Постанова № 12456990, 19.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. Справа № 23/67

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О.(доповідач) , суддя Пуль О.А.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

ДПІ у м.Полтаві- не з’явився,

боржника- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві (вх. № 3785 П/2-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.10р. у справі № 23/67

за заявою Державної податкової інспекції у м.Полтаві,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Нафто Транс Експорт", м. Полтава,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2010р. (суддя Ореховська О.О.) припинено провадження у справі. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2010р.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Ініціюючий кредитор та боржник у судове засідання не з’явились.

Від ДПІ у м.Полтаві надійшло клопотання (вх. №9766 від 16.11.2010р.), в якому апелянт просить провести судове засідання без участі представника ДПІ у зв’язку з неможливістю прибуття уповноваженого представника. Також надав доповнення до апеляційної скарги (вх. №9767 від 16.11.2010р.), в якому підтримує апеляційну скаргу та просить ухвалу суду скасувати.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.11.2010р. була направлена ТОВ "Укр Нафто Транс Експорт" рекомендованим листом 04.11.2010р. за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі. Однак, боржник у судове засідання не з’явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В ухвалі суду від 04.11.2010р. зазначено, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. (а.с.77- а.с.78). Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

28.09.2010р. ДПІ у м.Полтаві звернулась до суду з заявою про визнання ТОВ "Укр Нафто Транс Експорт" банкрутом на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укр Нафто Транс Експорт".

Заява мотивована тим, що на даний час у боржника перед бюджетом мається наявність податкового боргу у розмірі 3037,65 грн., з яких:

-          по податку на додану вартість -1697,75 грн., штрафних санкцій, які виникли на підставі акта перевірки № 825/152 від 13.07.2009 року, № 1206/152 від 22.10.2009 року, № 288/15-2 від 21.01.2010 року та податкових повідомлень - рішень № 0009411502/0 від 21.08.2009 року, № 0014801502/0 від 03.12.2009 року, № 016811502/0 від 04.02.2010 року

-          по комунальному податку - 674,90 грн., штрафних санкцій, які виникли на підставі акта перевірки № 00865-1505-35206544 від 19.10.2009р., № 2255-1505-35206544 від 24.03.2010р. та податкових повідомлень - рішень № 0007571505/0 від 19.10.2009 року, № 000199505/0 від 24.03.2010 року.

- по податку на прибуток - 665,00 грн., штрафних санкцій, які виникли на підставі актів перевірки № 660/15-139/35206544 від 27.05.2009р., № 955/15-139/35206544 від 25.08.2009р., № 3255/15-139/35206544 від 07.12.2009р., № 1132/15-01/35206544 від 19.02.2010р. та податкових повідомлень - рішень № 0008411501/0 від 30.06.2009 р., № 0010811501/0 від 09.09.2009 р., № 0015431501/0 від 24.12.2009 р., № 0002431501/0 від 31.03.2010 р.

Як зазначає ДПІ, з метою погашення зазначеного податкового боргу, до боржника застосовано всі заходи примусового стягнення податкового боргу, а саме: направлено першу податкову вимогу від 14.08.2009р. №1/1161 та другу податкову вимогу від 03.11.2009р. №2/1496, виставлено рішення про стягнення коштів та продажу інших активів в рахунок погашення його податкового боргу № 4 від 13.01.2010р. Згідно довідок БТІ та ДАІ у боржника відсутнє нерухоме майно та транспортні засоби, за рахунок яких можна провести стягнення. Боржник відсутній за місцезнаходженням. Відомості щодо зміни юридичної адреси до ДПІ у м. Полтаві та Головного управління статистики у Полтавській області не надходили.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною спеціальною нормою права законодавець виключив мінімальний розмір грошових вимог боржника та трьохмісячний строк невиконання грошових зобов'язань, які регламентовані частиною 3 статті 6 Закону. Разом з тим, вимоги щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою порушення провадження у справі за загальною процедурою відповідно до приписів статей 1, 6 Закону не виключено як особливість провадження за статтею 52 Закону.

Відповідно до положень абзацу 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність – є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов’язання –є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора – ДПІ, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" ( п.17) судам необхідно враховувати, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991 р. № 1251-XII "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, всупереч вимогам частини 3 статті 6 та статті 52 Закону України відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано доказів безспірності заявлених грошових вимог до боржника в системному тлумаченні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему оподаткування", оскільки вимоги ДПІ ґрунтуються на наявності заборгованості боржника в сумі 3037,65 грн. штрафних санкцій по різним видам податків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство"(пункт 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено :

"Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

На підставі викладеного, справа про банкрутство ТОВ "Укр Нафто Транс Експорт", порушена за заявою ДПІ у м. Полтаві підлягає припиненню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.10р. у справі № 23/67 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.10р. у справі № 23/67 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 19.11.2010р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.