Постанова № 12457046, 24.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 листопада 2010 року Справа №07/135-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., судді Білоконь Н.Д., Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивач –Крупенік В.В. –директор;

відповідач –Яшта С.Л. (дов. №0162 від 15.04.2010 р.), Грушковська О.П. (дов. №6709 від 28.12.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3564Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року по справі №07/135-10

за позовом Приватної фірми "Весна", с. Високий, Харківська область

до Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк", м. Донецьк

про визнання недійсним договору, -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2009 р. у справі №38/193-09, позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 14.05.2007 р. №6. Присуджено до стягнення із ЗАТ "Донгорбанк" на користь ПФ "Весна" 85 грн. витрат по сплаті держмита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 р. у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 р. касаційну скаргу відповідача задоволено, скасовано рішення господарського суду від 10.07.2009 р. та постанову апеляційного господарського суду від 16.09.2009 р. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року по справі №07/135-10 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 14 травня 2007 року №06, укладений між ЗАТ "Донгорбанк" та ПФ "Весна"; стягнуто з ПАТ "Донгорбанк" на користь ПФ "Весна" 85 грн. державного мита, 312 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позовних вимогах ПФ "Весна" відмовити повністю.

Через канцелярію суду 05 листопада 2010 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 9325), в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом Харківської області, між позивачем, ПФ "Весна" (іпотекодавцем) та відповідачем, ПАТ "Донгорбанк" (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір №06 від 14.05.07 р. (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було передано відповідачу в іпотеку об’єкти нерухомого майна, а саме, будівлю промислового комплексу (літ. "А-1") загальною площею 1474,60 м2 та зливну яму (літ. "К"), які належать позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.04.2000 р., зареєстрованого Харківським міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу №1 під реєстровим № 52 від 26.04.2000 року.

Пунктом 1.3 Договору сторони встановили, що іпотека поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і, яка необхідна для його використання за цільовим призначенням, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності земельної ділянки Серія ХР № 043151, виданим 03.10.01 р. на підставі рішення Височанської селищної ради ХV сесії ХХIII скликання від 29.03.01 р. Харківського району, Харківської області.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя до ТОВ фірми "УКАН" за кредитним договором №06 від 14.05.07 р. в повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та процентів за основним зобов’язанням.

Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за цим Договором та за кредитним договором № 06 від 14.05.07 р., забезпеченням якого він є.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В. 14.05.07 р.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат" накладено заборону на відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна та земельної ділянки до припинення дії спірного договору.

Згідно наданого до справи Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації, затвердженого розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 31.01.00 р. № 17, комісією було прийнято об’єкт - реконструйовану будівлю комплексу по виробництву продукції, розташовану за адресою: с. Високий, вул. Красіна, 26, Харківського району, Харківської області, загальною площею 3700 м2.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 31.01.2000 року №17 було видано свідоцтво про право власності на будівлю промислового комплексу від 25.04.2000 року, відповідно до якого, об’єкт в цілому, розташований в с. Високий по вул. Красіна, 26 належить приватній фірмі "Весна" на праві приватної власності і складається з однієї будівлі. На підставі виданого свідоцтва про право власності, будівлю зареєстровано в Харківському міжміському БТІ 26.04.2000 року за ПФ "Весна" (запис у реєстровій книзі №1 за реєстровим № 52).

Відповідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.05.2007 р. №14431698, наданий КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", загальна площа предмета іпотеки складає 1474,6 м2.

Згідно з містобудівним обґрунтуванням, виготовленим КП "Архітектурне бюро Харківського району" 21.12.2006 р. та затвердженого Головою райдержадміністрації Харківського району 11.01.2007 р., загальна площа предмета іпотеки складає 2140,61 м2 та площа мансардного поверху складає 524,1 м2.

При цьому, відповідно до технічного паспорту станом на 18.10.2006 р. загальна площа будівлі промислового комплексу, яка належить ПФ "Весна" та знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Красіна, 26 складає 3562,7 м2, в тому числі мансарда Мс 492,4 м2.

Одночасно слід зазначити, що Постановою Вищого господарського суду України зазначено, що висновки щодо недостовірності даних Витягу є передчасними, оскільки Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, проте доводів, на підставі яких зроблено висновок про недостовірність витягу не наведено.

Запитом господарського суду Харківської області КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" та поставлено наступні запитання: за ким було зареєстровано право власності на будівлю промислового комлексу літ.А-1 та зливну яму літ. "К", розташованих за адресою вул. Красіна, 26, смт. Високий, Харківського району, станом на день укладання Договору іпотеки від 14.05.2007 року; на якій підставі було надано витяг з реєстру права власності № 14431698 від 03.05.2007 року, станом на 14.05.2007 року; яку технічну характеристику мало спірне майно станом на 14.05.2007 року.

Враховуючи відповідь КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" №456/1 від 22.07.2010 року, в якій зазначено, що станом на час укладання іпотечного договору, на 14.05.2007 року, загальна площа об'єкту становила 3562,70 м2, та той факт, що КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" здійснює державну реєстрацію права власності, судом першої інстанції встановлено: невідповідність площі нерухомого майна, переданого в іпотеку 1474 м2, площі нежитлової будівлі, яка фактично зареєстрована на праві власності за іпотекодавцем 3562,7 м2 та площа 3700 м2, зазначена в Акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації.

Також суд дійшов висновку, що витяг з реєстру прав власності №14431698 від 03.05.2007, покладений в основу опису предмета іпотеки при укладанні іпотечного договору №06 від 14.05.07 р., не є достовірним.

З такими висновками суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Пунктом 5.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, "яка містить відомості про зареєстровані права власності".

У відповіді БТІ також не міститься інформації, що зазначена у відповіді БТІ загальна площа 3562,7 м2- це загальна площа будівлі промислового комплексу, яка містилися в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на момент укладення Іпотечного договору - 14.05.2007 року, тобто була фактично зареєстрована за позивачем.

Крім того, суд у своєму рішенні, посилається на технічний паспорт на будівлю промислового комплексу, розташованого по вул. Красіна, 26, смт. Високий, виготовлений 18.10.2006 р., де зазначено, що будівля містить самочинно збудоване приміщення мансарди загальною площею 492,4 м2, яке є невід'ємною її частиною, право власності на яке у встановленому законом порядку не зареєстроване. Також зазначено, що відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тобто, при передачі майна в іпотеку, право власності на яке у нього було відсутнє, ним було порушено умови ст. 5 Закону України "Про іпотеку", згідно якої предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності та зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий, виділений у натурі об’єкт права власності.

При цьому, копія технічного паспорту містить відмітку про "самовольно выстроенные или переоборудованные помещения", де зазначено Мс - мансарда площею 492,4 м2, але, відповідно до п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001. № 127 в редакції, що діяла на момент проведення останньої технічної інтвентаризації, 18.10.2006 року, "у разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка", які повинні скріплятися підписом відповідальної особи БТІ.

Однак, судом не було взято до уваги, що штамп БТІ про самовільно побудовану мансарду Мс не відповідав встановленим на той час зразкам, а також не містить дати та підпису відповідальної особи.

Також, місцевим судом не витребувано правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності позивача на об'єкт нерухомого майна, який є предметом спірного договору, станом на день його укладення.

Крім цього, виходячи з загальної площі будівлі промислового комплексу 3700 м2, зазначеної в копії Акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, затвердженого розпорядженням Харківської райдержадміністрації №17 від 31.01.2000 року, та приймаючи до уваги загальну площу будівлі, зазначеної у відповіді БТІ - 3 562,70 м2, яку начебто було зафіксовано за результатами технічної інвентаризації станом на 18.10.2006 року з урахуванням самочинної, за даними БТІ, прибудови "А14-1"2 і мансарди "Мс", взагалі стає незрозумілим чи проводились позивачем дії щодо реконструкції, оскільки загальна площа після будівництва прибудови та мансарди площею 492,4 м2 зменшилась на 137,3 м2.

Тобто, суд, посилаючись на ст. 376 ЦК України, яка встановлює ознаки самочинного будівництва, повинен був визначити чи була розроблена та погоджена проектна документація, чи був наданий дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт, що видається інспекціями Державного архітектурно-будівельного контролю.

При цьому, факти, викладені в містобудівному обґрунтуванні та сам факт розроблення та погодження обґрунтування підтверджують, що позивачем було вжито заходи, що передують оформленню проектної документації та необхідних дозволів.

Судова колегія погоджується з думкою апелянта, що дані, які містяться у технічному паспорті будівлі не можуть бути належним доказом для встановлення факту самочинного будівництва мансарди Мс.

Оскільки, інших доказів позивачем не було надано, а судом не витребувано, висновок суду щодо самочинного будівництва мансарди Мс, було зроблено передчасно.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у позивача при передачі в іпотеку майна, право власності на майно було відсутнє, що є порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності та зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий, виділений у натурі об'єкт права власності», виходячи з наступного.

Обов’язковість державної реєстрації прав на нерухомість встановлена ст. 182 Цивільного кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. N 1952-ІУ. У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень цього Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Із наявних у матеріалах справи Витягу, наданого КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" та відповіддю БТІ вбачається, що право власності на будівлю, розташовану в смт. Високий по вул. Красіна, 26, на момент укладання Договору було зареєстровано за позивачем. Підставою виникнення у останнього права власності на будівлю є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25.04.2000 р., право власності зареєстроване Харківським міжміським БТІ та записаним в реєстрову книгу 31 під реєстровим №52 від 26.04.2000 року.

У зв’язку з чим, проведення реконструкції, не позбавляє позивача права власності на будівлю на підставі приписів ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, ст.375 ЦК України. Відповідно до яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Позбавлення права власності можливе лише за рішенням суду у відповідності до глави 25 ЦК України.

Статтею 346 ЦК України встановлено підстави припинення права власності, серед яких не зазначені самочинна реконструкція нерухомого майна, що вже є об'єктом права власності конкретної особи.

За даних обставин відсутні підстави стверджувати, що позивач на момент укладення Договору не був власником наданої в іпотеку будівлі.

Крім цього, в матеріалах справи міститься Державний акту на право власності на землю Серія ХР № 043151, згідно з яким позивач є власником земельної ділянки, що є частиною предмета іпотеки за Договором.

У зв'язку з цим, та на підставі норм ст.319 Цивільного кодексу України, ст.5 Закону України «Про іпотеку», позивачем цілком законно було надано в іпотеку будівлю та зазначену земельну ділянку.

Також, господарським судом зазначено, що стаття 18 Закону України "Про іпотеку" містить перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір. Це відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; зміст та розмір основного зобов’язання. строк і порядок його виконання та/або посипання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; при іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

На думку суду першої інстанції, іпотечний договір № 06 від 14.05.07 р. містить опис предмету іпотеки, який не відповідає дійсності, такий опис визнається таким, що унеможливлює ідентифікацію предмету іпотеки, в зв’язку з чим, іпотечний договір № 06 від 14.05 07 р . відповідно, має бути визнаний недійсним.

Проте, з таким твердженням суду апеляційний господарський суд не може погодитись з наступних причин.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1078 року №3 угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про іпотеку", однією із істотних умов іпотечного договору є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та /або його реєстраційні дані.

При цьому, слід зазначити, що п.1.2. Іпотечного договору містить наступні дані щодо будівлі, а саме: "А-1 будівля промислового комплексу, розташована у смт. Високий, вул. Красіна, буд.26, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності Р №б/н від 25.04.2000 року, зареєстрованого Харківськім міжміським БТІ та записаного в реєстрову книгу 31 під реєстровим №52 від 26.04.2000 року».

Отже, неможна погодитись з висновком суду, що опис предмету іпотеки, наданий в Договорі, унеможливлює ідентифікацію предмету іпотеки, оскільки, навіть якщо не приймати до уваги загальну площу будівлі, то відповідно до опису будівлі, зазначеного в п.1.2. Іпотечного договору, в якому зазначені і реєстраційні дані будівлі - тип та адреса об'єкту, номер реєстрової книги та номер запису, назва будівель та споруд, літери в технічній інвентаризації, підстава виникнення права власності, можливо точно ідентифікувати надане в іпотеку майно.

На підставі викладеного, зміст іпотечного договору від 14.05.2007 року відповідає вимогам законодавства, в тому числі ст.18 Закону України «Про іпотеку», у зв’язку з чим судова колегія вважає висновок суду першої інстанції стосовно визнання недійсним іпотечного договору від 14.05.2007 року неправомірним і таким, що не відповідає обставинам справи.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року по справі №07/135-10 –скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року по справі №07/135-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з Приватної фірми "Весна" (62459, Харківська обл., смт. Високий, вул. Красіна, 26, код ЄДРПОУ 21233955) на користь Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38, код ЄДРПОУ 20365318) 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Ільїн О.В.