Постанова № 12456739, 04.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 45/190-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.

при секретарі Безлепкіній І.П.

позивача – Резник Т.А. (дов. від 29.06.2010р.)

відповідача – Бистрік О.В. (дов. № 1 від 25.01.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000", м. Харків (вх. № 2876 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.10 р. по справі № 45/190-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000", м. Харків

про стягнення 75 812,90 грн.,-

встановила:

Позивач, ТОВ "Спец - Контакт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, ТОВ "Укрінвест 3000", суму сплаченої передоплати в розмірі 75 075,00 грн., суму відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 737,90 грн., державне мито в сумі 758,12 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. по справі № 45/190-10 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрінвест 3000" на користь ТОВ "Спец-Контакт" 75075 грн. коштів, 750,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Укрінвест 3000", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 року по справі № 45/190-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, вказує на те, що судом не надано належної оцінки представленим відповідачем доказам на підтвердження того факту, що позивач в порушення ст. 525 ЦК України безпідставно відмовився від отримання сплаченого ним товару, а також не звернуто уваги на розбіжності в представлених документах, а саме: рахунку-фактурі № Укр..-0518 від 02.03.2010 р., наданому позивачем, копії податкової накладної, а також самої заявки позивача № 46 юр від 07.04.2010 р. щодо вартості та кількості товару.

Також, 21.10.2010 року відповідач надав додаткове правове обґрунтування апеляційної скарги, в якому підтвердив позицію, викладену в апеляційній скарзі, а також зазначив про обставини, пов’язані з умовами спірної поставки, підтвердив, що відповідач не відмовлявся від поставки спірного товару, в свою чергу саме позивач своїми діями відмовився отримати замовлений ним товар.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні не визнає наведених відповідачем доводів, посилаючись на те, що відповідачем було відмовлено представнику позивача в отриманні спірного товару, що підтверджується наданими поясненнями по справі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 01.08.2008 року між сторонами по справі укладено договір постачання, відповідно до умов якого Постачальник (відповідач) зобов’язався поставити партіями у власність Покупця (позивача) текстильну продукцію в асортименті та та умовах визначених даним договором.

Позивач, звертаючись до господарського суду послався на те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на суму 163 800,00 грн. (артикул: С 34 БЮ; товар: ткань костюмна "Шахтар" сіра; одиниця: тис. м.п.; кількість: 6.0000; ціна без ПДВ: 22750.00; ціна з ПДВ: 27,300.00), який було частково оплачено позивачем 19 березня 2010 року на суму 75075,00 грн., про що свідчить копія банківської виписки, призначення платежу: передплата за тканину Шахтар згідно рах. Укр-0518 від 02.03.2010 р.

Як стверджує позивач, відповідач не забезпечив поставку товару, вимога про повернення сплачених грошових коштів в розмірі 75 075,00 грн. не була виконана відповідачем, в звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 75 075,00 грн., суми відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 737,90 грн.

Відповідач в свою чергу наявність наданого позивачем до матеріалів справи рахунку-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на суму 163 800,00 грн. заперечував, пославшись на те, що позивачу був направлений факсограмою рахунок-фактура № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на суму 75075,00 грн. з зазначенням іншої кількості та вартості текстильної продукції. Вказаний рахунок-фактура був також направлений позивачу цінним листом разом з роз’ясненнями умов постачання 02.04.2010 р. Крім того, відповідач послався на те, що 09.04.2010 р. представник позивача прибув для одержання товару, але отримувати його відмовився. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що від своїх зобов’язань він не відмовлявся про що свідчать податкова накладна № 000839 від 19.03.2010 р., претензія № 31 від 05.05.21010 р., а також листування з вимогою забрати належний ТОВ «СПЕЦ-КОНТАКТ»товар зі складу ТОВ «Укрінвест 300».

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75075,00 грн. судом першої інстанції прийнято до уваги наявне у справі листування між сторонами по справі, за яким позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повідомлення про дату поставки, а відповідач вказав позивачу про готовність прийняття продукції. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не отримав текстильну продукцію в зв’язку із виниклими розбіжностями між сторонами щодо цієї продукції. З урахуванням таких встановлених обставин та беручи до уваги, що відповідач кошти у якості передплати від позивача отримав, продукцію не передав, вимогу позивача про повернення на його користь сплаченої суми не виконав, тому з урахуванням положень ст. ст. 525, 655, 693 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо повернення сплаченої суми передплати в розмірі 75075,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 737,90 грн. судом відмовлено з огляду на те, що умовамидоговору не передбачено сплату позивачем суми передплати, як і не передбачено розмір процентів за користування коштами.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, аналізуючи оскаржуване рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не звернуто увагу на доводи наведені відповідачем та представлені докази на підтвердження відсутності його відмови від виконання зобов’язання з поставки спірного товару, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача; не надано належної оцінки розбіжності в представлених документах, а саме: рахунку-фактурі № Укр..-0518 від 02.03.2010 р. в редакції позивача та відповідача, та його пов’язаність з податковою накладною, а також заявкою позивача № 46 юр від 07.04.2010 р. щодо вартості та кількості товару; не досліджено у повному обсязі умови поставки, що в свою чергу призвело до невірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сплаченої суми передплати в розмірі 75075,00 грн.

Згідно пункту 1.2 Договору Покупець зобов’язався приймати продукцію і здійснювати оплату за неї згідно умовам договору, а відповідно до п. 1.3 Договору Постачальник поставляє продукцію у відповідності до заявок Покупця.

Пунктом 3.3 Договору сторони домовились, що умови оплати кожної партії продукції обумовлюються індивідуально та фіксуються у видаткових накладних.

Позивачем до матеріалів справи надана факсимільна копія рахунка-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на суму 163 800,00 грн. (артикул: С 34 БЮ; товар: ткань костюмна "Шахтар" сіра; одиниця: тис. м.п.; кількість: 6.0000; ціна без ПДВ: 22750.00; ціна з ПДВ: 27,300.0), наявність якого заперечує відповідач.

Однак, матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено, що саме зазначена кількість та вартість текстильної продукції була узгоджена між сторонами по справі, не підтверджено належними доказами (витяг з книги реєстрації внутрішньої кореспонденції, інше) факту направлення відповідачем рахунку-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на суму 163 800,00 грн.., не надано обґрунтованих пояснень, чому було сплачено саме 75075,00 грн., які підстави такої часткової оплати, також не надано доказів відмови від поставки залишку несплаченої суми або поставки цього залишку на інший строк.

В свою чергу, в наданій самим позивачем до матеріалів справи копії податкової накладної № 000839 від 19.03.2010 р. вказано зобов’язання на підставі рахунка-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року з поставки товару: ткань костюмна "Шахтар" сіра; одиниця: тис. м.п.; кількість: 0,2750; ціна без ПДВ: 227500.00; загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 75075,00 грн. (а.с. 11.)

Відповідач своїм листом № 15 від 31.03.2010 р. вказав про можливість відвантаження продукції згідно рахунку № У-0518 від 02.03.2010 р. у будь-який зручний час, на умовах поставки EXW згідно письмової заявки позивача.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заявка № 46 юр від 07.04.2010 р., в якій позивач повідомляє про готовність прийняти текстильну продукцію - ткань костюмна "Шахтар" сіра С 34 БЮ в кількості 2750 м. пог., сплачену на підставі рахунка-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року на умовах поставки EXW (Инкотермс-2000) 08.04.2010 року (а.с 24).

Таким чином, колегія суддів визначає, що з огляду на наявні у справі документальні докази, сторонами по справі узгоджено поставку текстильну продукцію - ткань костюмна "Шахтар" сіра С 34 БЮ в кількості 2750 м. пог., сплачену на підставі рахунка-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 року в сумі 75075,00 грн. на умовах поставки EXW.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи роз’яснення умов постачання було відправлено відповідачем позивачу 02.04.2010 року разом з оригіналом рахунку-фактури № Укр-0518 від 02 березня 2010 (а.с. 50).

Стосовно умов поставки EXW, слід зазначити, що міжнародними правилами по тлумаченню термінів Інкотермс визначено, що EXW Франко-завод означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2010 р. позивач направив на адресу відповідача свого представника для одержання товару, але отримати його він відмовився, що підтверджується зокрема службовою запискою відповідача.

При цьому позивачем не надано належних доказів відмови відповідача в отриманні представником позивача товару, а надані пояснення водія ТОВ «СПЕЦ-КОНТАКТ» не є належними доказами в розумінні ст. 36 ГПК України на підтвердження факту відмови відповідача у виконанні ним своїх зобов’язань по передачі товару позивачу.

05.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передплати на підставі ст. 525 ЦК України, у відповідь на яку відповідач своїм листом № 27 від 17.05.2010 р. запропонував позивачу забрати товар зі складу ТОВ «Укрінвест 3000», посилаючись на те, що кількість товару та його ціна вказані в рахунку-фактурі № Укр-0518 від 02 березня 2010 року (а.с. 46).

Однак, позивач замовлену продукцію не отримав, з вимогою про отримання саме сплаченого товару до відповідача не звертався.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупця), а покупець приймає, або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків передбачених законом, не допускається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач, сплативши за товар певну суму грошових коштів, потім безпідставно відмовився від отримання сплаченого товару, чим порушив вимоги зазначених вимог чинного законодавства..

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором, а також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відмови відповідача від виконання зобов’язань з поставки товару, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СПЕЦ-КОНТАКТ» в частині стягнення з відповідача, ТОВ "Укрінвест 3000", суми попередньої оплати в розмірі 75075,00 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 737,90 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають в зв’язку з недоведеністю факту порушення відповідачем умов укладеного договору та відсутністю підстав для їх стягнення.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в зв’язку з чим рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 75075,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 року по справі № 45/190-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягунти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (83086, м. Донецьк, вул. Первомайська, 24/1, код ЗКПО 32019384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000" (61157, м. Харків, вул Жовтневої революції, 167, код ЗКПО 35971841) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в розмірі 375,40 грн.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Суддя Такмаков Ю.В.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 05 листопада 2010 року.