Постанова № 12456616, 28.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 07/140-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.,

суддя Слободін М.М.

суддя Шевель О.В.,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дриль А.В. (довіреність № 14 від 10.10.10 р.).

відповідача - Моргун А.М. (довіреність № 133 від 04.02.10 р.), Денисюк О.І. (довіреність № 144 від 22.06.10 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №) 3079 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.10 у справі № 07/140-10

за позовом Науково-виробничої фірми "Технологія", м. Харків,

до УкрДНТЦ "Енергосталь", м. Харків,

про стягнення 132215,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Науково-виробнича фірма "Технологія" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Українського державного науково - технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (УкрДНТЦ "Енергосталь") 88143,40 грн. основного боргу, 44071,70 грн. пені та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 735/1 від 19.01.06.

Рішенням господарського суду від 09.09.10 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 88143,40 грн. основного боргу, 17457,22 грн. пені, 1056,01 грн. державного мита та 188,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 26614,48 грн. пені в позові відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про надання розстрочення виконання даного рішення відмовлено.

В частині стягнення основного боргу та пені у розмірі 17457,22 грн. рішення мотивовано тим, що відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи у строки, встановлені договором, оскільки акт приймання вказаних робіт підписано протягом строку дії даного договору. Відмову в позові в частині стягнення з відповідача 26614,48 грн. пені мотивовано тим, що у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені за прострочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення в частині вимог щодо стягнення 88134,40 грн. заборгованості відмовлено з посиланням на те, що відповідачем не надано суду доказів знаходження підприємства в скрутному матеріальному становищі та доказів в обґрунтування того, що виконання рішення у даній справі може бути ускладнене чи стане неможливим.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 17457,22 грн. пені, 1056,01 грн. державного мита та 188,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким відмовити НВФ "Технологія" в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у повному обсязі.

На думку заявника скарги, місцевий господарський суд помилково застосував умови договору № 735/1 від 19.01.06, оскільки кінцевий термін розрахунку за даним договором припадав на 10.06.09, тоді як строк дії договору закінчився 31.05.09 – тому, як зазначає відповідач із посиланням на частину 4 статті 631 Цивільного кодексу України і частину 7 статті 180 Господарського кодексу України, відсутні правові підстави для застосування п.7.2 договору щодо стягнення пені.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому НВФ «Технологія», посилаючись на те, що відповідно до приписів статті 631 Цивільного кодексу України договір діє до виконання сторонами своїх обов’язків і закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору –просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 19.01.06 р. між сторонами було укладено договір № 735/1 та додаткові угоди до нього (а.с.10-17), відповідно до умов яких замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з освоєння в експлуатації (роботи) пересувної установки зі знешкодження невизначених, непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору, оплата робіт за даним договором проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами виконавця, вказаними в розділі 9 даного договору, у такому порядку: - аванс в розмірі 80% від загальної вартості робіт за договором - протягом 45 банківських днів після поставки установки замовнику; - кінцевий розрахунок в розмірі 20% від загальної вартості робіт за договором - протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі - приймання виконаних робіт.

Додатковою угодою №4 від 30.03.09 р. до вказаного договору (а.с.17) сторонами встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань але не пізніше 31.05.09 р. Таким чином, сторонами за взаємною згодою визначено строк, протягом якого діють умови даного договору, зокрема, ті, що встановлені пунктом 2.2. – стосовно порядку та строків оплати робіт.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач виконав вказані роботи на загальну суму 440717,00 грн., двосторонні акти здачі -приймання робіт № 1 та 2 було підписано сторонами 27.05.09 р., до цієї дати відповідачем перераховано позивачу аванс двома платежами –на суму 293196,00 грн.14.02.08 р. та 59377,60 грн. 12.03.08 р.

Щодо визначення кінцевої дати розрахунків, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що, оскільки акти приймання виконаних робіт підписано в межах строку дії договору № 735/1, то відповідно до пункту 2.2. даного договору відповідач повинен був сплатити решту коштів протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт - тобто до 10.06.09. Проте відповідач дане зобов'язання не виконав і неоплаченою залишилась заборгованість відповідача в сумі 88143,40 грн. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження.

Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на статті 525, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України зроблено висновок про наявність прострочення боржника і про те, що сума заборгованості 88143,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення в частині вимог щодо стягнення 88134,40 грн. заборгованості, оскільки відповідачем не надано суду доказів знаходження підприємства в скрутному матеріальному становищі та доказів в обґрунтування того, що виконання рішення у даній справі може бути ускладнене чи стане неможливим.

Тому оскаржуване рішення в цій частині має бути залишено без змін.

Розмір пені, що, на думку позивача, підлягала стягненню з відповідача, місцевий господарський суд обмежив подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини приписів пункту 7.2. договору, яким передбачено стягнення неустойки (пені), зроблено при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд посилається на положення статей 610, 611, 624 ЦК України, якими встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, отже якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом не враховано вимог статті 631 Цивільного кодексу України щодо строку дії договору. А саме –частиною 1 даної статті встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; частиною 4 визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, настання правових наслідків порушення зобов’язання, передбачених статтею 611 Цивільного кодексу України, законодавцем ставиться в залежність від вчинення даного порушення саме протягом строку дії договору, Проте, як уже зазначалося, строк договору закінчився 31.05.09, а останнім терміном виконання зобов’язання є 10.06.09 –тобто порушення даного терміну може мати місце лише поза межами строку дії договору.

У частині 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено право сторін встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином, зі змісту даної норми вбачається, що застосування умов договору до правовідносин поза межами строку його дії є можливим лише за домовленістю сторін і лише до тих відносин, що виникли до його укладення.

Отже твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо формального характеру обмеження дії договору в часі не узгоджуються з вищенаведеними приписами Цивільного кодексу України.

Колегія суддів враховує також, що ні в договорі, ні у додаткових угодах до нього не зазначено про можливість застосування умов договору після 31.05.09. У пункті 7.2. договору передбачено стягнення неустойки (пені) в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення, але не вказано період часу, за який пеня може нараховуватися –це також дає підстави для висновку про те, що граничною датою дії вказаного пункту (як і інших умов договору) є саме 31.05.09, як обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, в частині задоволення позову щодо стягнення 17457,22 грн. пені оскаржуване рішення слід скасувати як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав невідповідності позовних вимог приписам Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року у справі №07/140-10 скасувати в частині стягнення з Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (УкрДНТЦ "Енергосталь") (пр. Леніна, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138, р/р 26002052301365 в ХГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) на користь Науково - виробничої фірми "Технологія" (вул. Фрунзе, 8, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22638602, р/р 26001301741 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016) 17457,22 грн. пені, 174,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 31,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення 17457,22 грн. пені, 174,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 31,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 88143,40 грн. основного боргу, 881,43 грн. державного мита, 157,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також відмови у стягненні з відповідача 26614,48 грн. пені та відмови в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочення виконання даного рішення) –рішення залишити без змін.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Технологія" (вул. Фрунзе, 8, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 22638602, р/р 26001301741 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016) на користь Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (УкрДНТЦ "Енергосталь") (пр. Леніна, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138, р/р 26002052301365 в ХГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) 87,28 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                  В.Я. Погребняк

суддя                                                  М.М. Слободін

суддя                                         О.В. Шевель

повний текст постанови підписано 28 жовтня 2010 р.