Постанова № 12456700, 03.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 63/34-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Карбань І.С., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача – Сергієчко І.М. ( дов. № 50 від 11.02.2010р.),

1-го відповідача – Доценко Л.О. ( дов. № 02/315 від 22.04.2010р.),

2-го відповідача - Лайкова С.М. ( дов. № 03-2465/24 від 04.03.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково-дослідного проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії Державного департаменту страхового фонду документації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (вх. № 2067 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. по справі № 63/34-10

за позовом Приватного підприємства „Ал”таір”, м. Харків,

до 1. Науково-дослідного проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії Державного департаменту страхового фонду документації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Харків,

2. Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, м. Київ,

про про стягнення 1073649,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив: стягнути з першого відповідача на свою користь 1202940,27 грн. заборгованості за договором поставки устаткування № 182 від 15.09.2009р., з яких 10060000,00 грн. основного боргу, 48760,00 грн. інфляційних, 12023,01 грн. 3% річних та 82157,6 грн. пені; зобов’язати другого відповідача вчинити певні дії, а саме –негайно забезпечити першого відповідача цільовими коштами для погашення суми кредиторської заборгованості перед позивачем та суми санкцій в розмірі 1202942,27 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. по справі № 63/34-10 (суддя Погорєлова О.В.), позов задоволено частково. Відносно першого відповідача позов задоволено повністю. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача 1060000,00 грн. основного боргу, 48760,00 грн. інфляційних витрат, 82157,26 грн. пені, 12023,01 грн. 3 % річних,

Стягнуто з першого відповідача на користь Державного бюджету 12029,40 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову стосовно другого відповідача відмовлено повністю.

Відповідач , не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. по справі № 63/34-10, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В своїй апеляційний скарзі позивач зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги, штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних та 3 % річних.

Відповідач не визнає, що ним був взагалі порушений будь-який термін виконання зобов'язань з таких причин.

Згідно з п. 4.2 договору термін оплати покупцем за поставлене устаткування, а саме: 31.12.2009 року був чітко обумовлений за умови фінансування з державного бюджету, з чим Позивач був згоден з такою умовою оплати, уклавши відповідну угоду.

Сторони вільні щодо умов договору (ст.627 ЦК України) і відповідно до ч. І ст.212 ЦК України обумовили факт оплати обставиною, відносно якої невідомо чи наступить вона, чи ні (невідкладна обставина).

Відсутність фінансування з державного бюджету, обумовленого в Договорі як зобов'язання, є доказом відсутності вини покупця.

Якщо відповідач був би профінансований або не вжив всіх можливих та необхідних заходів щодо отримання фінансування (настанню зобов'язання перешкоджала б зацікавлена в його ненастанні сторона) і не розрахувався би з постачальником, то лише тоді можна б було вважати відповідача винним.

Відповідач не отримав фінансування з державного бюджету від головного розпорядника коштів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про що свідчить Звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 2010 рік, що додавався до справи. У зв'язку з цим, з боку Відповідача, не було порушення терміну оплати за договором, а відсутність фінансування з державного бюджету, що сталася не з його провини, не може вважатися порушенням Відповідачем умов Договору.

Термін дії договору також не був порушений, бо відповідно до п. 6.3. договору він діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Апелянт вважав, що у нього не настав строк виконання своїх зобов'язань за договором №182 від 15.09.2009 року.

Враховуючи вищезазначене, ніяких порушень термінів виконання зобов'язань за договором з боку відповідача не існує.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ЗЗ ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином при розгляді позовної заяви господарським судом Харківської області порушено такі норми матеріального права: статті 509, 525, 530, 625 ЦК України, 173,174, 216, 217, 230, ГК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. по справі № 63/34-10 є законним та обґрунтованим у зв’язку з чим, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.

У віснику Державних Закупівель № 30 (366)/07/2009 вийшло оголошення № 21838 (тех.) про проведення відповідачем тендеру про закупівлю устаткування за кошти Державного бюджету України, по процедурі відкритих торгів 25.08.2009 року.

26.08.2009 року відбувся тендер в якому приймав участь і позивач.

07.09.2009 року відповідач листом № 02/734 повідомив позивача про те, що його тендерна пропозиція була акцептована.

15.09.2009 року між сторонами було укладено договір постачання № 182 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити та ввести в експлуатацію, а покупець (перший відповідач по справі) прийняти та оплатити устаткування фотографічне КОМ система "SMA 51" (1 шт.) 2009 року випуску, (надалі - устаткування), на умовах, передбаченим цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору, позивач отримав замовлення від першого відповідача (вих. номер 02/734 від 07.09.2009 року) та розпочав здійснення заходів щодо поставки устаткування.

09.12.2009 року позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив устаткування на загальну суму 1060000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13772 від 09.12.2009 року, дорученням серії НБИ № 421012/44 від 01.12.2009 року та актом приймання-передачі від 09.12.2009 року, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 15-17).

Відповідно до пункту 4.2 договору, оплата за цим договором за умови фінансування з державного бюджету здійснюється першим відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача після поставки устаткування, підписання акта приймання-передачі на підставі товарної накладної не пізніше 31.12.2009 року.

Проте, першим відповідачем свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого устаткування виконані не були, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1060000,00 грн.

05.01.2010 року позивач направив на адресу першого відповідача претензію з вимогою погасити існуючий борг (аркуші справи 18-20).

05.01.2010 року між сторонами був підписаний акт звірки в якому сторони визнали існування боргу першого відповідача перед позивачем у розмірі 1060000,00 грн. (аркуш справи 22).

Листом № 02/18 від 13.01.2010 року перший відповідач повідомив позивача про те, що договір між сторонами був укладений на основі затвердженого, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" заступником міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В.М. Баранчуком, кошторису бюджетної установи НДІ мікрографії, у якому за КПКВ 3203020 "Створення і зберігання страхового фонду документації", КЕКВ 2210 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" передбачені видатки на закупівлю обладнання. Фінансові зобов'язання своєчасно зареєстровані в Управлінні Державного казначейства у Фрунзенському районі в місті Харкові 18.12.2009 року (реєстр № 133 від 11.12.2009 року), але у зв'язку з недофінансуванням НДІ мікрографії з Державного бюджету кошти перераховані не були. В зазначеному листі перший відповідач завірив позивача в тому, що у подальшому першим відповідачем будуть вжиті усі необхідні заходи щодо виконання у повному обсязі зобов'язань, передбачених умовами договору № 182 від 15.09.2009 року (аркуш справи 21).

Проте, на час звернення позивача до господарського суду борг першим відповідачем погашений не був.

У відповідності зі статтею 173 ГК України та статтею 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.3 договору за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який стягується.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року, тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 82157,26 грн. обґрунтовані.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з першого відповідача 48760,00 грн. інфляційних витрат та 12023,01 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладено, господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення основного боргу, інфляційних, 3% річних та пені.

Однак 14.10.2010 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від першого відповідача про зменшення суми штрафних санкцій. Колегія суду вважає за можливе, керуючись ст.ст. 83,99 ГПК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити суму стягнутої пені до 157,26 грн. , враховуючи обставини неналежного бюджетного фінансування та статус підприємства першого відповідача –діяльність щодо безпеки населення в надзвичайних ситуаціях, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин рішення господарського суду слід змінити.

Позивачем також заявлена вимога про зобов'язання другого відповідача вчинити певні дії, а саме негайно забезпечити першого відповідача цільовими коштами для погашення суми кредиторської заборгованості перед позивачем та суми санкцій в сумі 1202942,27 грн. У разі не виконання рішення господарського суду у добровільному порядку видати наказ про примусове стягнення з другого відповідача на користь відповідача 1202940,27 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Другий відповідач - Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи - фінансується з Державного бюджету України. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, визначаються виключно Законом України "Про державний бюджет України".

Керуючись ст. 75, ст. 99, ст. 101, п. 4 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. по справі № 63/34-10 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-дослідного проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії Державного департаменту страхового фонду документації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (61046, м. Харків, про. Пархоменка, 1/60, код ЄДРПОУ 14321156, р/р 35219001000198 КПКВ 3203020 Спецфонд КПКВ 3201270 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства "Ал"таїр" (61050, м. Харків, вул. Примерівська, 8, кв. 4, р/р 26006035908200 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 14086815) - 1060000,00 грн. основної заборгованості, 157,26 грн. пені, 48760,00 грн. інфляційних, 12023,01 грн. трьох відсотків річних.

В стягненні 82000 грн. пені відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказів згідно зі ст.ст. 116-118 ГПК України доручити господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.