Рішення № 12458156, 16.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2010Справа №2-22/4805-2010 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача ТОВ «СП Севастополь», м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43

про розірвання договору оренди та стягнення 390899,33 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_2, представник, дов від 02.08.2010 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «СП Севастополь», просить суд розірвати договір оренди № 190 СП, укладений 01.02.2007 року між ТОВ «СП Севастополь» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1; стягнути з ТОВ «СП Севастополь» на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вартість невідємних поліпшень об'єкту оренди у розмірі 390899,33 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем суттєво порушені умови укладеного між сторонами оспорюваного договору оренди.

Відповідач в судове засідання не зявився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01 лютого 2007 року між ТОВ «СП Севастополь» (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №190 СП.

Предметом цього договору було термінове платне користування нерухомим майном - житловими номерів з інвентарем №№ 201, 203, 205, 207, 209, 211, 212, 213, 303, 305, 307, 309, 311, 306, 401, 403, 405, 407, 409, 411,413, 415, 419, 412, 410, 408, 406, 501, 503, 505, 507, 509, 511, 513, 515, 517, 519, 512, 510, 508, 506, підсобного приміщення 204 і частини холу першого поверху площею 7,1 кв.м. (адміністраторською) загальною площею, з урахуванням коридорів 1540,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 43.

Згідно п. 3.1. укладеного договору, орендар зобов'язалася сплачувати орендодавцю щомісячно орендну плату в сумі 13304,05 гривень, зокрема ПДВ 20% 2217,34 гривень не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.2. укладеного договору, сторони погодилися, що орендар був звільнений від сплати щомісячної орендної плати у розмірі 1527,37 гривень (з урахуванням ПДВ) за оренду кімнат №№ 205, 207, 309, 311, 409, 411, 509, 511, розташованих за адресою: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 43 на період проведення орендарем в них ремонтних робіт з дати укладення договору та до 15 червня 2007 року.

Згідно п.3.7. укладеного договору, сторони погодилися, що витрати орендаря на проведення поточного і капітального ремонту, зокрема невідємних поліпшень об'єкту оренди, зараховуються в рахунок орендної плати. Дана умова не розглядалася сторонами як порушення і обмеження їх прав.

Відповідно до п.3.8. укладеного договору, у випадку якщо витрати орендаря на проведення поточного і капітального ремонту перевищують суму всієї орендної плати відповідно до умов укладеного договору, то орендодавець компенсує суму витрат на проведення поточного і капітального ремонту орендаря.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п.4.1. укладеного договору, орендодавець прийняв на себе зобов'язання зарахувати узгоджені орендодавцем витрати орендаря на проведення поліпшень об'єкту оренди, зокрема невідємних поліпшень в рахунок орендної плати.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаному між сторонами 01 жовтня 2007 року, заборгованість ТОВ «СП Севастополь» перед позивачем станом на 01.10.2007 року склала 390899,33 грн.

Згідно п.4.1.3. укладеного договору, орендодавець зобов'язався безоплатно забезпечувати доступ орендарю, третім особам на його прохання до об'єкту оренди, шляхом обмеження користування об'єктом оренди.

Проте, як зазначив позивач, порушуючи прийняті на себе зобов'язання, ТОВ «СП Севастополь» в односторонньому порядку обмежив доступ орендарю до орендованих приміщень.

Пунктом 7.1. укладеного договору оренди №190 СП від 01.02.2010 року термін його дії визначений сторонами до 31.01.2010 року.

Частиною 3 статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

06.08.2010 року позивачем на адресу відповідача направлено претензійного листа, що містить пропозицію в добровільному порядку в семиденний термін з моменту отримання вимоги погасити виниклу заборгованість у розмірі 390899,33 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобовязання за оспорюваним договором або сплати позивачу заборгованості в сумі 390899,33 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне, в порядку ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, достягнути з відповідача як винної сторони суму недоплаченого державного мита при поданні позову позивачем в сумі 3891,99 грн., виходячи з того, що 1% від майнової вимоги становить 3908,99 грн. ставка державного мита за немайновою вимогою складає 85,00 грн., всього 3993,99 грн., в той час як позивачем було сплачено лише 102,00 грн. державного мита при поданні позову.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди № 190 СП, укладений 01.02.2007 року між ТОВ «СП Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 20700917) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1).

3.Стягнути з ТОВ «СП Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 20700917) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) вартість невідємних поліпшень об'єкту оренди у розмірі 390899,33 грн.

4.Стягнути з ТОВ «СП Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 20700917) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) 102,00 грн. державного мита.

5.Стягнути з ТОВ «СП Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 20700917) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІІН НОМЕР_1) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з ТОВ «СП Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 2а; м. Севастополь, пр. Сталінграда, 43, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 20700917) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 3891,99 грн. державного мита.

7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.