Рішення № 12458427, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 6/61                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Віола” м.Київ

до відповідача: Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк

про стягнення 78 987грн. 29коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Тарасенко О.В. - представник по довіреності від 29.04.2010р.

від відповідача – Лищук І.В.- представник по довіреності від 13.09.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Віола” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк основного боргу за поставлений товар у розмірі 73381грн. 08коп., 3% річних у сумі 1937грн. 16коп., інфляційних у розмірі 3669грн. 05коп. на підставі договору №14 від 15.02.2006р.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача суму збитків-витрат, понесених позивачем у зв’язку з захистом та відновленням свого порушеного права у розмірі 1500грн. на підставі договору про надання юридичних послуг №1/1 від 12.01.2010р. та платіжного доручення №21 від 28.01.2010р. (Усього 80 487грн. 29коп.)

Слухання справи відкладалось, у зв’язку з неявкою позивача у судове засідання.

Ухвалою від 21.04.2010р. провадження у справі № 6/61 було зупинено до вирішення спору по справі №39/82пд. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2010р. в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Віола” м.Київ до Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк про визнання договору №14 від 15.02.2006р. недійсним було відмовлено та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2010р. по справі №39/82пд зазначене рішення залишено без змін. На підставі вищевикладеного та у зв”язку з надходженням клопотання позивача, ухвалою від 09.09.2010р. господарський суд поновив провадження по справі №6/61.

Позивач у позовній заяві та у заяві про забезпечення позовних вимог вих.№27/7 від 14.05.2010р. просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт в розмірі позовних вимог на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача в банківських установах. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому клопотання судом задоволено не було.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що договір укладений між сторонами по справі діє до 31.12.07р. Після вказаного строку він вважається пролонгованим на один рік, тобто до 31.12.08р. Подальшої пролонгації договору на інший строк сторони не передбачили. У зв’язку з чим, наполягає на тому, що усі постачання після 31.12.2008р. здійснювалися не на підставі договору №14 від 15.02.2006р.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжувався за клопотанням відповідача.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з клопотанням вих.№3232 від 12.10.2010р. в порядку ст.22 ГПК України, в якому зменшив розмір позовних вимог, так як відповідач здійснив часткову оплату основного боргу у розмірі 1500грн., про що свідчать банківські виписки №458 від 05.03.2010р., №465 від 09.02.2010р., №648 від 19.02.2010р. Тому, просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар у розмірі 71 881грн. 08коп., 3% річних у сумі 1937грн. 16коп., інфляційні у розмірі 3669грн. 05коп. та збитки-витрати, понесені позивачем у зв’язку з захистом та відновленням свого порушеного права у розмірі 1500грн. (Усього 78 987грн. 29коп.)

Крім того, позивач у вказаному клопотанні підтвердив, що товар за накладною №010 від 26.01.2009р. на загальну суму 104267грн. 08коп. був поставлений відповідачу на підставі договору поставки товару медичних засобів та виробів медичного призначення №14 від 15.02.2006р., який є єдиним договором поставки між ПП „Віола” та ДКП „Фармація”. Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає справу по суті.

Також позивач у запереченнях від 24.11.2010р. наполягає на тому, що починаючи з 2006р. договір №14 від 15.02.2006р. був пролонгований на кожний наступний рік, оскільки жодна із сторін в письмовому вигляді не заявила про його припинення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд –

в с т а н о в и в :

15 лютого 2006р. між Приватним підприємством “Віола” м.Київ (далі-постачальник) та Донецьким комунальним підприємством “Фармація” м.Донецьк (далі-покупець) було укладено договір поставки №14, згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов’язується передати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору 26.01.2009р. по видатковій накладній № 0000000010 здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 104 267грн. 08коп.Товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №00344 від 30.01.2009р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останнім на вказаній видатковій накладній, засвіченою печаткою підприємства.

У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткова накладна, довіреність до неї, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк.

Відповідач у акті звірки взаємних розрахунків від 08.09.2009р. підтвердив наявність в бухгалтерському обліку підприємства боргу у сумі 80 381грн. 08коп.

Пунктом 1.2. зазначеного договору визначений предмет поставки, яким є лікарські препарати, предмети медичного призначення, медична техніка або дезінфікуючи засоби.

Розглянувши спірну видаткову накладну судом встановлено, що найменування товару (шприц) відповідає предмету договору №14-це лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Позивач у довідці вих.№3231 від 12.10.2010р. підтвердив, що між ДКП „Фармація” та ПП „Віола” був укладений лише один договір поставки товару медичних засобів та виробів медичного призначення №14 від 15.02.2006р., на підставі якого за накладною №010 від 26.01.2009р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 104267грн. 08коп. Інших договорів сторони не представили суду.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка товару згідно представленої позивачем видаткової накладної №0000000010 від 26.01.2009р. відбулася в межах договору №14 від 15.02.2006р.

У пункті 5.1. договору сторони узгодили, що вартість товару вказується у видатковій накладній.

Відповідно до визначеного у п.5.2 договору поставки порядку розрахунків, оплата за товар здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної продавця, в якій вказується узгоджені сторонами вартість, строк та дата оплати. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково у сумі 32386грн., в результаті чого у Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк перед позивачем виник борг у сумі 71 881грн. 08коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті товару не виконав.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 71 881грн. 08коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 1937грн. 16коп. за період з 21.04.2009р.-12.01.2010р. та інфляційні у розмірі 3669грн. 05коп. за період з травня-грудень 2009р. включно, які підлягають стягненню у повному обсязі.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що строк дії договору закінчився, а тому усі постачання після 31.12.2008р. здійснювалися без договору №14 від 15.02.2006р. з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними.

За приписами ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком.

Строк дії даного договору згідно п.10.1 договору починає свій перебіг з моменту підписання його сторонами, та діє до 31.12.2006р. з правом його пролонгації.

Згідно пункту 10.2 договір вважається пролонгованим на рік на тих же умовах, якщо одна із сторін не заявила у письмовому виді про його припинення не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку, на який був укладений даний договір. Після пролонгації договору він, може бути, розірваний в порядку, передбаченому п.10.3 даного договору.

Договір може припинити свою дію за спільною згодою сторін або по ініціативі однієї із них при умові письмового повідомлення про це другу сторону не менш, ніж за два місяця до моменту його розірвання або сплину строку дії (п.10.3 договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання договору згідно умов укладеного договору (п.10.3). Таким чином, суд вважає, що договір №14 від 15.02.2006р. не припинив свою дію до теперішнього часу.

Відповідно рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2010р. в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Віола” м.Київ до Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк про визнання договору №14 від 15.02.2006р. недійсним було відмовлено та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2010р. по справі №39/82пд зазначене рішення залишено без змін.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків-витрат, понесених позивачем у зв’язку з захистом та відновленням свого порушеного права у розмірі 1500грн. відповідно договору про надання юридичних послуг №1/1 від 12.01.2010р. суд вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків та причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зазначений склад правопорушення у відповідача відсутній, оскільки ним жодних збитків позивачу завдано не було.

Крім того, п.2.1 договору про надання юридичних послуг №1/1 від 12.01.2010р. передбачено, що виконавець зобов”язаний представляти інтереси замовника у суді, але представник позивача лише один раз був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.2 ст.22, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Віола” м.Київ до Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк про стягнення 78 987грн. 29коп. задовольнити частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (83085 м.Донецьк, вул.Баумана, буд.5а, п/р26005380042000 у ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 01976625) на користь Приватного підприємства „Віола” (02152 м.Київ, вул.Серафимовича,13а, п/р26005021231321 в Залізничному відділенні Київського міського філіалу АКБ „Укрсоцбанк” м.Києва, МФО 322012, ЄДРПОУ 30183203) основний борг за поставлений товар у розмірі 71 881грн. 08коп., 3% річних у сумі 1937грн. 16коп., інфляційні у розмірі 3669грн. 05коп., витрати по сплаті держмита у сумі 774грн. 87коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231грн. 52коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2010р.

Суддя Подколзіна Л.Д.