Постанова № 12456771, 05.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 9/67

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Такмаков Ю.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Наш продукт", м. Херсон (вх. № 3263 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.10 р. у справі № 9/67

за позовом Приватного підприємства "Наш продукт", м. Херсон

до Приватне підприємство "Богдан", м. Кременчук

про стягнення 21 334,86 грн.,-

встановила:

Позивач, ПП "Наш продукт", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому з урахуванням наданих уточнень до позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача, ПП "Богдан", суму основного боргу у розмірі 8500,00 грн., 896,07 грн. індексу інфляції, 1422,07 грн. пені, 2087,20 грн. в якості 30% річних, всього: 12905,34 грн., посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки № 161 від 28.10.2009 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2010 р. по справі № 9/67 (суддя Тимошенко К.В.) в позові відмовлено повністю в зв’язку з недоведеністю позивачем факту поставки товару за договором поставки № 161 від 28.10.2009 року.

Позивач, ПП "Наш продукт", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2010 року по справі № 9/67 та прийняти нове рішення, згідно якого стягнути з відповідача 8500,00 грн. основного боргу, 896,07 грн. витрат від інфляції, 1 422,07 грн. пені, 2 087,20 грн. 30% річних, а також судові витрати. При цьому посилається на те, що поставка товару була здійснена саме в межах спірного договору, оскільки будь-яких інших договорів між сторонами по справі не укладалось; посилання в накладних на іншій договір пов’язано з автоматичним обробленням документів в електронному вигляду в програмі 1-С; чинним законодавством не передбачено обов’язковість реквізитів у вигляді посилання на певний договір.

Крім того, 01.11.2010 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про зменшення позовних вимог в зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 4000,00 грн.

Дана заява колегією суддів до уваги не приймається у відповідності з положеннями ст. 101 ГПК України, оскільки сума боргу в розмірі 4000,00 грн. була сплачена відповідачем вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Також, 01.11.2010 року позивач звернувся із заявою про розгляд справи без участі його уповноваженого представника в зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства та відсутністю штатного юриста.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, з огляду на те, що явка сторін не визнана обов’язковою, вважає за доцільне розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29.10.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 161, за умовами якого Постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання передати, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукти харчування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідачу було поставлено товар на підставі видаткової накладної № РН-0000680 від 27.10.2009 року на суму 42921,60 грн.; за видатковою накладною № РН-0000737 від 23.11.2009 року на суму 20793,00 грн.; за видатковою накладної № РН-0000749 від 27.11.2009 року на суму 1800,32 грн., всього на суму 65514.92 грн.

В свою чергу, відповідач отриманий товар сплатив частково, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений товар склала 16929,52 грн.

Позивачем на підтвердження існуючої заборгованості надана копія акту звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2010 р. по 31.05.2010 р. з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 16929,52 грн.

Позивачем також до матеріалів справи надана довіреність на отримання представником відповідача товару від ПП «Наш продукт»за видатковою накиданою № РН-0000680 від 28.10.2010 р. на суму 42921,00 грн. (а.с. 49), а також рахунок-фактура № СФ-0000680 від 27.10.2009 р. на суму 42921,00 грн. (а.с. 48).

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи позивач двічі зменшував суму заборгованості в зв’язку з частковим погашенням боргу відповідачем.

Позивачем на підтвердження часткової сплати боргу відповідачем надані відповідні платіжні доручення (а.с. 11-18; 57-70; 92-108), а також копії накладних на повернення товару (а.с. 19-21; 44-46). Таким чином, на час прийняття рішення по справі сума основного боргу відповідача була визначена позивачем в сумі 8500,00 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 1422,07 грн. пені, 2087,20 грн. трьох відсотків річних та 896,07 грн. інфляційних.

Відповідач будь-яких пояснень або заперечень щодо позовних вимог до суду першої інстанції не надав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем на підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості по договору № 161 від 28.10.2009 року копії платіжних доручень та копії накладних на повернення товару, а також копія двостороннього акту звіряння та довіреність не містять посилань на договір поставки № 161 від 28.10.2009 року. Крім того, судом звернуто увагу на розбіжність дат складання довіреності та отримання товару за накладною від 27.10.2009 року, а також на той факт, що у вказаних накладних зазначена попередня оплата, тоді як оплата за товар згідно умовам договору № 161 від 28.10.2009 року здійснюється покупцем з відстрочкою платежу 21 день.

З врахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, що ним саме на виконання договору поставки № 161 від 28.10.2009 року був поставлений відповідачу товар, а тому визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, з аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, зокрема наданим позивачем документам первинного бухгалтерського обліку, якими повністю підтверджується факт поставки відповідачу продукції; не звернуто уваги, що відповідач своїми діями щодо часткової оплати товару, яка також здійснювалась ним і в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, фактично визнав свою заборгованість за поставлений позивачем товар; судом також не звернуто уваги на відсутність між сторонами по справі будь-яких інших господарських правовідносин, а питання стосовно необхідності доведення факту поставки в межах договору судом не ставилось.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі був дійсно укладений договір поставки № 161 від 28.10.2009 року.

Матеріалами справи також свідчать про те, що сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивача, як Продавець, поставив відповідачу продукцію за відповідними видатковими накладними (а.с. 9-10) на загальну суму 65514.92 грн., а відповідач, як покупець, її прийняв та розрахувався частково, внаслідок чого, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 16929,52 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження інших господарських стосунків між сторонами по справі, ніж ті, що виникли за договором поставки №161 від 28.10.2009 року.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що надані позивачем накладні та довіреність не містять вказівок на договір № 161 від 28.10.2009 року, колегія суддів вважає недоречним, оскільки згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року (а.с. 22) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 16929,52 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами.

Також матеріали справи свідчать про те, що в процесі розгляду справи позивач двічі зменшував суму заборгованості відповідача в зв’язку з частковим погашенням останнім боргу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 57-70; 92-108), копіями накладних на повернення товару (а.с. 44-46), а також актом звіряння станом на 01.06.2010 року (а.с. 47).

Отже, відповідач своїми діями фактично визнав наявну у нього заборгованість за отриманий товар, яка на час прийняття рішення по справі була визначена позивачем в сумі 8500,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується належним чином завіреними копіями первинних документів –видатковими накладними, накладними на повернення товару, іншими документами, які містять вичерпні відомості про господарські операції між ПП "Наш продукт" та ПП "Богдан", підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 8500,00 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність будь-яких інших стосунків між сторонами по справі, а період здійснення господарських операцій повністю збігається з періодом дії договору, тому колегія суддів зазначає, що спірна поставка була здійснена в межах договору поставки № 161 від 28.10.2009 року.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем фактично не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8500,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 спірного договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 21 день.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 6.2. Договору за несвоєчасну оплату продукції покупець зобов’язаний платити продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та пеню, нараховану на несплачену суму.

Крім того, згідно п. 6.3 Договору у разі прострочки платежу більш ніж на 30 днів, Продавець має право крім передбаченої у п. 6.2 суми додатково стягнути з покупця 30 % річних від простроченої суми за весь термін прострочки

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті у термін, встановлений Договором, позивні вимоги в частині стягнення 896,07 грн. індексу інфляції, 1422,07 грн. пені, 2087,20 грн. - 30% річних підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на умовах договору, нормах чинного законодавства та підтверджуються наданим розрахунком.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Наш продукт", м. Херсон задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2010 року по справі № 9/67 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Богдан" (39601, Полтавська область, м. Кременчук, автозаводський район, пров. Героїв Бреста, 93, ідентифікаційний код 21056045 ) на користь Приватного підприємства "Наш продукт" (73000, м. Херсон, вул. 9 Східна, 70, ідентифікаційний код 32808775) суму основного боргу у розмірі 8500,00 грн., 896,07 грн. індексу інфляції, 1422,07 грн. пені, 2087,20 грн. в якості 30% річних, витрати по сплаті держмита у розмірі 320,02 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Суддя Такмаков Ю.В.

Суддя Барбашова С.В.