Постанова № 12457024, 23.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 15 " листопада 2010 р. Справа № 57/166-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя-доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Тітаренко О.О. за довіреністю № 505/11.5.2 від 30.07.2010 р.,

відповідача –представник Пересада Н.І. за довіреністю б/н від 01.07.2010 р.,

третя особа –не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№ 3292Х/2-6) позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. по справі №57/166-10,

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранк», м. Харків, код 23468734,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову –Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор», м. Донецьк,

про стягнення 39833,98 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранк», м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ,

про визнання договору банківської гарантії № 127-Г від 26.06.2007 р. неукладеним, -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. (суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позивач за первісним позовом - ПАТ «ВТБ Банк», не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.09.2010 р. та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції у справі позивач посилається на те, що ним належним чином було доведено факт виникнення та існування у відповідача заборгованості по договору гарантії.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду від 22.09.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у судове засідання не з*явилася, про причину неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином і в установлений законом строк.

Представники сторін не заперечують проти розгляду даної справи у відсутності представника третьої особи.

Справа розглядається у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача ПАТ «ВТБ Банк», перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач –ПАТ «ВТБ Банк»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ТОВ «Пранк», в якій просив суд стягнути з боржника 39833,98 грн. заборгованості за обслуговування гарантії згідно з договором банківської гарантії № 127-Г від 26.06.2007 р., також просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтував тим, що відповідачем за первісним позовом не виконані умови договору банківської гарантії № 127-Г в частині сплати заборгованості за обслуговування гарантії відповідно до пункту 2 договору, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму, враховуючи штрафні санкції, 39833,98 грн.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом, в якому просив суд визнати неукладеним договір гарантії № 127-Г від 26.06.2007 р.

Зустрічний позов мотивований тим, що позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідно до пункту 1 договору банківської гарантії, Банк зобов’язався сплатити кредитору (ТОВ «Амстор») грошову суму в межах суми гарантії у випадку, коли боржник (ТОВ Фірма «Пранк») не виконає свої зобов*язання перед кредитором згідно умов договорами найму № А-11/36, №А-9/34, №А-10/35 від 22.05.2007 р.

Відповідно до пункту 5 договорів найму № А-11/36, № А-9/34, №А-10/35 від 22.05.2007 р. на наймача ( відповідача за первісним позовом) покладено виконання значного переліку зобов’язань, серед яких прийняти приміщення не пізніше наступного дня, що слідує за днем повідомлення наймодавцем наймача про готовність приміщення до передачі в строкове користування, та використовувати об*єкт найму винятково відповідно до його призначення та умов даного договору, тримати об*єкт найму, устаткування, інвентар та прилеглу територію у повній справності і належному санітарному стані, доводити до відома наймодавця та погоджувати (письмово) з ним усі архітектурні та конструктивні зміни. Поліпшення об*єкта найму до початку будь-яких робіт по реалізації, вказаних змін та інші. І з огляду на те, що умови договору гарантії передбачають виконання гарантійних зобов’язань банку перед кредитором шляхом перерахування гарантійного платежу у разі невиконання зобов’язання боржника, а якого ж конкретно зобов’язання сторонами у договорі не встановлено. Відповідач за первісним позовом вважає, що сторони не дійшли згоди щодо змісту договору гарантії, який становить права та зобов*язання сторін, а вказане є підставою у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України визнати договір неукладеним.

За результатом розгляду первісного та зустрічного позовів, місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, відмова у задоволенні первісних позовних вимог мотивована тим, що вимоги банку не підтверджуються документально, зокрема, позивачем не надано розрахунку заборгованості по платі нарахування гарантії, та не надано жодних пояснень щодо перевищеного періоду нарахування за вересень-жовтень 2009 року. Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог мотивована тим, що предмет позову в частині визнання договору банківської гарантії № 127-Г від 26.06.2007 р. неукладеним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, не передбачений він й іншими нормами права.

Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням суду, а саме, погоджується з рішенням щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і не погоджується в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»( відповідач) було укладено договір банківської гарантії № 127-Г.

Відповідно до пункту 1 предметом договору гарантії є надання гарантії за боржника на суму 1724822,94 грн. на строк з 26.06.2007 р. по 30.04.2010 р. перед ТОВ «Амстор» за виконання боржником своїх зобов’язань за договорами найму №А-11/36, №А-9/34, №А-10/35 від 22.05.2007 р., що укладені з ТОВ «Амстор», а боржник зобов’язується сплатити банку платежі у розмірі та у терміни, встановлені договором гарантії.

Згідно абз.2 п.2 договору гарантії, за обслуговування гарантії банк нараховує плату в розмірі 4 відсотка річних щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів в кожному місяці, а боржник зобов’язаний щомісячно в строк з 25 по останній робочий день місяця перерахувати вказану плату на рахунок банку.

На виконання умов договору гарантії, позивач листом № 1178/1/4 від 26.06.2007р., адресованим ТОВ «Амстор» надав гарантію перед ТОВ «Амстор»за виконання боржником своїх зобов’язань за договором найму № А-11/36 від 22.05.2007 р.,

№ А-9/34 від 22.05.2007 р., № А-10/35 від 22.05.2007 р., що укладені з ТОВ «Амстор».

Відповідно до умов договору, починаючи з 26.06.2007 р,. відповідач повинен сплачувати на користь позивача плату за обслуговування гарантії в розмірі 4 відсотки річних.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Однак, як встановлено судом, і цього не спростовано відповідачем, позичальник, свої зобов’язання за договором гарантії належним чином не виконав, а саме, починаючи з лютого 2009 р. не сплатив вчасно плату за обслуговування гарантії.

Згідно розрахунку за період з лютого 2009 р. по жовтень 2009 року позивачем нараховано відповідачу 35725,09 грн. плати за обслуговування гарантії ( а.с. 12 т.1). Факт не сплати відповідачем позивачу плати за обслуговування гарантії підтверджується довідкою про стан заборгованості та виписками по особовим рахункам відповідача. Виписками документально підтверджено факт нарахування та не сплати відповідачем плати за обслуговування гарантії та подальшого перенесення виниклої заборгованості на рахунки обліку простроченої заборгованості.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем було документально доведено факт нарахування плати за обслуговування гарантії та доведено те, за які послуги і на яку суму позивачем було здійснено нарахування плати у розмірі 4%.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку інфляційні витрати, нараховані у зв*язку з порушенням строку повернення плати за обслуговування гарантії, за період з 01.03.2009 р. по 31.03.2010 р., становлять 3065,93 грн., три проценти річних, нараховані за порушення строку повернення плати за обслуговування гарантії, за період з 01.03.2009 р. по 08.07.2010 р., становлять 1042,96 грн. ( а.с. 12 т.1).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ПАТ «ВТБ Банк»є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Слід зазначити, що висновок місцевого господарського суду, що наданий позивачем розрахунок не стосується предмету позову, оскільки в ньому зазначено, що він, нарахований у зв*язку із порушенням зобов’язань щодо сплати комісії спростовуються чинним законодавством та матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, поняття комісія, яке вживається у назві табличного розрахунку ( а.с. 12 т.1), є тотожним поняттю плати.

Так, відповідно до п.п. 7 частини 1 статі 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»надання гарантії відноситься до фінансової послуги.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що фінансова послуга –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Тобто, однією із ознак фінансової послуги є отримання прибутку шляхом нарахування плати.

Пунктом 18 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 639 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах»встановлено, що банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії, або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від резидентів має утримуватися уповноваженими банками лише в національній валюті.

Під поняттям комісійна винагорода розуміється –плата за виконання функцій агента-посередника щодо здійснення комерційної операції.

Отже, в даному випадку, комісійна винагорода і є платою за обслуговування гарантії, отримання якої фактично являється отриманням прибутку у розумінні вищенаведеного Закону.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом невірно дійшов висновку, що договір гарантії є припиненим з 28.08.2009 р. у зв*язку із припиненням основного зобов’язання.

Так, статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання.

В свою чергу, відповідно до статті 568 Цивільного кодексу України зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.

Як свідчать матеріали справи, аналогічна правова позиція встановлена пунктом 9 договору гарантії.

Відповідно до пункт 1 договору гарантії , гарантія видана на строк з 26.06.2007 р. по 30.04.2010 р.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку, строк, на який видано гарантію, закінчується 30.04.2010 р.

Але, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків за обслуговування гарантії за період з 01.03.2009 р. по 31.10.2009 р., тобто до повернення банку ТОВ «Амстор»оригіналу гарантії № 127. Тому у порядку п.п.3 частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України дія гарантії була припинена 31.10.2009 р.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб*єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів суб*єктів господарювання та споживачів, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб*єктивного права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є визнання договору банківської гарантії неукладеним.

Проте, такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищенаведених статтях Законів. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений сторонами у договорі № 127 від 26.06.2007 р.

Наведене свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту цивільних прав і інтересів і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права недопустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статтею 2 Закону України «Про судоустрій», якою встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання договору банківської гарантії № 127-Г від 26.06.2007 р. неукладеним, оскільки застосування спосіб захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права неможливо.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України та із правовою позицією Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено вищевикладені факти та подані позивачем докази, що призвело до порушення норм матеріального права та винесення необґрунтованого та незаконного рішення, у зв*язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2010 р. у справі № 57/166-10 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог з прийняттям нового, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2) ч.1 ст. 103, п.4) ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:          

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2010 р. по справі 57/166-10 скасувати частково –у частині відмови у позові позивачу та прийняти нове.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранк»( 61124, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.167/1 п/р 26008301000159 в ХФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631, код ЄДРПОУ 23468734) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»( 01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко, вул. Пушкінська, буд.8/26, п/р 37398000013001 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) -35725,09грн. основного боргу; 3065,93 грн. інфляційних витрат; 1042,96 грн. три проценти річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранк»( 61124, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.167/1 п/р 26008301000159 в ХФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631, код ЄДРПОУ 23468734) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко, вул. Пушкінська, буд.8/26, п/р 37398000013001 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) 399,00 грн. державного мита за подання позовної заяви; 200,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги; 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2010 р. у справі № 57/166-10 залишити без змін.

           Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

                                                                                          Головуючий           суддя В.В. Лакіза

суддя Я.О.Білоусова

суддя О.А. Пуль

Повний текст постанови складено 18.11.2010р.