Постанова № 12456737, 04.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2010 р. Справа № 47/186-10

          Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Дякулич О.О., дов. №06-07/10-3 від 06.07.10 року, Мукоїди Л.В., дов. №29-12/09-03 від 29.12.09 року

відповідача за первісним позовом - Овчаренко В.В., дов. б/н від 22.06.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3098 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.10 року у справі № 47/186-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС", м. Харків,

про стягнення 1151281,04 грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

про визнання недійсним окремих положень договору фінансового лізингу

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС", м. Харків, (відповідача) 151281,04 грн.

16 серпня 2010 року позивач надав до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог. Просив стягнути з відповідача 988167,31 грн. заборгованості за виставленими рахунками-фактурами на оплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № LC2529-05/08 від 09 червня 2009 року, 65732,49грн. пені, 19718,65 грн. –3% річних, 69234,42 грн. інфляційних, 8428,17 грн. витрат на сплату страхових внесків, всього 1151281,04 грн. Позивач просив також суд зобов’язати відповідача повернути майно, передане на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату, а саме: прес-ножиці 1300»виробництва компанії "Bonfiglioli", випуску 2008 року –1. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

25 серпня 2010 року відповідач у судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву до позивача про визнання недійсними положення пункту 4.2 договору фінансового лізингу № LC2529-05/08 від 09 червня 2009 року; про визнання недійсними положення пункту 6.1.1. додатку № 4 2 «Загальні умови фінансового лізингу».

Представник відповідача подав у судове засідання заяву про доповнення до зустрічного позову (вх.№17660), в якій просить доповнити зустрічні вимоги пунктами : визнати недійсними положення п. 1.8, 2.3, 2.4 та 2.6. Договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року щодо визначення зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - Долар США. У зв'язку з недійсністю положень п. 1.8, 2.3, 2.4, 2.6. та 4.2 Договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року та п. 6.1.1 Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу", який згідно з пунктом 9.4 договору фінансового лізингу №L2529-05/08 є невід'ємною частиною цього договору, зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" здійснити перерахунок лізингових платежів в гривні без застосування ставки USD LIBOR з 27.05.2008 року.

Також просив, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" належним чином виконувати обов'язки за Договором фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року щодо надання на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно прес-ножиці "Sgualo 1300" виробництва "Іng. Воnfigliolі", 2008 року випуску у кількості 1 шт.

Зустрічний позов відповідача з урахуванням уточнень місцевий господарський суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2010 року у справі № 47/186-10 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічну позовну заяву задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" 340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції від 30.08.2010 року у справі № 47/186-10 не погодився, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення скасувати; повністю задовольнити первісний позов; судові витрати покласти на відповідача; у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Пріоритет-ЮС" відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем за зустрічним позовом оспорюється редакція положень договору, яка діяла з 9 червня 2009 року, тоді як місцевим господарським судом було здійснено перерахунок платежів з 27 травня 2008 року (попередня редакція) без аналізу положень попередньої редакції.

При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що визнання недійсними пунктів нової редакції не може вплинути на перерахунок платежів за період дії попередньої, оскільки чинні пункти такої попередньої редакції є законними підставами для нарахування платежів, зокрема, це слідує із наступних положень:

Пункту 4.9 договору в редакції від 27 травня 2008 року.

При цьому всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами наведеними у графіку (додаток 1 до договору).

В графіку, зокрема, зазначається, що коригування зміна розміру лізингових платежів за відповідні періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1 - 6.1.5 загальних умов.

В Загальних умовах (Додаток 4 до договору в редакції від 27 травня 2008 року) зазначається, що у разі зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в пункті 4.9 Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в Договорі валюти.

Також вказує на те, що відсутня будь-яка заборона щодо додаткової до вираження у гривні фіксації зобов'язання у іноземній валюті з метою його періодичного перерахунку (індексації на індекс різниці курсів). А натомість є пряма норма, яка дозволяє це - частина 2 статті 524 Цивільного кодексу України.

При цьому, зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 1998 від 18 грудня 1998 року «Про удосконалення порядку формування цін»визначає вимоги до формування цін та тарифів, але не заборгованості, як це має місце в новій редакції договору від 9 червня 2009 року. Однією із умов законності такого способу обрахування заборгованості відповідача у еквіваленті іноземної валюти є використання такого засобу платежу як національна валюта України -гривня.

Так, в обох редакціях договору від 27 травня 2008 року декілька разів зазначається, що попри всі обчислення та формули оплата заборгованості здійснюється лише в гривні, рахунки виставляються в гривні, розрахунковий банківський рахунок лізингоодержувача, зазначений у договорі, також є гривневим рахунком (приклад пунктів редакції від 9.06.2009 наведено в Таблиці 1).

Отже, на думку позивача за первісним позовом, засіб платежу за договором та фактично під час реалізації договору був лише один - національна грошова одиниця України - гривня, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би дозволили зробити висновок про існування між сторонами домовленості щодо використання такого засобу платежу, як іноземна валюта, зокрема, долари США.

Крім того, вказує на те, що виключення шляхом визнання недійсним пункту, який встановлює розмір плати за користування предметом лізингу, призводить до порушення цілої низькі положень чинного законодавства України, які визначають оплатний характер такого правочину як договір фінансового лізингу, а саме: статей 1, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 6, статті 627, 536, частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України.

Також вказує на те, що одним із документів, який визначає зобов'язання відповідача за договором фінансового лізингу та який не було досліджено судом є угода про внесення змін до договору фінансового лізингу №2529-05/08 від 9 червня 2006 року.

На думку позивача за первісним позовом місцевим господарським судом не було враховано той факт, що зазначена угода визначає існування боргу відповідача перед позивачем в повному обсязі станом на 9 червня 2009 р. (пункти 1, підпункт 1.1, 1.2).

При цьому, сума боргу чітко та прозоро визначена у гривні і жодних підстав вважати, що вона не виражена сторонами у гривні не має, рахунки на підставі, яких вона сформована та виникла також визначені у гривні, розрахунки також здійснюються у гривні, засіб платежу також гривня.

Представник відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 27 травня 2008 року між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) був укладений договір фінансового лізингу №L2529-05/08.

Відповідно до умов даного договору позивач за первісним позовом (лізингодавець) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно згідно Додатку № 2 до Договору, а відповідач за первісним позовом (лізингоодержувач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору. Згідно додатку № 2 до Договору предметом лізингу є прес - ножиці "Sgualo 1300" виробництва "Іng. Воnfigliolі", 2008 року випуску у кількості 1 шт.

Згідно з домовленостю між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) сторони внесли зміни до договору фінансового лізингу № L2529-05/08 від 27.05.2008 року, в наслідок чого був укладений договір фінансового лізингу № L2529-05/08 від 09.06.2009 року.

Відповідно до пункт 8.1 договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року з дня його підписання умови договору продовжують свою дію в новій редакції.

Згідно з пунктом 4.2. договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування предмету лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати Лізингоодержувачем заборгованості Лізингодавцю, визначеної за правилами цього Договору за ставкою LIBOR 3М плюс 9% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1. цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу.

Аналогічне положення містилось у попередній редакції Договору фінансового лізингу №L2529-О5/08 від 27.05.2008 року.

Відповідно пункту 6.1.1. Додатку №4 "Загальні умови фінансового лізингу", який згідно п. 9.4 договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 27.05.2008 року, який є невід'ємною частиною цього договору у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR (індикативна процентна ставка пропозиції міжбанківських депозитів в ЄВРО першокласних банків в Європейських та Грошових Союзах. EURIBOR визначається на 11:00 за центральноєвропейським часом пропозицій СПОТ (Т+2). При реалізації цього Договору, ставка EURIBOR визначається на відповідну дату за даними сайту www.еuribor.org, а в разі неможливості отримати такі дані - системи РЕЙТЕРС) на період 1 місяць ( якщо в п. 4.9. Договору сторони обрали валюти - Євро) або розміру ставки USD LIBOR. (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членІв Британської Банківської Асоціації (ВВА ІЛВОЯ СопігіЬиіог Рапеї Вапкз). Фіксується на 11:00 за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації цього Договору, ставка визначається за дату за даними системи РЕЙТЕРС) на період 1 місяць (якщо в п.4.9 Договору Сторони обрали валюту - долари США) розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

Місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними пункту 4.2. договору фінансового лізингу № 12529-05/08 від 09.06.2009 року та пункту 6.1.1, Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" на підставі статті 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням вимог, встановлених статтею З Цивільного кодексу України, статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", посилався на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є, зокрема, встановлення розміру лізингових платежів.

Стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" закріплює виключний перелік сум, які можуть включати лізингові платежі, зокрема: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Проте, оскаржувані положення пункту 4.2 договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року та п. 6.1.1 Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу", який згідно п. 9.4 є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 27.05.2008 року, не підпадають ні під один із вищезазначених положень статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та встановлюють неоднозначний порядок визначення лізингових платежів.

Зокрема, застосування ставки є світовою банківською практикою. Ставка застосовується до депозитів у доларах США. Зміна цієї ставки здійснюється незалежно від волі банку, позивача чи відповідача.

А тому, на думку місцевого господарського суду, у випадку зміни ставки на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Договорі (графіку) лізингових платежів. Розмір платежів за кожний період лізингу підлягає зміні пропорційно зміні ставки USD LIBOR на період 1 місяць на день сплати відповідачем за первісним позовом кожного з передбачених договором фінансового лізингу та додатками до нього лізингового платежу.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, зважаючи на таке.

У пункті 4.2. Договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року та пункті 6.1.1. Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" мова йде про проценти та про ставку, яка застосовується до процентів, що відповідає положенням статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

А встановлення цими пунктами договору лізингу неоднозначного порядку визначення лізингових платежі не свідчить про невизначення сторонами розміру лізингових платежів, оскільки чинне законодавство не вимагає встановлення остаточного і незмінного розміру лізингових платежів.

Відповідно до пункту 8.1. договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року з дня його підписання умови договору продовжують свою дію в новій редакції.

Згідно з пунктом 1.8. Договору фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року на підставі ч.2 ст. 524 Цивільного Кодексу України сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - долар США.

На думку місцевого господарського суду, зазначені положення договору не відповідають законодавству з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про Національний банк України", гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Зобов'язання в договорі має бути виражено у національній валюті України - гривні, що повністю відповідає імперативним приписам ч.1 ст. 524 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Однак, всі ці положення не містять заборони на додаткове визначення зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземної валюти, із метою здійснення подальшого перерахунку, а стаття 524 Цивільного кодексу України прямо дозволяє визначати грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1998 від 18 грудня 1998 року «Про удосконалення порядку формування цін», на яку посилався місцевий господарський суд, визначає вимоги до формування цін та тарифів, але не заборгованості, як це має місце в новій редакції договору від 9 червня 2009 року. Однією із умов законності такого способу обрахування заборгованості відповідача у еквіваленті іноземної валюти є використання такого засобу платежу як національна валюта України -гривня.

Так, в обох редакціях договору від 27 травня 2008 року декілька разів зазначається, що попри всі обчислення та формули оплата заборгованості здійснюється лише в гривні, рахунки виставляються в гривні, розрахунковий банківський рахунок лізингоодержувача, зазначений у договорі, також є гривневим рахунком (приклад пунктів редакції від 9.06.2009 наведено в Таблиці 1).

Отже, засіб платежу за договором та фактично під час реалізації договору був лише один - національна грошова одиниця України - гривня, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б дозволили зробити висновок про існування між сторонами домовленості щодо використання такого засобу платежу, як іноземна валюта, зокрема, долар США.

До того ж, виключення шляхом визнання недійсним пункту, який встановлює розмір плати за користування предметом лізингу, призведе до порушення багатьох положень чинного законодавства України, які визначають оплатний характер такого правочину, як договір фінансового лізингу, а саме статтей 1, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 6, статті 627, 536, частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить 30 днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом листом №569-03/10 від 10 березня 2010 року повідомив відповідача за первісним позовом про розірвання ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»договору фінансового лізингу з підстав, визначених Розділом 6 Договору, зокрема, через наявність заборгованості, розмір якої в повному обсязі зазначено в Угоді про внесення змін до договору фінансового лізингу №2529-05/08 від 9 червня 2006 року та в рахунках на сплату платежів з погашення вартості такого майна у складі лізингового платежу.

Отже, договір фінансовгго лізингу припинив дію 10 березня 2010 року, а тому є безпідставними зустрічні позовні вимоги про зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" належним чином виконувати обов'язки за договором фінансового лізингу №L2529-05/08 від 09.06.2009 року щодо надання на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно прес-ножиці "Sgualo 1300" виробництва "Іng. Воnfigliolі", 2008 року випуску у кількості 1 шт.

Відповідно до пункту 4.3 договору фінансового лізингу лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач за первісним позовом зобов"язання зі сплати лізингових платежів не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість в розмірі 988167, 31 грн., яка обліковується за період серпень 2009 року - лютий 2010 року за наступними рахунками фактурами:

№LC 2529-05/08/3 від 1 вересня 2009 року - 178149,65 грн.;

№LC 2529-05/08/4 від 1 жовтня 2009 року - 176752,60 грн.;

№LC 2529-05/08/5 від 2 листопада 2009 року - 171796,64 грн.;

№LC 2529-05/08/6 від 1 грудня 2009 року - 171165,07 грн.;

№LC 2529-05/08/7 від 4 січня 2010 року - 170836,14 грн.;

№LC 2529-05/08/8 від 1 лютого 2010 року - 173457,10 грн.

А тому, оскільки відповідач за первісним позовом не надав в порядку статті 33 ГПК України доказів оплати заборгованості по договору фінансового лізингу, первісні позовні вимоги про стягнення з нього 988167, 31 грн. заборгованості, на думку колегії суддів, слід задовольнити.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 5.1 договору фінансового лізингу за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 02 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п"ятого дня прострочення виконання зобов"язання.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму бургу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 65732,49 грн. пені та 19718,65 грн. річних є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2010 у справі № 47/186-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська,55 (юридична адреса, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2 (адреса для листування), р/р 260053011146 в Перша Харківська ФАКБ "Базис", МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за виставленими рахунками - фактурами на оплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №LС2529-05/08 від 09 червня 2009 року в сумі 988 167,31 грн., пеню у розмірі 65 732,49 грн., 3% річних у розмірі 19 718,65 грн., інфляційні у розмірі 69 234,42 грн. та витрати на сплату страхових внесків в сумі 8 428,17 грн., а всього 1 151 281,04 грн.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська,55 (юридична адреса, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2 (адреса для листування), р/р 260053011146 в Перша Харківська ФАКБ "Базис", МФО 351599) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) майно, що було передано на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме: прес - ножиці "Squalo 1300" виробництва компанії "Inq.Bonfiqlioli", 2008 року випуску у кількості 1 одиниця.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55 (юридична адреса, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2 (адреса для листування), р/р 260053011146 в Перша Харківська ФАКБ "Базис", МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 17439,23 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.