2010р. на суму 1500,00 грн. та платіжним дорученням № 100 від 05.11.2010р. на суму 1500,00 грн.

Таким чином, залишок основного боргу несплаченого відповідачем складає 6056,78 грн., доказів сплати зазначеної суми відповідач не надав.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно до п. 6.7 договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;

- при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.6.1 договору.

Згідно п. 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобовязаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк.

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2009р. по серпень 2010р. включно, відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених листів з повідомленням по місту рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних, претензій по т/енергії позивача.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2009р. по серпень 2010р., відповідач, всупереч умовам договору не повернув. В актах зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 6056,78 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 6056,78 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 813,05 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 137,61 грн. та втрат від інфляції в сумі 150,64 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню судом.

Що стосується розрахунку втрат від інфляції, то встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний вірно, стягненню підлягає сума втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 150,64 грн.

Приведена в описовій частині рішення позиція відповідача щодо неправомірності нарахування 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів, оскільки їх нарахування не передбачено умовами договору є помилковою, оскільки стягнення 3% річних та втрат від інфляції передбачено ст. 625 ЦК України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач просить суд, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір заявленої позивачем пені у звязку з тяжким фінансовим становищем, повязаним з захворюванням матері відповідача.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом суду, а не обовязком та враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд не вбачає необхідності застосування п. 3 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення по даній справі, заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи клопотання про розстрочку виконання судового рішення, відповідач зазначає, що на даний момент своєчасне виконання рішення суду ускладнене важким фінансовим становищем відповідача, що обумовлено заборгованістю по банківському кредиту та захворюванням матері відповідача.

Таким чином, враховуючи фінансовий стан Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та матеріальні інтереси сторін, суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, а обставини, на які він посилається винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення у справі № 22/107/10 та вважає за можливе розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2010 р. у справі № 22/107/10 у відповідності до узгодженого сторонами графіку: щодо стягнення 6056,78 основного боргу на чотири місяці починаючи з листопада 2010р. зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1 500 грн. 00 коп., а в останньому місяці 1556,78 грн., щодо стягнення 813,05 грн. пені, 3% річних 137,61 грн., втрат від інфляції у сумі 150,64 грн., державного мита у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. - витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на три місяці починаючи з листопада 2010р. щомісячно рівними частками по 479 грн. 76 коп., а в останньому місяці 479,78 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 6 056 (шість тисяч пятдесят шість) грн. 78 коп. основного боргу, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 05 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) грн. 61 коп. 3% річних, 150 (сто пятдесят) грн. 64 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2010р. у справі № 22/107/10 про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя 6056,78 грн. основного боргу на чотири місяці починаючи з листопада 2010р. зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 1 500 грн. 00 коп., а в останньому місяці 1556,78 грн., 813,05 грн. пені, 137,61 грн. 3% річних, 150,64 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на три місяці починаючи з листопада 2010р. щомісячно рівними частками по 479 грн. 76 коп., а в останньому місяці 479,78 грн. Видати наказ.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.11.2010р.