Постанова № 12456948, 17.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р. Справа № 40/104-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя- доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача - представник ОСОБА_2 за довіреністю № 5387 від 14.07.2010 р.,

відповідача представник Пчолкіна Л.В. за довіреністю № 516 від 20.04.2010 р.,

третя особа не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№3460Х/2-4) позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі №40/104-10,

за позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Харків,

3-я особа Фінансово будівельна корпорація “ФСК”, смт. Нова Водолаза,

до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”(правонаступник за всіма правами та обов*язками Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”) в особі Харківської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, м.Харків, код 14305909,

про визнання права, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання за ним право на призупинення усіх платежів (тіла кредиту, відсотку, штрафних санкцій, 3 відсотків річних тощо) у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р. за кредитними договорами №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р., №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р.,

№ 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., № 010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р., також просив судові витрати покласти на відповідача ( а.с.5-8 т.1).

24.09.2010 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення (уточнення) позовних вимог, в якій окрім зазначеної вимоги просив ще й внести зміни до кредитних договорів №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р., №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р.,

№ 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., № 010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р. щодо призупинення всіх платежів ( у тому числі тіла кредиту, відсотків, комісії в період з 02.12.2008 р. по 02.06.2011 р.( а.с. 89 т.2).

24.09.2010 р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив припинити провадження у даній справі № 40/104-10 в частині визнання за позивачем права на призупинення усіх платежів за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р. ( а.с. 90-91 т.2).

27.09.2010 р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив залишити без розгляду заяву позивача від 24.09.2010 р. про збільшення (уточнення) позовних вимог ( а.с.96-97 т.2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. (суддя Хотенець П.В.) у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог відмовлено. У позові відмовлено ( а.с.103 -111 т.2).

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі № 40/104-10 в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог та в частині відмови в позові та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог та задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання третя особа не з*явилася, про причину неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і в установлений законом строк. Ухвала суду від 20.10.2010 р. про розгляд даної справи, яка була направлена на адресу Фінансово будівельної корпорації «ФСК», повернулась з поштового відділення з відміткою «за даною адресою не знаходиться».

Представники позивача та відповідача не заперечують проти розгляду даної справи у відсутності Фінансово будівельної корпорації «ФСК».

Справа розглядається у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами у відсутності третьої особи Фінансово будівельної корпорації «ФСК».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Стосовно вимоги апелянта про задоволення його заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві позивач просив визнати за ним право на призупинення усіх платежів у період з 02.12.2008 р. по 02.06.2011 р. за спірними кредитними договорами, посилаючись на статті 651 та 652 Цивільного кодексу України, якими визначено підстави зміни або розірвання договору. Тобто, всупереч вимогам п.5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві позивач не навів правових підстав позову конкретних норм чинного законодавства, на підставі яких він має право на призупинення усіх платежів. І лише, потім, у заяві про уточнення позовних вимог, позивач просить суд, окрім визнання за ним права на призупинення усіх платежів за спірними договорами ще й внести зміни до цих договорів щодо призупинення усіх платежів у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р., що фактично є заявою про зміну предмету позову, оскільки по суті позивач змінив матеріально правову вимогу і підстави позову, що є недопустимим після початку розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано відмовив позивачеві у прийнятті до розгляду його заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог.

Стосовно розгляду позовних вимог по суті колегія суддів зазначає таке.

Позивач просив місцевий суд визнати за ним право на призупинення усіх платежів (тіла кредиту, відсотку, штрафних санкцій, 3 відсотків річних тощо) у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р. за кредитними договорами №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р., №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р., № 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., № 010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги позивача щодо кредитного договору №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р. помилково заявлені двічі.

Як вже було зазначено вище, відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі щодо вимог за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р.

Місцевим господарським судом у задоволенні заявленого клопотання відмовлено.

Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в цій частині, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, кредитний договір № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р., був укладений між фізичною особою ОСОБА_4 та Банком.

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб*єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки кредитний договір № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р. було укладено саме з фізичною особою, а не з суб*єктом підприємницької діяльності, судовий спір щодо вищевказаного кредитного договору має розглядатися в суді загальної юрисдикції.

Слід зазначити, що в провадженні Ленінського районного суду м.Харкова знаходиться справа № 2-3048/10 за позовом Банку до фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині вимоги позивача про визнання за ним права на призупинення усіх платежів у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р. за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р. провадження у справі 40/104-10 слід припинити, у зв*язку з чим в цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача щодо визнання за ним права на призупинення усіх платежів у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р. за кредитними договорами, а саме: №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007р., № 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., укладеними у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 715 від 24.10.2007 р., №010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р., колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем як фізичною особою підприємцем та відповідачем було укладено чотири кредитних договори, а саме: №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007р., № 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., укладений у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 715 від 24.10.2007 р., №010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р.

29 червня 2006 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник за всіма правами та обов*язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль") в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 011/02/3-1161-06 ( а.с. 27-38 т.1).

Відповідно до частини №1 зазначеного договору відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі 1 200 000,00 доларів США, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 1 200 000,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Кредит був наданий на придбання нерухомого майна зі строком остаточного повернення не пізніше 29 червня 2016 року.

Позивач отримав кредит та використав його. Також позивач своєчасно розраховувався відповідно до графіку здійснення платежів за користування кредитом.

10 квітня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник за всіма правами та обов*язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль") в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір №010-2/07/1-422-07 ( а.с.13-26 т.1).

Відповідно до статті 1 зазначеного договору відповідач зобов'язався вдати позивачу грошові кошти в сумі 78 500,00 доларів США, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 78 500,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Кредит був наданий на ремонт та відновлення нерухомого майна зі строком остаточного повернення не пізніше 10 квітня 2007 року.

Позивач отримав кредит та використав його за власним розумінням на ремонт та відновлення нерухомого майна. Також позивач своєчасно розраховувався відповідно до графіку здійснення платежів за користування кредитом.

24 жовтня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник за всіма правами та обов*язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль") в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" була укладена Генеральна кредитна угода № 715, на підставі якої було укладено кредитний договір № 010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року ( а.с.53-62 т.1).

Відповідно до статті 1 кредитного договору № 010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі

2 725 000, 00грн, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 2 725 000,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит був наданий для розвитку бізнесу зі строком остаточного повернення не пізніше 24 жовтня 2017 року.

Також між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник за всіма правами та обов*язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль") в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" були укладені кредитний договір № 010-2/07-01-0263-08 від 25 березня 2008 року ( а.с.67-77 т.1).

Отже, відповідно до умов кредитних договорів сторони визначили, що позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цими договорами.

Таким чином, з моменту укладання Угоди кредитних договорів позичальник погодився належним чином та у повному обсязі виконувати усі зобовязання, передбачені Угодою, кредитними договорами, укладеними на її виконання.

Як видно з матеріалів справи, у позовній заяві позивач посилається , що на даний час через кризові явища в економіці України він тимчасово не може в повному обсязі виконати обовязки по грошовим зобов*язанням перед відповідачем.

02.12.2008р., 04.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо внесення змін у кредитний договір у частині виконання графіку платежів шляхом надання позивачу кредитних канікул по сплаті процентів і тіла кредиту.

Надаючи відповідачу таку пропозицію, позивач виходив з передбаченого пунктом 8.1 статті 8 кредитного договору № 010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року права порушувати перед відповідачем питання про перенесення строку погашення кредиту (його частини) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин.

На зазначену пропозицію позитивної відповіді від відповідача позивач не отримав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивач, порушуючи норми чинного законодавства, умови Генеральної кредитної угоди № 715 від 24 жовтня 2007 року, кредитних договорів, зовсім не виконує зобов'язання за всіма кредитними договорами ще з 2009 року, про що свідчать реєстри надання та погашення кредитів та відсотків ( а.с. 52-53, 58,65 ,68, 73 т.2).

Зазначені дії позивача призвели до значних збитків Банку, позбавляють Банк можливості виконувати належним чином свої обов'язки перед кредиторами.

Твердження позивача про те, що Банки опинились в більш привілейованому стані в порівнянні з позичальниками в умовах економічної кризи в Україні є такими, що не відповідають дійсності.

Банк, як і інші банки, працює в Україні в тих же фінансово-економічних умовах, що й інші. Погіршення фінансового стану підприємців і підприємств різних галузей економіки негативно впливає на фінансовий стан Банку. Нестабільність фінансово-економічного стану країни не позбавляє Банк зобов'язання здійснювати свою діяльність у відповідності до вимог діючого законодавства, в тому числі з дотриманням нормативних вимог (відповідного співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів; формування фондів та резервів на покриття збитків та інше), встановлених Національним банком України, який відповідно до Конституції України наділений спеціальною компетенцією у сфері державного управління діяльністю банків. У випадку порушення Банком будь-яких вимог банківського законодавства НБУ має право застосувати до Банку відповідні заходи впливу.

Щодо звернення позивача до Банку за кредитним договором №010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року відносно надання кредитних канікул по сплаті процентів і тіла кредиту, то підстави для кредитних канікул за даним договором на той час були відсутні, оскільки заборгованості за тілом кредиту у боржника не було.

Натомість за всіма іншими кредитними договорами Банк надав згоду щодо полегшення сплати заборгованості позичальником за кредитними договорами та 25 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено наступні додаткові договори про внесення змін: договір про внесення змін №5 до кредитного договору №011/02/3-1161-06 від 29 червня 2006 року, договір про внесення змін №5 до кредитного договору №010-2/07/1-422-07 від 10 квітня 2007 року, договір про внесення змін №3 до кредитного договору №010-2/07-01-0263-08 від 25 березня 2008 року шляхом зміни графіків погашення кредитної заборгованості.

Матеріали справи свідчать про те, що навіть за умов неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами, наявність простроченої заборгованості, Банк і в 2010 році пропонував позичальникові встановити за всіма кредитними договорами кредитні канікули (лист від 05 січня 2010 року), проте за ініціативою позивача угоди щодо кредитних канікул не були укладені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження позивача відносно бездіяльності відповідача по не приведенню кредитних відносин у відповідність до економічних умов безпідставні та необґрунтовані.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України змінений, за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для змінення за рішенням суду договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно.

Вимагаючи внести зміни до договорів на підставі статті 652 Цивільного кодексу України на позивача покладається у відповідності до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем факт наявності всіх перелічених умов одночасно не доведено.

Письмові консультації Харківської торгово - промислової палати про істотну зміну обставин не може бути документом, на підставі якого, можна твердити про наявність одразу всіх перелічених умов відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до кредитного договору №010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року, укладеного у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 715, позивач отримав кредит у гривнях. Відповідно до умов кредитних договорів погашення кредиту, сплата відсотків за даним договором також здійснюється у гривні. Тому посилання на письмові консультації Харківської торгово - промислової палати за даним договором є безпідставними.

Можливість зміни курсу долару США (як падіння, так і зростання) завжди об'єктивно існує і спостерігається протягом багатьох років, сторони, укладаючи кредитні договори, не мали підстав вважати, що зміни курсу долару не відбудеться за період дії договорів з 2006 року по 2018 року, а тому зростання курсу долару США не можна вважати істотною зміною обставин.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України. Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Позивач самостійно висловив бажання щодо отримання кредитів за кредитними договорами № 011/02/3-1161-06 від 29 червня 2006 року, № 010-2/07/1-422-07 від 10 квітня 2007 року, № 010-2/07-01-0263-08 від 25 березня 2008 року в іноземній валюті, в той час як міг отримати їх і в грошовій одиниці України.

При укладанні кредитних договорів сторони чітко враховували власні інтереси, дотримуючись їх балансу з інтересом іншої сторони. Кожна сторона вільна у виборі умов договору, оцінює свій інтерес від укладення договору, виходячи з сукупності всіх зовнішніх обставин і прогнозів їх розвитку на майбутнє.

Відповідно до пунктів 4.2, та 4.6 кредитного договору №010-1/07/1-1139-07 від 24 жовтня 2007 року, до пунктів 1.12.2, та 1.12.7 кредитного договору № 010-2/07-01-0263-08 від 25 березня 2008 року, пункту 1.12.2 кредитного договору №010-2/07/1-422-07 від 10 квітня 2007 року сторони погодили, що з укладенням договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходить при укладенні цього договору, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, а також невиконання позичальником зобов'язань за зазначеним договором.

Таким чином, позивач прийняв на себе усі ризики, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитними договорами.

Враховуючи викладене, пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України, яка визначає один із принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень були створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, позивач у порушення частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України не навів ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції жодних обґрунтованих обставин та доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про визнання за ним права на призупинення усіх платежів у період з 02.12.2008р. по 02.06.2011 р. за кредитними договорами №011/02/3-1161-06 від 29.06.2006 р., №010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007р., № 010-1/07/1-1139-07 від 24.10.2007 р., укладений у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 715 від 24.10.2007 р.,№010-2/07-01-0263-08 від 25.03.2008 р. є необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі № 40/104-10 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, та прийняттю в цій частині нового рішення, яким провадження у справі №40/104-10 в частині вимог про визнання за позивачем права на призупинення усіх платежів за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р. припинити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі № 40/104-10 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п.2 ч.1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. скасувати частково в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, та прийняттю в цій частині нового рішення.

Провадження у справі №40/104-10 в частині вимог про визнання за позивачем права на призупинення усіх платежів за кредитним договором № 010-2/07-01-0617-08 від 18.07.2008 р. припинити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010р. по справі № 40/104-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

суддя Я.О. Білоусова

суддя О.А. Пуль

Повний текст постанови складено 15.11.2010 р.