Постанова № 12456989, 19.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010р. Справа № 5/95

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В.О., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача – Міняйло Г. Ю. за довіреністю № 19/1506 від 30.06.2010 р.

відповідача – Курило Н. В. за довіреністю № 93 від 20.10.2010 р.; в.о. голови правління Дурдикулиєв Р.А. за протоколом № 47 від 23.07.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2909П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2010 року у справі № 5/95,

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, м. Полтава,

до Закритого акціонерного товариства “Комерційний торговий центр “Пушкарівський”, м. Полтава,

про стягнення 18 025,15 грн.,

встановила:

У червні 2010 року позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства “Комерційний торговий центр “Пушкарівський” на свою користь 18025,15 грн. заборгованості, з яких: 8 710,12 грн. - боргу за договором № 2309 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.2006 року, 8 710,12 грн. - пені, 88,66 грн. - 3 % річних та 516,25 грн. - інфляційних нарахувань, крім того просив судові витрати покласти на відповідача

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2010 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ “Комерційний торговий центр “Пушкарівський” на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” 8 710,12 грн. пені, 88,66 грн. 3% річних, 382,93 грн. інфляційних втрат, 178,92 грн. державного мита та 234,25 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 8 710,12 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в інший частині в позові відмолено.

Відповідач з зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2010 р. у даній справі скасувати в частині стягнення з останнього на користь позивача пені в сумі 8710,12 грн. та державного мита в сумі 178,92 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені, застосувавши ст. 233 ГК України, та держмита, застосувавши ст. 49 ГПК України (пропорційно задоволеним позовним вимогам), а також відшкодувати за рахунок позивача судові витрати. Оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції при прийнятті даного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, а також висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Вимоги апеляційної скарги, зокрема обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення з відповідача пені в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% заборгованості, не застосував Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у відповідності до якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 8 710,12 грн. обґрунтована та підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату за надані йому послуги за період з 01.10.2009 р. по 16.05.2010 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8 710,12 грн. Але, як стверджує заявник скарги, позовна заява датована 19.05.2010 р., а до суду позивач звернувся в червні 2010 р., ухвалою від 08.06.2010 р. порушено провадження в справі, тому до порушення провадження у справі відповідачем на користь позивача здійснені наступні платежі: 25.05.2010 р.- 500,00 грн., 31.05.2010 р.- 500,00 грн., 07.06.2010 р.- 500,00 грн., на загальну суму –1 500,00 грн., і залишок заборгованості складав 7 210,06 грн. Крім того, довідка позивача без номера та дати, в якій зазначено, що відповідачем сплачена заборгованість в сумі 2 500,00 грн. (із зазначенням дати сплати грошових коштів та номеру платіжного доручення) станом на 23.06.2010 р. та зазначений залишок заборгованості. Цій довідці суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго”, у поясненнях до справи, а також його повноважний представник у відзиві та судовому засіданні вважають, що заявлена апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення прийняте у відповідності до статті 84 ГПК України, а отже є законним та обґрунтованим та скасуванню не підлягає, тому, керуючись статтею 96 ГПК України просять у задоволенні апеляційної скарги відповідачу відмовити. Зокрема, свою правову позицію у справі позивач обґрунтовує тим, що заборгованість виникла за період з жовтня 2009 року, строк сплати за який 30 жовтня 2009 року, отже з 01 листопада 2009 року зобов'язання за жовтень 2009 року вже мало бути виконано. Розрахунок пені в сумі 9368,60 грн. зроблено з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року, тобто не більше як за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з урахуванням оплат, які почали надходити від споживача, починаючи з 23 листопада 2009 року у відповідності до укладеного договору в розмірі 1%. Проте, відповідно до договору та зазначеного вище Закону, нарахована пеня не може бути більше 100 відсотків загальної суми, тому до стягнення заявлено суму 8 710,12 грн., тому, відповідно, розрахунок 3% річних зроблено з 01.11.2010 року по 16.05.2010 року в сумі 88,66 грн., а інфляційних нарахувань за жовтень 2009 року - березень 2010 року в сумі 516,25 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та поясненнях по справі доводи позивача та відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 01.01.2006 року між позивачем - Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Комерційний торговий центр "Пушкарівський" (споживач) був укладений договір № 2309 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівель приміщень магазинів по вул. М.Бірюзова, 36 та вул. С.Халтуріна, 8.

У п. 11 договору сторони правочину погодили, що всі розрахунки за договором проводяться плановими платежами за платіжними дорученнями платника у розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії:          

-          за першу декаду розрахункового періоду - до 25 числа місяця попереднього розрахункового періоду;

-          за другу декаду розрахункового періоду - до 10 числа розрахункового періоду;

-          кінцевий розрахунок проводиться до 30 числа звітного місяця з урахуванням суми проміжних платежів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач взяті на себе зобов'язання перед відповідачем за договором, виконав належним чином, у визначений строк та в повному обсязі. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, не здійснив оплату за надані йому послуги теплопостачальною організацією за період з 01.10.2009 року по 16.05.2010 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 8 710,12 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору, відповідач за платіжними дорученнями № 674 від 25.05.2010 р. сплатив 500,00 грн. та за платіжним дорученням №705 від 31.05.2010 р. сплатив 500,00 грн., тобто - загальною сумою 1 000,00 грн. (підтвердженням чого є довідка позивача а.с.23). З даних платіжних документів вбачається, що ці оплати заборгованості здійснювалися споживачем до звернення позивача до господарського суду Полтавської області, оскільки датою реєстрації судом даного позову є 04.06.2010р. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення провадження в цій частині, оскільки норми ГПК України в даному випадку передбачають таку процесуальну дію як відмова у задоволенні позовних вимог.

Підчас розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачем на користь позивача також були здійснені наступні платежі: за платіжним дорученням № 733 від 07.06.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 772 від 14.06.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 804 від 21.06.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 804 від 21.06.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 839 від 29.06.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 863 від 06.07.2010 р. - 500,00 грн., за платіжним дорученням № 880 від 06.07.2010 р. –5 210,12 грн., на загальну суму

7 710,00 грн. (на підтвердження відповідного позивачем надані копії платіжних доручень).

У зв’язку з зазначеними проведеними платежами відповідачем (з урахуванням належних доказів відповідного), місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п.1.1. ч.1-1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з розрахунком позивача, сума 3 % річних за період з 01.11.2009 року по 16.05.2010 року складає 88,66 грн., а сума інфляційних нарахувань за період жовтень 2009 року - березень 2010 року-516,25 грн., але, з урахуванням того, що кінцевим розрахунком за договором є 30 число звітного місяця, судом було здійснено перерахунок індексу інфляції, який склав 382,93 грн. за період жовтень 2009 року - березень 2010 року та суми 3% річних, який склав 88,66 грн. за період з 01.11.2009 року по 16.05.2010 року.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, на підставі ст. 230 ГК України та п. 11 договору місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано нарахована пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" в сумі 8 710,12 грн. Розрахунок пені такої суми зроблено з 01.11.2009 по 30.04.2010 року, тобто не більше як за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з урахуванням оплат, які почали надходити від споживача. починаючи з листопада 2009 року у відповідності до укладеного договору в розмірі 1%.

Щодо вимог заявника апеляційної скарги про зменшення розміру пені у зв’язку із неврахуванням майнового стану сторін та інтересів відповідача, колегія суддів зазначає, що такі посилання ЗАТ “Комерційний торговий центр “Пушкарівський” не можуть бути прийняті, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач при укладанні договору висловив своє волевиявлення, погодився на умови договору, свідченням чого є підпис його уповноваженої особи та печатка товариства відповідача, тобто відповідач сам погодився на такі умови договору, що передбачені п. 11 договору.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, не доведені належними доказами, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає частковому скасуванню.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99,101,102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Комерційний торговий центр “Пушкарівський” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2010 року у справі № 5/95 в частині припинення провадження у справі про стягнення 1000,00грн. основного боргу скасувати та в цій частині у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Комерційний торговий центр "Пушкарівський" (вул. Половка, 64, м. Полтава, 36000, р/р 260023973 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 01561731) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008, р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку у м. Харкові, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) 168,92 грн. державного мита та 221,16 грн. витрат на інформанійно - технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

суддя Т.В. Гончар

суддя Т.В. Кравець

Повний текст постанови підписано 19.11.2010 року.