Рішення № 12458574, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 10/296/10

Суддя Алейникова Т.Г.

За позовом: ПП ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бердянське вище професійне училище № 9 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.12Грудня, 13/2, код ЄДРПОУ 01563030)

про визнання права на строкове платне користування

Суддя: Алейникова Т.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.08.2010 р., ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19.08.2010 р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: не зявився

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання права на строкове платне користування вбудованими в перший поверх п'ятиповерхового нежитлового будинку нежитловими приміщеннями (літера А, приміщення №№134, 135, з 139 по 150 включно, з 152 по 153 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 407 м2, відповідно до плану першого поверху нежитлового будинку, вбудованими в другий поверх п'ятиповерхової будівлі нежилими приміщеннями (літера АА1, приміщення №№ 230, 234, 235), загальною площею по внутрішньому обміру 439,70 м2, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту, нежитлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи/12 Грудня, 2/13

Ухвалою суду від 10.09.2010 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.09.2010 р.

Судове засідання відкладалось на 20.10.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України. 20.10.2010 р. відповідач надав заяву про продовження строку розгляду справи. Судове засідання відкладалось на 16.11.2010 р., оголошувалась перерва до 22.11.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Рішення оголошено в судовому засіданні 22.11.2010 р.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просить визнати право Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на строкове платне користування вбудованими в перший поверх п'ятиповерхового нежитлового будинку нежитловими приміщеннями (літера А, приміщення №134, 135, з 139 по 150 включно, з 152 по 153 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 407 м2, відповідно до плану першого поверху нежитлового будинку, вбудованими в другий поверх п'ятиповерхової будівлі нежилими приміщеннями (літера АА1, приміщення № 230, 234, 235), загальною площею по внутрішньому обміру 439,70 м2, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту, нежитлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи/12 Грудня, 2/13 на умовах Договору від 17.01.2006 р. № 1793/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9, до 10.01.2011 р.

В обґрунтування вимог зазначив, що 17.01.2006 р. відповідач уклав з позивачем договір № 1793/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9.

Згідно умов договору оренди відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), яке знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9, а саме: 17.01.2006 р. - вбудовані в перший поверх п'ятиповерхового нежитлового будинку нежитлові приміщення (літера А, приміщення №134, 135, з 139 по 150 включно, з 152 по 153 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 407 м2, відповідно до плану першого поверху нежитлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул.12 Грудня, 2/13, про що між Позивачем та Відповідачем підписано Акт прийому-передачі від 17.01.2006 р.; 27.04.2006 р. - вбудовані в другий поверх п'ятиповерхової будівлі нежилі приміщення (літера АА1, приміщення № 230, 234, 235), загальною площею по внутрішньому обміру 439,70 м2, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту нежитлового будинку з виділенням приміщень, що входять до складу орендованого Майна, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи/12 Грудня, 2/13, про що між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди та підписано акт прийому-передачі від 27.04.2006 р.

Майно, відповідно до умов договору, було орендовано позивачем з метою використання у здійсненні підприємницької діяльності. Строк дії договору визначено сторонами в договорі, відповідно до п. 10.1. якого, сторони визначили, що він укладений з 17 січня 2006року по 10 січня 2007 року.

Пунктом 10.6. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно умов договору він припинив свою дію 10 січня 2007 року. Після 10 січня 2007року позивач продовжив користуватися Майном, а відповідач протягом одного місяця не заперечив проти цього та не заявив про припинення або зміну договору, внаслідок чого його дія була поновлена на новий строк на тих самих умовах.

У вересні 2007 року позивачем отримано від відповідача для підписання договір про зміни № 4 від 19.09.2007 р. до договору № 1793/д оренди державного нерухомого майна, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до умов договору, а саме до тривалості його дії і встановити, що термін дії договору продовжений до 10 січня 2008року. Позивачем договір про зміни № 4 від 19.09.2007 р. підписано. Оскільки договір про зміни №4 було укладено після спливу визначеної пунктом 10.1. договору оренди дати, своїми підписами сторони визнали, що його дія розповсюджується на договір відповідно до ч. 3 ст.631 ЦК України, а отже загальний період дії договору встановлено сторонами з 17.01.2006 р. по 10.01.2008 р.

В подальшому сторони не укладали будь-яких угод щодо тривалості дії договору оренди, а протягом місяця після 10.01.2008 р. відповідач не заявляв про припинення умов договору, у звязку з чим цей договір, відповідно до його п. 10.6., є продовженим на той же термін на тих же умовах до 10.01.2010 р.

Після 10 січня 2009 року відповідач листом від 30 січня 2009 року за вих.№ 13-13-00589 повідомив позивача про припинення терміну дії договору оренди та зажадав повернення Майна. Свою вимогу відповідач обґрунтував набранням з 1 січня 2009року чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2009рік», згідно статті 73 якого державне майно, яке було предметом договору оренди, в подальшому може бути передане в оренду виключно на конкурсних засадах. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у звязку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначаючи, що підставою для припинення оскаржуваного договору оренди є припинення його терміну дії.

Третя особа Бердянське вище професійне училище № 9 представника в засідання не направила, надала відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без її участі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області був укладений договір № 1793/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9 від 17.01.2006 р.

Згідно умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), яке знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9, а саме: 17.01.2006 р. - вбудовані в перший поверх п'ятиповерхового нежитлового будинку нежитлові приміщення (літера А, приміщення №134, 135, з 139 по 150 включно, з 152 по 153 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 407 м2, відповідно до плану першого поверху нежитлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул.12 Грудня, 2/13, про що між Позивачем та Відповідачем підписано Акт прийому-передачі від 17.01.2006 р.; 27.04.2006 р. - вбудовані в другий поверх п'ятиповерхової будівлі нежилі приміщення (літера АА1, приміщення № 230, 234, 235), загальною площею по внутрішньому обміру 439,70 м2, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту нежитлового будинку з виділенням приміщень, що входять до складу орендованого Майна, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи/12 Грудня, 2/13, про що між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору та підписано Акт прийому-передачі від 27.04.2006 р.

Майно, відповідно до умов договору, додаткової угоди № 1 від 24.03.2006 р. до договору та додаткової угоди № 2 від 27.04.2006 р. до договору, було орендовано з такою метою: приміщення першого поверху площею 192,3 м2 для здійснення торгівлі непродовольчими товарами; приміщення першого поверху площею 214,7 м2 та приміщення другого поверху площею 439,7 м2 для розміщення складу. У сукупності метою оренди Майна позивачем є використання його для здійснення підприємницької діяльності.

Орендна плата встановлена договором і відповідно до його умов визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 із змінами та доповненнями, та підлягає щомісячній індексації, яку орендар (позивач) розраховує самостійно. Розмір орендної плати за договором неодноразово змінювався, в тому числі:

1.З березня 2006 року у звязку зі зміною мети оренди частини Майна, про що сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 24.03.2006 р. до договору, а сам розмір плати письмово погоджено у розрахунку від 24.03.2006 р.;

2.З квітня 2006 року у звязку зі збільшенням загальної площі, що орендується, про що сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 27.04.2006 р. до договору, а сам розмір плати письмово погоджено у розрахунку від 27.04.2006 р.;

3.З січня 2007 року у звязку зі змінами у законодавстві, про що сторонами укладено договір про зміни № 3 від 10.04.2007 р. до договору.

Згідно пункту 3.4. договору, 50 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць позивач спрямовує до державного бюджету через органи державного казначейства, інші 50 відсотків балансоутримувачу (третя сторона) на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється позивачем самостійно.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При укладанні Договору позивач і відповідач дійшли згоди стосовно його дії у часі і пунктом 10.1. розділу 10 "СТРОК ДІЇ ТА УМОВИ ЗМІНИ, ПРИПИНЕННЯ АБО РОЗІРВАННЯ" встановили, що він укладений з 17 січня 2006року по 10 січня 2007 року.

Згідно пункту 10.6. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно умов Договору він припинив свою дію 10 січня 2007 року.

Після 10 січня 2007 року позивач продовжив користуватися Майном, а відповідач протягом одного місяця не заперечив проти цього та не заявив про припинення або зміну договору, внаслідок чого дія договору була поновлена на новий строк на тих самих умовах.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У вересні 2007 року позивачем отримано від відповідача для підписання договір про зміни № 4 від 19.09.2007 р. до договору оренди, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до умов договору, а саме до тривалості його дії і встановити, що термін дії договору оренди продовжений до 10 січня 2008року. Позивачем договір про зміни № 4 від 19.09.2007 р. до договору підписано. Оскільки договір про зміни № 4 було укладено після спливу визначеної пунктом 10.1. Договору дати, своїми підписами сторони визнали, що його дія розповсюджується на Договір відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, а отже загальний період дії Договору встановлено сторонами з 17.01.2006 р. по 10.01.2008 р.

З урахуванням внесених 19.09.2007 р. до договору доповнень, він припинив свою дію 10 січня 2008 року. Після 10 січня 2008 року Позивач продовжив користуватися Майном, а Відповідач протягом одного місяця не заперечив проти цього та не заявив про припинення або зміну Договору. Таким чином, відповідно до пункту 10.6. Договору, частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статті 764 Цивільного кодексу України, Договір був поновленим на тих самих умовах і на такий самий строк, які були раніше встановлені Договором. Враховуючи положення договору про зміни № 4 від 19.09.2007 р., внаслідок відсутності заперечень Позивача протягом місяця починаючи з 10.01.2008 р., дія Договору була продовжена до 10.01.2010 р.

Проте, Відповідач листом від 30 січня 2009 року за вих.№ 13-13-00589 повідомив Позивача про припинення терміну дії Договору оренди та зажадав повернення Майна. При цьому свою вимогу Відповідач обґрунтував набранням з 1 січня 2009 року чинності Закона України «Про Державний бюджет України на 2009рік», згідно статті 73 якого державне майно, яке було предметом договору оренди, в подальшому може бути передане в оренду виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна. Орендодавець при визначенні переможця конкурсу, за інших рівних умов, надає перевагу пропозиціям орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки, шляхом застосування преференційної поправки.

Таким чином, вимога Відповідача повернути Майно була заявлена виключно внаслідок набрання чинності Закона України «Про Державний бюджет України на 2009рік», а саме його статтею 73, з метою проведення конкурсу для подальшої передачі Майна в оренду.

Разом з тим, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, встановлено, що визначений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р. № 2542-III, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України. Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Проте, вищевикладене рішення Конституційного Суду України та домовленість сторін Договору про внесення змін до його положень щодо дії Договору в часі Відповідачем при направлені Позивачу листа від 30.01.2009року за вих.№ 13-13-00589 не прийняті до уваги, внаслідок чого безпідставно заявлено вимогу про повернення Майна.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 2 статті 284 Господарського кодексу України, пункту 10.2. договору, умови договору є чинними на весь строк дії договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Правила статті 73 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», які стали причиною вимоги Відповідача про припинення Договору та повернення Позивачем орендованого Майна, погіршують становище позивача-орендаря, оскільки на період проведення конкурсу з визначення переможця на право отримання в оренду цього Майна і до його фактичної передачі після підписання нового договору оренди змушують позивача припинити користування Майном і звільнити його від своєї власності. Враховуючи, що Майно, відповідно до умов Договору, використовується позивачем для здійснення торгівлі і зберігання товарів, внаслідок припинення права користування цим Майном позивач зазнає збитків у вигляді неодержаного прибутку та витрат на перевезення товарів до іншого місця зберігання.

Відповідно до Статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Цивільного кодексу України надає особі право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи, що вимога відповідача в його листі від 30 січня 2009 року за вих.№13-13-00589 не викликана нагальною необхідністю використання Майна для власних потреб, правила статті 73 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», погіршують становище позивача, а частина 4 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частина 2 статті 284 Господарського кодексу України і пункт 10.2. Договору надають позивачу імунітет від встановлених після підписання Договору правил, які погіршують становище орендаря, позивач скористався наданим йому статтею 19 Цивільного кодексу України правом на самозахист свого права. Після 10 січня 2009 року позивач продовжив користуватися Майном відповідно до умов договору, а Відповідач, окрім надсилання листа від 30 січня 2009 року за вих. № 13-13-00589, протягом року не вчиняв активних дій, направлених на припинення договору і повернення Майна. Таким чином, відповідно до договору про зміни № 4 від 19.09.2007 р., пункту 10.6. Договору, частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статті 764 Цивільного кодексу України, договір був поновленим на тих самих умовах і на такий самий строк, які були раніше встановлені Договором, тобто до 10 січня 2010 року.

Після 10 січня 2010 року позивач продовжив користуватися Майном, а відповідач протягом одного місяця не заперечив проти цього та не заявив про припинення або зміну Договору, внаслідок чого дія Договору була поновлена на тих самих умовах.

Протягом всього періоду Майно використовується позивачем відповідно до умов договору, за користування Майном позивач сплачує орендну плату у встановленому розмірі та порядку, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень. Орендна плата приймалась як відповідачем, так і балонсоутримувачем Майна і жодного разу повернута з причин припинення дії договору не була. Відсутність активних дій відповідача, направлених на повернення Майна, свідчить про те що ним було визнано поновлення строку дії Договору. Таким чином, фактично Договір діяв протягом 2009 та 2010 років

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»№ 1759-У1 від 15.12.2009р., термін дії договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Окрім того, листом від 06.04.2010р. № 1/11-2831 Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений управляти державним майном, надало дозвіл на продовження договору оренди Майна саме з позивачем в установленому законодавством порядку.

На підставі дозволу Міносвіти та змін до законодавства, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2010 р. про продовження терміну дії договору до 10.01.2014 р.

У відповідь на свою заяву від 12.06.2010 р. позивач отримав лист відповідача від 08.07.2010 р. № 13-13-03855, яким відповідач повідомив, що вважає дію договору припиненою з 11.01.2009 р., у звязку з чим нарахував 134332,17 грн. пені, та веде роботу з примусового виселення позивача та стягнення неустойки. Таким чином, відповідач не визнає право позивача на користування майном, внаслідок чого воно підлягає захисту.

Разом з тим, стаття 6 Цивільного кодексу України забороняє сторонам в договорі відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»внесено зміни до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яку доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 5 Цивільного кодексу України встановлює, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 5, 6 ЦК України, ст. 58 Конституції України, зміни, внесені ст. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розповсюджуються на взаємовідносини позивача і відповідача з питань оренди державного майна, визначені умовами договору від 17.01.2006 р. № 1793/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9, у звязку з чим в силу закону він вважається укладеним з 17.01.2006 р. по 17.01.2011 р. Внаслідок внесення законодавцем змін до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цивільна відповідальність позивача, яка на думку відповідача має місце у звязку з неповерненням ним Майна після одержання листа РВ ФДМУ по Запорізькій області від 30.01.2009року за вих. №13-13-00589, також втрачає будь-яке підґрунтя. Стаття 395 Цивільного кодексу України визначає речовим правом на чуже майно, в тому числі, право користування.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (статі 386-394).

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідач відповідно до його листа від 08 липня 2010року за вих. № 13-13-03855 заперечує чинність Договору, чим посягає на законне право позивача використовувати Майно відповідно до встановлених договором умов, це речове право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав;

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та усного клопотання Позивача, судові витрати відносяться на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Продовжити строк розгляду справи.

2.Визнати право Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на строкове платне користування вбудованими в перший поверх п'ятиповерхового нежитлового будинку нежитловими приміщеннями (літера А, приміщення №134, 135, з 139 по 150 включно, з 152 по 153 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 407 м2, відповідно до плану першого поверху нежитлового будинку, вбудованими в другий поверх п'ятиповерхової будівлі нежилими приміщеннями (літера АА1, приміщення № 230, 234, 235), загальною площею по внутрішньому обміру 439,70 м2, відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту, нежитлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи/12 Грудня, 2/13 на умовах Договору від 17.01.2006 р. № 1793/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Бердянського вищого професійного училища № 9, до 10.01.2011 р.

Суддя Т.Г. Алейникова