Рішення № 12458575, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 27/192/10

Суддя Дроздова С.С.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” в особі Енергодарської філії ВАТ Банку “БІГ Енергія”, м. Енергодар Запорізької області

до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 62 073 грн. 81 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Гулівець О.В., дов. № 9 від 01.03.2009 р.

Від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 ГПК України 22 листопада 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Відкрите акціонерне товариство Банк “БІГ Енергія” в особі Енергодарської філії ВАТ Банку “БІГ Енергія”, м. Енергодар звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Енергодар Запорізької області про стягнення 52 667 грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором, 6529 грн. 30 коп. заборгованості за процентами за кредит, 1 632 грн. 16 коп. збитків, 1245 грн. 05 коп. пені, на підставі договору кредитної лінії № 14/04-02-08 від 14.02.208 р.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2010 р. порушено провадження у справі № 27/192/10 та призначено судове засідання на 08.11.2010 р.

Ухвалою суду від 08.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.11.2010 р. у звязку з неявкою в засідання суду представника відповідача та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

22.11.2010 р. продовжено розгляд справи № 27/192/10.

22.11.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання, відкриті 08.11.2010 р. та 22.11.2010 р. не зявився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Позивач у справі ВАТ Банк “Біг Енергія” в особі Енергодарської філії ВАТ Банку “Біг Енергія” - предметом діяльності Банку є здійснення комплексного банківського обслуговування клієнтів, надання високоякісних банківських послуг підприємствам, організаціям різних форм власності і громадян.

Відповідач у справі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність,

яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 14.02.08 р. між ВАТ Банк “БІГ Енергія” в особі Енергодарської філії ВАТ Банку “БІГ Енергія” та СПД-ФО ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 14/04-0208 від 14.02.2008 р.

Кредитний договір це цивільний договір, за яким банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити відсотки ( ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір є двостороннім, тобто договором, за яким обидві сторони договору мають права та обовязки, а у випадку здійснення спільного кредитування позичальника консорціумом банків багатостороннім.

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Як і надання позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”), у звязку з чим коло осіб, які можуть бути кредитодавцем обмежені законом. Згідно зі ст.1054 ЦК України кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа (юридична особа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик).

Предметом кредитного договору може бути національна валюта України та іноземна валюта.

Кредитний договір укладається у простій письмовій формі, яка потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку ( ст.207,1055 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит в формі кредитної лінії з лімітом кредитування 100000 грн. 00 коп. термін повного повернення кредиту позичальником банку 13.02.2009 р. метою кредитування є поновлення обігових коштів.

Додатковою угодою № 1 від 13.02.2009 р. до договору кредитної лінії терміном повернення кредиту встановлено 13.08.2009 р., з 13.02.2009 р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 25,0 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 13.08.2009 р. до договору кредитної лінії терміном повернення кредиту в сумі 55400 грн. 00 коп. встановлено 12.02.2010 р.

Відповідно до п. 3.3.2 договору банк зобовязується надати кредит протягом трьох банківських днів з моменту набрання чинності цього договору у відповідності до п.п. 1.1 цього договору та після виконання позичальником умов щодо оформлення забезпечення (п. 2.1), страхування предмета застави та реєстрації обтяжень. Кошти кредиту надаються позичальнику шляхом оплати з позичкового рахунку платіжних доручень, наданих позичальником байку, або перерахуванням суми кредиту (частини суми кредиту) за реквізитами, зазначеними в письмовій заяві (письмових заявах) позичальника, наданій (наданих) банку. При цьому загальна сума основної заборгованості позичальника перед банком за цим договором в кожний конкретний момент часу не повинна перевищувати ліміт кредитування, зазначений в п. 1.1 даного кредитного договору.

Відповідно до п. 3.3.2 договору кредитної лінії банк видав кошти в межах кредитної лінії у сумі 99999 грн. 93 коп. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_2.

Відповідно до п. 1.2 договору кредитної лінії (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.02.2009 р.) плата за користування кредитом встановлена в розмірі 25 % річних.

Зобов'язання банку з видачі кредиту були виконані повністю за договором кредитної лінії № 14/04-0208 від 14.02.2008 р.

Позичальник скористався наданим банком кредитом в повному обсязі в межах встановленого кредитного ліміту, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 667 грн. 30 коп. та 6529 грн. 30 коп. проценти за кредит.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України передбачений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до п. 5.1 договору кредитної лінії у разі несвоєчасного погашення кредиту та (або) відсотків за його використання (згідно з будь-якими умовами цього договору кредитної лінії) позичальник виплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. При розрахунку пені приймається фактична кількість днів в місяці і році.

Сума пені за прострочення виконання зобовязань складає 1245 грн. 05 коп.

Пеня є договірною мірою відповідальності, передбачена договором та нарахована позивачем у відповідності до норм діючого законодавства України, підлягає задоволенню судом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно з пунктом 5.3 договору кредитної лінії у разі несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за кредит, позичальник, крім сплати пені, передбаченої п. 5.1 договору, відшкодовує банку збитки у розмірі 21 % річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків погашення кредиту та процентів за кредит банком нараховано збитки у розмірі 1632 грн. 16 коп.

На день звернення позивача з позовом до суду у позичальника -ФОП ОСОБА_1 існує заборгованість перед банком, що складається з:

-52 667 грн. 30 коп. заборгованість за кредитним договором;

-6529 грн. 30 коп. заборгованість за процентами за кредит;

-1 632 грн. 16 коп. збитки;

-1245 грн. 05 коп. пеня.

Оскільки позивачем факт заборгованості відповідача за договором кредитної лінії повністю доведено документально належними та допустимими доказами, відповідач зобовязаний сплатити існуючу заборгованість.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань за договором кредитної лінії № 14/04-02-08 від 14.02.2008 р., правом на захист своїх інтересів не скористався.

07.09.2010 р. позивач направив на адресу вимогу сплатити заборгованість.

Вимога позивача від 07.09.2010 р. була отримана відповідачем 17.09.2010 р. (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення) та залишилася без відповіді та задоволення.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 667 грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором, 6529 грн. 30 коп. заборгованості за процентами за кредит, 1 632 грн. 16 коп. збитків, 1245 грн. 05 коп. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи та документальні докази, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” (01032 м. Київ вул. Комінтерну, 15, код ЄДРПОУ 20023463, р/р 32075416201 в Головному операційному управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, отримувач: ВАТ Банк «БІГ Енергія») 52667 (пятдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором, 6529 (шість тисяч пятсот двадцять девять) грн. 30 коп. заборгованості за процентами за кредит, 1 632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) грн. 16 коп. збитків, 1245 (одна тисяча двісті сорок пять) грн. 05 коп. пені, 620 (шістсот двадцять) грн. 74 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення складено та підписано в повному обсязі 23.11.2010р.