Постанова № 12456996, 19.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р. Справа № 42/263-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.:

за участю представників сторін:

позивача –Тітаренка О.О., дов.№505/11.5.2 від 30.07.2010 р. (копія у справі)

відповідача –Скоркіної І.С., дов.б/н від 06.04.2010 р. (копія у справі)

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Ольга” (вх. №3038Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.10 року у справі № 42/263-10

за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Ольга”, м. Харків

за участю третьої особи Приватної фірми “Апія”, м. Харків

про звернення стягнення в сумі 16149502,42 дол. США на предмет іпотеки,-

встановила:

Позивач, ВАТ “ВТБ Банк”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки –нежитлові приміщення 1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. “Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності ВАТ “Ольга”, на загальну суму 16149503,42 дол. США, яка складається з: 11000 000,00 дол. США –сума основного боргу (неповернута сума кредиту –отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1881 000,00 дол. США –заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 р. по червень 2010 р.; 3080000,00 дол. США –30% річних, нарахованих за період з 23.07.09 р. по 08.07.10 р. на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 153893,67 дол. США –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.09 р. по 08.07.10 р.; 34608,75 дол. США –3% річних за період з 01.05.09 р. по 08.07.10 р., нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування питання ринкової вартості нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки та спору.

Третьою особою було заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 66/278-10.

Позивач надав заяву про накладення арешту на предмет іпотеки, обґрунтовуючи намаганням відповідача реалізувати заставне майно за заниженою вартістю без згоди іпотекодержателя.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2010 року (суддя Яризько В.О.) відмовлено в задоволенні клопотання відповідача по призначення судової експертизи. Відмовлено в задоволенні клопотання 3-ї особи про зупинення провадження у справі. Позовні вимоги задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. “Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності ВАТ “Ольга”, на загальну суму 16149503,42 дол. США. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 34608,75 дол. США відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Ольга»на користь ПАТ «ВТБ Банк»витрати по сплаті державного мита у сумі 3229,49 грн. дол. США та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, буд. 120 та належать на праві власності відповідачу; заборонено ВАТ „Ольга” (61125, м. Харків, вул. Малом’ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 30236375) вчиняти будь-які дії, спрямовані на перехід до третіх осіб права власності на нежитлові приміщення1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, буд. 120, в тому числі, але не виключно, здійснювати продаж, дарування, відчуження або передачу будь-яким іншим способом права власності на зазначені приміщення.

Відповідач, ВАТ “Ольга”, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.08.10 р. та припинити провадження по справі. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач, ВАТ “ВТБ Банк”, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2010 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване та таке, що винесено при належному дослідженні всіх обставин справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

27.10.2010 р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від відповідача ВАТ “Ольга” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №42/263-10 за позовом ПАТ ВТБ Банк до ВАТ “Ольга”, третя особа ПФ “Апія” про звернення стягнення в сумі 16149502,42 грн. дол. США на предмет іпотеки до набрання судовим рішенням у справі №16/126-10 за позовом ВАТ “Ольга” до ПАТ ВТБ Банк, 3-тя особа на боці позивача ПФ “Апія” про визнання недійсним іпотечного договору №139-Z/1 від 23.08.2007 р. законної сили, оскільки в процесі розгляду справи №16/126-10 вирішується спір щодо визнання недійсним іпотечного договору №139-Z/1 від 23.08.2007 р. і у подальшому, при визнанні його недійсним, будуть відсутні підстави щодо розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Третя особа по справі –ПФ “Апія” 27.10.2010 р. також звернулась до апеляційного господарського суду з клопотанням про зупинення розгляду №42/263-10 до вирішення справи №61/222-10 за позовом ПФ “Апія” до ПАТ ВТБ Банк про визнання правочину недійсним, оскільки в подальшому, при визнанні кредитного договору недійсним, будуть відсутні підстави щодо розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, надавши оцінку підставам, з яких вони були заявлені, колегія суддів дійшла висновку про їх відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі з разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з’ясовувати: як пов’язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення.

Крім того, треба брати до уваги, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

В даному випадку, правове обґрунтування щодо обставин неможливості розгляду справи №42/263-10 до вирішення взаємопов'язаної справи, яке містить клопотання відповідача, ґрунтується лише на припущеннях відносно можливого результату розгляду справи.

28.10.2010 р. відповідач ВАТ “Ольга” надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку було також порушено норми ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 258 ЦК України. Так, на думку відповідача, у господарського суду при розгляді даної справи були всі підстави визнати іпотечний договір №139-Z/1 від 03.08.2007 р. недійсним за ч. 2 ст. 548, ч. ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, натомість, всупереч нормам законодавства, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача та звернув стягнення на предмет іпотеки. Також, відповідач додатково надав свій розрахунок пені по відсоткам, в якому зазначив, що за період з 24.06.2009 р. по 17.11.2009 р. не мали нараховуватись штрафні санкції, оскільки в цей час позичальник за кредитним договором ПФ «Апія»перебував в процедурі банкрутства та у відповідності до ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2009 р. по справі №Б-24/23-09 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З цього приводу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що додаткові пояснення не можуть братися судом до уваги, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 р. по справі №Б-24/93-09 ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2009 р. було скасовано.

16.11.2010 р. відповідач ВАТ «Ольга»додатково звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про припинення провадження по справі №42/263-10, в якому просив скасувати рішення господарського суду Харківської області та припинити провадження у справі у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Клопотання про припинення провадження у справі з підстав, зазначених в клопотанні не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди»справи у спорах щодо нерухомого майна не підвідомчі третейським судам. До того ж у відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи захищаються судом, кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захистити свої права від порушень.

Також, 16.11.2010 р. апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з’ясування питання щодо вартості спірних нежитлових приміщень.

Розглянувши надане клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки ціна предмету іпотеки встановлена в самому договорі (зокрема п. 2.2) і є умовою договору іпотеки. Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач посилається на факти проведення ремонту нежитлового приміщення. Проте, апелянт не надав доказів на підтвердження іншого розміру оцінки майна, а також доказів на підтвердження проведення поліпшення майна.

Представник третьої особи по справі –ТОВ фірма «Апія»в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Проте, 16.11.2010 р. перед початком судового засідання від нього надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи, в зв’язку з перебуванням представника ТОВ фірми «Апія»у відрядженні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила клопотання третьої особи відхилити, оскільки справа вже відкладалась, явка представників не визнавалась обов’язковою і в матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника третьої особи за наявними в справі матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Також, 16.11.2010 р. представником відповідача ТОВ “Ольга” було подано заяву (вх.№9752) про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Фоміної В.О., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В., з посиланням на сумніви щодо неупередженості зазначеної колегії суддів при розгляді апеляційної скарги по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. ВАТ «Ольга»було відмовлено у задоволенні клопотання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Фоміної В.О., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників присутніх сторони, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2007 р. між ВАТ ВТБ Банк (далі - позивач, Банк), правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк»та ПФ «Апія»(далі - Позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір №139-Ю (надалі - кредитний договір), предметом якого є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту 11000000,00 доларів США, строк користування до 21.08.2009 року, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 12,5% річних, комісія - 0,5 % від суми ліміту за управління кредитною лінією щорічно, позичальник зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлені кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором, надав позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 11000000,00 дол. США, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 18-26).

Проте, позичальник свої зобов’язання по кредитному договору не виконав, доказів повернення заборгованості у сумі 11000000,00 дол. США та сплати процентів за користування кредитом ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надав.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника –ПФ «Апія»за кредитним договором, між ПАТ «ВТБ Банк»та ВАТ «Ольга»(далі - відповідач) 23.08.2007 р. було укладено Іпотечний договір №139-Z/1, предметом якого є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна (згідно п. 1.3 договору це нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності ВАТ «Ольга»). Предмет іпотеки сторони оцінили в 35243500,00 грн. (пункт 1.4 договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. П.9.2 кредитного договору передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що загальна сума боргу ПФ «Апія»перед ПАТ «ВТБ Банк»по кредитному договору №139-Ю від 23.08.2007 р. становить 16114 893,67 дол. США, з яких: 11000000,00 дол. США –сума основного боргу; 1881000,00 дол. США –заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3080000,00 дол. США –30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 153893,67 дол. США –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Такі ж самі положення містять ст. 19, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 7 Закону України «Про іпотеку», а також пункт 6.2 кредитного договору №139-Ю від 23.08.2007 р. та пункт 4.1 Іпотечного договору №139-Z/1 від 23.08.2007 р.

Таким чином, приймаючи до уваги факт невиконання позичальником умов кредитного договору, враховуючи положення п. 4.1 Іпотечного договору №139-Z/1 від 23.08.2007 р., господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки –нежитлові приміщення, визначені п. 1.3 кредитного договору і належне на праві власності ВАТ «Ольга», на загальну суму боргу 16114 893,67 дол. США є обґрунтованими і задовольнив позовні вимоги в цій частині.

В своїй апеляційній скарзі скаржник ВАТ «Ольга»посилається на те, що позивач передчасно звернувся до відповідача з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ним не було надіслано на адресу відповідача письмової вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Так, позивач надав суду першої інстанції належним чином завірені копії листів від 09.04.2009р., 13.11.2009р., 03.03.2010р., 06.04.2010р., 02.06.2010р., 02.07.2010р. про повідомлення відповідача та 3-ої особи про наявність заборгованості за кредитним договором.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивач правомірно та у встановлені законодавством строки звернувся до відповідача з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідач посилається на те, що строк дії іпотечного договору було припинено 21.02.2010 р., в порядку встановленому ст.559 ЦК України, але посилання скаржника на те, що правовідносини, що виникають із договору іпотеки регулюються нормами права, що регулюють правовідносини поруки - є помилковим та не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В свою чергу, як вже зазначалося, ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, договір іпотеки свою дію не припинив, а отже у позивача не припинилось право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

До того ж, відповідач вважає, що господарський суд прийшов до невірного висновку щодо періодів нарахування позивачем штрафних санкцій, що призвело до надмірного стягнення пені. Так, на думку скаржника ВАТ «Ольга», позивач зобов'язаний був припинити нарахування пені, в порядку, встановленому в п. 9.2. кредитного договору, 21.02.2010 р., оскільки строк дії кредитного договору закінчується 21.08.2010 р.

Проте, слід зазначити, що пунктом 1.1.2. кредитного договору встановлено, що строк користування кредитом встановлюється до 21.08.2009 р., в даному випадку, цим пунктом встановлено обов'язок ПФ «Апія»повернути отримані в кредит кошти до 21.08.2009 р. Пунктом 10.1. кредитного договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином п. 1.1.2. не є строком дії кредитного договору.

В свою чергу, пунктом 9.2. кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасної сплати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно (п. 7.2).

Розділом 8 кредитного договору визначено порядок сплати процентів за користування кредитом та встановлено, що перерахування банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Таким чином, згідно умов договору, у ПФ «Апія»- третьої особи по справі - кожного місяця виникає окреме зобов'язання щодо сплати нарахованих відсотків за користування кредитом за поточний місяць.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановив, що Позичальник належним чином не виконував зобов'язання щодо сплати плати за користування кредитом, в результаті чого у нього утворилась заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з квітня 2009 р. по червень 2010 р. Тобто пеня за вищезазначений період нараховувалась, в порядку встановленому ст. 232 ГК України, на кожне окреме зобов'язання Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом.

Позивач пред'явив вимоги щодо стягнення пені за користування кредитом в межах строків позовної давності, встановлених ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що судом було надмірно стягнуто нараховану Позивачем пеню є безпідставним та необґрунтованим.

Також, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, про призначення судової експертизи, про розгляд справи колегією суддів. Але, з цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відмова в задоволенні заявлених клопотань не може вважатися підставою для скасування рішення у розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що доводи Відкритого акціонерного товариства «Ольга», наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2010 р. по справі №42/263-10 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України, -

постановила:

Клопотання ВАТ «Ольга»та ПФ «Апія»про зупинення провадження у справі №42/263-10 залишити без задоволення.

Клопотання ВАТ «Ольга»про припинення провадження по справі №42/263-10 залишити без задоволення.

Клопотання ВАТ «Ольга»про призначення судової експертизи залишити без задоволення.

Клопотання ПФ «Апія»про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ВАТ «Ольга»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2010 року по справі №42/263-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Кравець Т.В.