Постанова № 12456669, 01.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 63/179-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача: Болоховцев Є.О., довіреність № 936 від 16.12.2009 р.

відповідача: Скоркіна І.С., довіреність № б/н від 05.03.2010 р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми «Кібела», м. Мерефа Харківської області (вх. № 2643 Х/3 від 26.08.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2010 по справі № 63/179-10

за позовом Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м. Харків

до Приватної фірми «Кібела, м. Мерефа Харківської області

про визнання правочинів недійсними,

встановила:

В липні 2010 року Державне підприємство «Харківський завод шампанських вин», м. Харків (далі позивач, ДП «ХЗШВ») звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми «Кібела», м. Мерефа Харківської області (далі відповідач, ПФ «Кібела») та просило визнати недійсними договори про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., укладені між сторонами. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що в порушення Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274, перед оформленням вказаних договорів тендер не проводився, після оформлення договорів відповідач будь-яких охоронних послуг позивачу не надавав. Позивач вважав, що метою оформлення цих договорів є незаконне заволодіння державними коштами без фактичного надання послуг з охорони. Позивач вважав, що вказані договори порушують публічний порядок, є недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

09.08.2010 р. позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких зазначив, що укладені сторонами правочини є нікчемними, бо спрямовані на незаконне заволодіння майном юридичної особи та держави, крім того, оформлені з порушенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2010 р. у справі № 63/179-10 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсними договір на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та договір на надання послуг з охорони № 27/10/08 від 10.10.2008 р., укладені між Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин»і Приватною фірмою «Кібела». Стягнуто з ПФ «Кібела»на користь позивача 170,00 грн. витрат з державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд дійшов висновку, що оформлення між ДП «ХЗШВ»та ПФ «Кібела» договорів на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р. відбувалося з порушенням чинного законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, були спрямовані на незаконне заволодіння державним майном.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2010 р. у справі № 63/179-10 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що на момент укладення договору на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. ДП «ХЗШВ»не підпадало під дію Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274. Висновок господарського суду Харківської області про те, що на час укладання договору на надання послуг з охорони № 27/10/08 від 10.10.2008 р. підприємство відповідача не відповідало кваліфікаційним вимогам, встановленим позивачем, оскільки мало заборгованість по обовязковим платежам до бюджету не відповідає фактичним обставинам справи. З довідки СДПІ по роботі з ВПП від 17.09.2008 р. № 13046/10/24-014 вбачається, що за ПФ «Кібела»обліковуються непогашені податкові векселі на суму 3765397,61 грн. Однак сума, зазначена в непогашеному податковому векселі, може розглядатися як податкова заборгованість лише у випадку несвоєчасної сплати задекларованої суми. Позивач в порушення вимог ст.33 ГПК України не надав доказів того, що на момент розкриття тендерних пропозицій відповідачем були допущені порушення вимог податкового законодавства. Питання реального та фактичного виконання спірних договорів були предметом дослідження при розгляді справи № 27/329-10 за позовом ПФ «Кібела»до ДП «ХЗШВ» про стягнення заборгованості за спірними договорами. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2010 р. у справі № 27/329-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 р., позовні вимоги про стягнення 1017847,59 грн. були задоволені. Отже, факт належного виконання відповідачем своїх обовязків за спірними договорами не доводиться в силу положень ст.35 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2010 р. апеляційну скаргу ПФ «Кібела», м. Мерефа Харківської області прийнято до провадження, призначено до розгляду на 20.09.2010 р.

16.09.2010 р. позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скаргу ПФ «Кібела»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2010 р. у даній справі без змін, посилаючись на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було дотримано всіх процесуальних норм під час дослідження та оцінки доказів.

В судове засідання 20.09.2010 р. зявилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.10.2010 р. та запропоновано сторонам надати додаткові письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження в судовому засіданні.

Ухвалою голови Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.

15.10.2010 р. відповідач на виконання вимог ухвали від 20.09.2010 р. надав заперечення на відзив, копії спірних договорів, копії актів здачі-приймання та копію ліцензії серія АБ № 114399.

18.10.2010 р. позивач на виконання вимог ухвали від 20.09.2010 р. надав до апеляційного господарського суду пояснення, де повідомив, що Вищим господарським судом України провадження у справі № 27/329-10 за касаційною скаргою ДП «ХЗШВ»на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 р. зупинено до розгляду даної справи. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2010 р. по цивільній справі № 2-8170/2010 р. задоволено позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 про поновлення його на посаді директора ДП «ХЗШВ». Позивачем на вказане рішення подано апеляційну скаргу і до теперішнього часу Апеляційним судом Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2010 р. по цивільній справі № 2-8170/2010 р. в апеляційному порядку не переглянуте. Крім того, ДП «ХЗШВ» неодноразово зверталося до правоохоронних органів з приводу порушення закону з боку колишнього керівника підприємства ОСОБА_1

В судове засідання 18.10.2010 р. зявилися уповноважені представники сторін і надали пояснення.

В судовому засіданні 18.10.2010 р. оголошено перерву до 27.10.2010 р.

25.10.2010 р. відповідач на виконання вимог ухвали від 20.09.2010 р. надав письмові пояснення, копії додатків до податкових декларацій за червень-листопад 2008 р., та за грудень-квітень 2009 р., копії податкових накладних за червень 2008 р. квітень 2009 р., витяги з реєстрів податкових накладних за період червень 2008 р. квітень 2009 р.

Позивачем в судовому засіданні 27.10.2010 р. було подано до суду копії реєстрів отриманих податкових накладних за період 2008-2009 рр., пояснення, копії листів до правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обовязку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були створені рівні умови для доведення кожною із сторін тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними і додатково наданими сторонами на вимогу судової колегії документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2008 р. між ДП «ХЗШВ» (Замовник) в особі директора ОСОБА_1 та ПФ «Кібела» (Охоронна фірма) в особі директора Підліснової В.М. укладено Договір № 31/03/08 на надання послуг охорони (далі Договір 1), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Охоронна фірма надає послуги з охорони державної та іншої власності за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 20. Перелік послуг зазначено в Додатку № 1 Договору (т.1 а.с.10-11).

Згідно з п.1.4. Договору 1 вартість послуг складає 420000,00 грн. у тому числі ПДВ 20 %. Розрахунки за надані послуги здійснюються в 30-ти денний строк з моменту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Охоронної фірми.

Згідно з п.3.1. Договору 1 Замовник зобовязаний прийняти надані послуги у Охоронної фірми й у разі відсутності заперечень до якості послуг підписати акт здачі приймання наданих послуг не пізніше 3-х днів після його одержання від Охоронної фірми, оплатити послуги Охоронної фірми в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.5.1. Договору 1 сторони встановили термін його дії з 01.06.2008 р. по 31.10.2008 р.

10.10.2008 р. між ДП «ХЗШВ»(Замовник) в особі директора ОСОБА_1 та ПФ «Кібела» (Охоронна фірма) в особі директора Підліснової В.М. укладено Договір № 27/10/08 на надання послуг охорони (далі Договір 2), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Охоронна фірма надає послуги з охорони державної та іншої власності за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 20. Перелік послуг зазначено в Додатку № 1 Договору (т.1 а.с.14-15).

Згідно з п.1.4. Договору 2 вартість послуг складає 588000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Розрахунки за надані послуги здійснюються в 30-ти денний строк з моменту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Охоронної фірми.

Згідно з п.3.1. Договору 2 Замовник зобовязаний прийняти надані послуги у Охоронної фірми й у разі відсутності заперечень до якості послуг підписати акт здачі приймання наданих послуг не пізніше 3-х днів після його одержання від Охоронної фірми, оплатити послуги Охоронної фірми в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.5.1. Договору 2 сторони встановили термін його дії з 01.11.2008 р. по 31.05.2009 р.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори). за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2010 р. у справі № 27/329-09 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 р.) за позовом ПФ «Кібела», м. Мерефа до ДП «ХЗШВ», м. Харків про стягнення 1017847,59 грн. - позов задоволено. Стягнуто з ДП «ХЗШВ»заборгованість за договором № 31/04/08 від 02.04.2008 р. в розмірі 420000,00 грн., інфляційні в сумі 57 540,00 грн. та 3% річних в сумі 10 991,37 грн., стягнуто заборгованість по договору № 27/10/08 від 10.10.2008 р. в розмірі 504000,00 грн., інфляційні в сумі 19 068,00 грн. та 3% річних в сумі 6 248,22 грн.

Предметом дослідження у справі № 27/329-09 були питання виконання сторонами умов Договору 1 та Договору 2.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 27/329-09 було встановлено, що надання ПФ «Кібела»послуг з охорони державної та іншої власності та прийняття даних послуг ДП «ХЗШВ»підтверджується актами здачі приймання послуг за договором № 31/04/08 від 02.04.2008 р.:

№ Ки-РНу 00000000001521 від 30.06.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000001522 від 31.07.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000001523 від 31.08.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000001524 від 30.09.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000001525 від 31.10.2008 р.,

та за договором № 27/10/08 від 10.10.2008 р.:

№ Ки-РНу 00000000001526 від 30.11.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000001520 від 31.12.2008 р.;

№ Ки-РНу 00000000000064 від 31.01.2009 р.;

№ Ки-РНу 00000000000103 від 28.02.2009 р.;

№ Ки-РНу 00000000000170 від 31.03.2009 р.;

№ Ки-РНу 00000000000185 від 28.04.2009 р.

Натомість ДП «ХЗШВ»доказів оплати отриманих послуг суду не надав, станом на 14.08.2009 р. заборгованість за договором № 31/04/08 від 02.04.2008 р. становить 420000,00 грн. з урахуванням ПДВ, а за договором № 27/10/08 від 10.10.2008 р. - 504000 з урахуванням ПДВ, а всього 924000,00 грн.

Таким чином, судова колегія вважає встановленим факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за Договором 1 та Договором 2, та фактичне надання охоронних послуг.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 63/179-10, господарський суд першої інстанції зазначив, що оформлення між ДП «ХЗШВ» та ПФ «Кібела»договору на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та договору на надання послуг з охорони № 27/10/08 від 10.10.2008 р. було спрямоване на незаконне заволодіння державним майном, що відповідно до ст.228 ЦК України є підставою для висновку про нікчемність вказаних договорів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст.216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (Постанова Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»)

Таким чином, при оцінці доказів в обґрунтування нікчемності правочину повинна враховуватися вина однієї із сторін (представників сторін), як один з елементів субєктивної сторони кримінально караного діяння.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на п.18 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України та зазначав, що підприємством неодноразово направлялися звернення до правоохоронних органів з приводу діяльності колишнього керівника ДП «ХЗШВ» ОСОБА_1, яка на думку позивача, спрямована на незаконне заволодіння державними коштами.

На підтвердження чого позивач надав копії:

- листа начальника управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.01.2010 р. № 70/6/А-6/5, про те, що слідчим відділом Управління 01.04.2009 р. була порушена кримінальна справа за фактом розтрати посадовими особами ДП «ХЗШВ» грошових коштів вказаного підприємства за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Вказана кримінальна справа 23.12.2009 р. була обєднана провадженням з кримінальною справою № 1976 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України. На час надання відповіді слідчі дії зупинені до розгляду Київським районним судом м. Харкова скарги на порушення кримінальної справи;

- копію постанови про порушення кримінальної справи № 1976 від 12.09.2009 р., провадження у якій було порушено старшим слідчим по ОВД СВ УСБУ в Харківській області відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України;

- заяви в порядку ст.97 КПК до прокурора Харківської області вих. № 535 від 28.04.2010 р. щодо проведення перевірки за фактами укладання Договорів на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., як укладених з явним порушенням діючого на той момент законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, без мети фактичного виконання договорів, але в інтересах інших осіб, які прагнули отримати державні кошти за нібито надані послуги охорони;

- копію ухвали судової колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області про призначення до розгляду справи за апеляційними скаргами ДП «ХЗШВ»та Міністерства аграрної політики України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2010 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики України, треті особи ДП «ХЗШВ» та ОСОБА_2 про поновлення на роботі.

Водночас, на час розгляду даної справи як в господарському суді Харківської області, так і в апеляційному господарському суді, позивач не надав будь-яких доказів, які б в установленому процесуальним законом порядку беззаперечно свідчили б про намір осіб (однієї з осіб), які підписали від імені сторін Договір 1 та Договір 2 незаконно заволодіти державним майном, що є підставою для висновку про нікчемність вказаних правочинів.

Позивач не надав доказів завершення кримінальної справи і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного вище судова колегія вважає, що зроблений господарським судом Харківської області при розгляді даної справи висновок про нікчемність Договорів на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р. за ст.228 ЦК України не відповідає обставинам справи.

Судова колегія зазначає, що у разі, коли господарський суд першої інстанції під час розгляду справи прийде до висновку про нікчемність правочину з підстав, передбачених ст.228 ЦК України, то з урахуванням приписів ст.90 ГПК України обовязковим наслідком такого висновку повинно бути направлення повідомлення до правоохоронних органів, чого господарським судом Харківської області зроблено не було.

Також при розгляді даної справи господарським судом Харківської області було зроблено висновок про те, що оформлення між ДП «ХЗШВ» та ПФ «Кібела»договорів на надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р. відбувалося з порушенням чинного законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, тобто зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у певній його частині.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше. Ці умови знайшли відображення у ст.203 ЦК, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач вважає, що Договір 1 та Договір 2 були укладені з порушенням встановленого порядку щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Законом України від 22.02.2000 р. № 1490-III «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» були встановлені правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

Вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону України від 20.03.2008 р. № 150-VI «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Закон № 150-VI був опублікований в газетах «Голос України»від 02.04.2008 р. № 63 та «Урядовий кур'єр»від 02.04.2008 р. № 61 та набрав чинності згідно п.1 Прикінцевих положень з моменту опублікування, тобто з 02.04.2008 р.

Одночасно цим же Законом № 150-VI Кабінету Міністрів України було вказано затвердити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти на основі тексту Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в редакції, що діяла станом на 17.11.2004 р., за виключенням його положень, які суперечать вимогам СОТ;

забезпечити проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що розпочаті до набрання чинності цим Законом, на основі Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

28.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 274, якою затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Пунктом 8 вказаної Постанови встановлено, що вона набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»і діє до набрання чинності Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», розробленим відповідно до зазначеного Закону.

Постанова Кабінету Міністрів України № 274 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Таким чином, 02.04.2008 р., в день коли було укладено Договір 1, Закон України від 22.02.2000 р. № 1490-III «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»втратив чинність на підставі Закону України від 20.03.2008 р. № 150-VI з одночасним набранням чинності Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. N 274

Абзацом 3 п.3 вказаної Постанови передбачено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Разом з тим, п.п.4 п.1 Тимчасового положення було визначено, що державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів.

Пунктом 2 вказаної Постанови на Міністерство економіки України покладено функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Листом від 03.04.2008 р. № 77-27/176 «Про тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»(опублікованим в Бізнес: законодавство та практика, 2008 р., № 9, стор.75; Вісник податкової служби, 23.04.2008, № 17, стор.59; Все про бухгалтерський облік, 10.04.2008, № 34, стор.30; Баланс-Бюджет, 14.04.2008, № 15, стор.22) Міністерство економіки України у зв'язку з численними запитами, які надходять на адресу Мінекономіки, пов'язаними з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 28.03.2008 р. № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» надало роз'яснення щодо порядку застосування окремих норм зазначених нормативно-правових актів щодо визначення державних коштів та кола суб'єктів, які здійснюють закупівлі відповідно до Тимчасового положення, і зокрема, про те, що державні підприємства до встановлення Кабінетом Міністрів України особливостей здійснення ними закупівлі, здійснюють закупівлі у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, не лише за державні кошти, визначені в підпункті 4 пункту 2 Тимчасового положення, а також за інші власні кошти підприємств, отриманні від фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, чинне на момент укладення Договору 1, містило суперечливі норми щодо визначення державних коштів та кола суб'єктів, які здійснюють закупівлі відповідно до Тимчасового положення. Вказана суперечливість була усунута спеціально уповноваженим державним органом тільки 03.04.2008 р.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК).

Чинне законодавство, а саме ч.1 стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З урахуванням того, що підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, колегія суддів приходить до висновку, що саме тільки недотримання порядку укладення правочину за умов неоднозначного правового регулювання спірних відносин та відсутності доказів невідповідності змісту Договору 1 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства не може слугувати достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Що стосується обставин укладення Договору 2, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «ХЗШВ», маючи на меті закупівлю послуг на охорону підприємства, діючи у відповідності із вимогами Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274, подало оголошення про проведення процедури закупівлі, яке було опубліковано в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 26.08.2008 року №20 (318).

У відповідності зі звітом ДП «ХЗШВ»про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 33 від 01.11.2008 р., тендерні пропозиції надали лише два учасники, а саме: Приватна фірма «К1БЕЛА»(код ЄДРПОУ 30035446) і Приватна фірма «Орнатус» (код ЄДРПОУ 24136224).

Згідно Додатку 1 тендерної документації на закупівлю послуг з проведення і забезпечення безпеки (надання послуг, пов'язаних з охороною державної власності), яку отримали ПФ «КІБЕЛА»і ПФ «Орнатус», ДП «ХЗШВ» визначило перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним та іншим вимогам замовника. Зокрема, в п.2 Додатку 1 зазначено, що Учасник повинен надати Довідку з податкової інспекції про відсутність заборгованості по обов'язковим платежам до бюджету, дійсну станом на дату розкриття тендерних пропозицій або більш пізню дату. В п.4.7 Додатку 1 зазначено, Учасник повинен подати копію відповідного дозволу або ліцензії на право займатися відповідною діяльністю (у разі ліцензування діяльності).

Згідно п.43 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид господарської діяльності, як надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Позивач вказав, що з документів, які для підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним та іншим вимогам замовника, в комерційній частині тендерної пропозиції надали ПФ «Кібела»і ПФ «Орнатус»вбачається, що ПФ «Орнатус» не надала ні оригіналу, ні завіреної копії ліцензії на право здійснювати надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Згідно з довідкою від 17.09.2009 року № 13046/10/24-014, наданою Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харків, в картці особового рахунку ПФ «КІБЕЛА»обліковуються непогашені податкові векселі в сумі 3 765 397,61 грн.

Згідно з довідкою від 17.09.2009 року № 13047/10/24-014, наданою Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харків, в картці особового рахунку ПФ «Орнатус» обліковуються непогашені податкові векселі в сумі 57 550 944,38 грн.

24.09.2008 р. під час відкриття тендерних пропозицій, наданих лише двома учасниками - ПФ «КІБЕЛА»і ПФ «Орнатус», надані ними документи не підтверджували їх кваліфікаційні та інші вимоги, визначені ДП «ХЗШВ» у тендерній документації, оскільки обидва учасники мали заборгованість перед бюджетом у вигляді непогашених податкових векселів, а ПФ «Орнатус», крім того, не підтвердила своє право на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, відповідною ліцензією.

Згідно з п.28. Тимчасового положення замовник зобов'язаний відхилити тендерну (кваліфікаційну) пропозицію, зокрема, у разі, коли, учасник не відповідає установленим кваліфікаційним вимогам.

Згідно з п.62 Тимчасового положення торги відміняються у разі, коли відхилено всі тендерні пропозиції.

Визнавши при таких обставинах переможцем тендеру ПФ «КІБЕЛА», тендерний комітет ДП «ХЗШВ» порушив чинне законодавство.

Згідно п.1.6. ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

а згідно з п.1.3. податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Позивач, посилаючись на довідку від 17.09.2009 р. № 13046/10/24-014, наданою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харків, вважає, що саме по собі словосполучення «непогашений податковий вексель» свідчить про те, що відповідач на момент розкриття тендерних пропозицій мав заборгованість по обовязковим платежам до бюджету на 3765397,61 грн.

Однак дослідженням вказаної довідки (т.1 а.с.96) встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові повідомляє, що станом на 08.09.2008 р. по ПФ «Кібела»заборгованість з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються державною податковою службою, відсутня.

Отже, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, яка є контролюючим органом в розумінні п.1.12 ст.1 та ст.2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підтверджено відсутність заборгованості з податків і зборів станом на 08.09.2008 р., що прямо відповідає умовам п.2 Переліку документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозицій учасника кваліфікаційним та іншим вимогам замовника, а саме: «оригінал довідки податкової інспекції про відсутність заборгованості по обовязковим платежам до бюджету».

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на підставі дослідження обставин справи, наявних у справі доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом необґрунтовано зроблено висновок про визнання недійсними договорів про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., у звязку з чим апеляційна скарга ПФ «Кібела» підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача при задоволенні позову, на позивача при відмові в позові, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги було сплачено держмито в розмірі 42,5 грн. Вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Кібела», м. Мерефа Харківскої області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2010 р. у справі № 63/179-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м. Харків до Приватної фірми «Кібела», м. Мерефа Харківської області про визнання недійсними договорів про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р. відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»(61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, ідентифікаційний код 30590422, п/р № 260032676 в ПАТ «Мегабанк»МФО 351629) на користь Приватної фірми «Кібела»(62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283, ідентифікаційний код 30035446, п/р № 260060116814305 в відділенні № 2 Харківської філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»МФО 351618) 42,5 грн. витрат державного мита.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Я.Погребняк

Суддя М.М.Слободін

Суддя О.В.Шевель

Повний текст постанови підписаний 29.10.2010 р.