Постанова № 12456604, 28.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 27/137-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя –доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –не з*явився;

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - не з*явилися;

відповідача –представник Магденко О.О. за довіреністю №02-04/666 від 09.12.2009 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2439Х/2-6) позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. по справі №27/137-10,

за позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс», м. Харків,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору-

ТОВ «СК Інтерстрой», м.Харків,

ЗАТ «Агросервіс», м. Харків,

ПП «Будтехнологія-Н», м.Харків,

ЗАТ «Готіка», м. Харків,

до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Харьківскої обласної філії АКБ СР «УКРСОЦБАНК», м. Харків, код 20015529,

про визнання недійсним договорів,-

встановила:

Позивач - Твариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив суд:

визнати недійсними Генеральний договір № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, разом з додатковими договорами до нього (Додатковий договір № 1 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, укладений 05.08.2008 року; Додаткова угода № 5 до Генерального договору № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, укладена 04.09.2008 року; Додаткова угода № 6 до Генерального договору № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, укладена 04.09.2008 року; Додатковий договір № 13 до Генерального договору № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, укладений 06.10.2008 року; Додатковий договір №8 до Генерального договору № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, укладений 25.09.2008 року);

Визнати недійсним договори, які укладалися в забезпечення виконання ТОВ «Моноліт»будівельний альянс», ЗАТ «Агросервіс», ТОВ «СК Інтерстрой»зобов'язань за Генеральним договором № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування від 05.08.2008 року, а саме:

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-859 від 05.09.2008 року;

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-860 від 05.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-861 від 05.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-803 від 04.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-804 від 04.09.2008р. -договір поруки № 805/13/18-5/8-805 від 04.09.2008 р. -          договір поруки № 805/13/18-5/8-802 від 04.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-801 від 04.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-800 від 04.09.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-718 від 05.08.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-717 від 05.08.2008 року

-          договір поруки № 805/13/18-5/8-716 від 05.08.2008 року

-          договір застави майнових прав № 805/13/18-5/8799 від 04.09.2008 року

-          іпотечний договір № 805/13/18-5/8-725 від 07.08.2008 року

-          іпотечний договір №805/13/18-5/8-735 від 12.08.2008 року

-          іпотечний договір №805/13/18-5/8-715 від 05.08.2008 року

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р.(суддя Мамалуй О.О.) в позову відмовлено.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс», з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. по справі №27/137-10 та прийняти нове рішенням, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного судового рішення не застосував статтю 99 Конституції України, статті 524,533 Цивільного кодексу України, статтю 35 Закону України «Про Національний банк України», частину 2 статті 189 та частину 2 статті 198 Господарського кодексу України, що призвело до винесення незаконного рішення. Застосування ж судом норм Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який суперечить Законам України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є помилковими, оскільки вищезазначені нормативно –правові акти були прийняті пізніше і вони скасовують дію однопредметних норм Декрету.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. по даній справі залишити без змін. При цьому, відповідач вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін договору.

Позивач у судове засідання не з*явився, надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день, у зв*язку з відрядженням його представника. Одночасно, позивач просить у випадку неможливості відкладення розгляду справи, слухати справу за відсутності представника ТОВ «Моноліт»Будівельний альянс».

Треті особи у судове засідання не з*явилися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення їм ухвали суду від 16.08.2010 р. та від 06.10.2010 р.

Відповідач наполягає на розгляді справи у відсутності представника позивача та третіх осіб.

Справа розглядається у відсутності представника позивача та третіх осіб за наявними в ній матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

05.08.2008 р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт»Будівельний альянс»( позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Інтерстрой», Закритим акціонерним товариством «Агросервіс»( позичальники) було укладено Генеральний договір № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування, відповідно до умов якого АКБ «Укрсоцбанк»надав кредит в межах загального ліміту в сумі 9430000,00 доларів США з щорічним переглядом умов кредитування, але не більше дванадцятимісячний Libor ( на 25.06.2008 р.) + 9,5% річних в доларах США та дванадцятимісячний Libor (на 25.06.2008 р.) + 9,5% в євро з укладанням додаткових угод на ліміт кредитування. Кредитування за договором здійснюється протягом з 05.08.2008 р. по 02.08.2013 р. (а.с. 19-33 т.1).

Згідно додаткової угоди № 1 від 05.08.2008 р. Банком було видано позивачу - ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»кредиту, на суму 711000,00 доларів США зі сплатою 15,9688% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості 04.08.2009 р. ( а.с.34 т.1).

Згідно додаткової угоди № 5 від 04.09.2008 р. Банком було видано позивачу кредит у сумі 1530936,31 доларів США зі сплатою дванадцятимісячний Libor ( на 25.06.2008 р.) + 9,5% з кінцевим терміном погашення до 02.08.2013 р. ( а.с.35-42 т.1).

Згідно додаткової угоди № 6 від 04.09.2008 р. Банком було видано позивачу кредит у сумі 324923,87 доларів США зі сплатою дванадцятимісячний Libor (на 25.06.2008 р.) + 9,5% з кінцевим терміном погашення 02.08.2013 р. ( а.с.43-47 т.1).

Згідно додаткової угоди № 8 від 25.09.2008 р. Банком було видано ТОВ «СК Інтерстрой»кредит у сумі 381600,00 доларів США зі сплатою дванадцятимісячний Libor (на 25.06.2008 р.) + 9,5% з кінцевим терміном погашення 02.08.2013 р.( а.с. 49-57 т.1).

Згідно додаткової угоди № 13 від 06.11.2008 р. ( а.с. 48 т.1) сторони домовились внести зміни до додаткової угоди № 6 від 04.09.2008 р., а саме: сторони домовились, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами «траншами»зі сплатою дванадцятимісячний Libor ( на 05.11.2008 р.) + 11,0 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору та додатку № 1 генерального договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 366957,00 доларів США, з наступним порядком надання траншів кредиту до 02.12.2008 р.

Третій позичальник –ЗАТ «Агросервіс»кредитні кошти від Банку не отримував.

Пунктом 3.3.4 та 3.3.6 Генерального договору про здійснення кредитування позичальники взяли на себе зобов’язання сплачувати кредитору проценти у розмірі, передбаченому у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, встановленого в п.1 Основних положень цього договору, та комісії, перелік, розміри та порядок сплати яких зазначені в тарифах, в порядку, визначеному п.п. 2.7,2.9,2.11,2.12 цього договору; повертати кредитору кредит відповідно до строків(термінів), встановлених у відповідних додаткових договорах, але в будь-якому разі, кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування, вказаного в п.3 основних положень цього договору.

Разом з укладанням додаткової угоди № 1 від 05.08.2008 р. Банком були укладені тристоронні договори поруки № 805/13/18-5/8-716 від 05.08.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем ТОВ «СК Інтерстрой»( а.с.91-93 т.1), № 805/13/18-5/8-717 від 05.08.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем Приватним підприємством «Будтехнологія –Н»( а.с. 88-90 т.1), № 805/13/18-5/8-718 від 05.08.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс» та поручителем ЗАТ «Агросервіс»( а.с.85-87 т.1).

Разом з укладанням додаткової угоди № 5 від 04.09.2008 р., Банком були укладені тристоронні договори поруки № 805/13/18-5/8-800 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем ТОВ «СК Інтерстрой»( а.с.82-84 т.1), № 805/13/18-5/8-801 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем ЗАТ «Агросервіс»( а.с. 79-81 т.1),№ 805/13/18-5/8-802 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем Приватним підприємством «Будтехнологія –Н»( а.с.76-78 т.1).

Разом з укладанням додаткової угоди № 6 від 04.09.2008 р., позивачем були укладені тристоронні договори поруки № 805/13/18-5/8-803 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем ТОВ «СК Інтерстрой»( а.с.67-69 т.1), № 805/13/18-5/8-804 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та поручителем ЗАТ «Агросервіс»( а.с. 70-72 т.1), № 805/13/18-5/8-805 від 04.09.2008 р. з ТОВ «Моноліт Будівельний альянс» та поручителем Приватним підприємством «Будтехнологія –Н»( а.с.73-75т.1).

Разом з укладанням додаткової угоди № 8 від 25.09.2008 р., позивачем були укладені тристоронні договори поруки № 805/13/18-5/8-859 від 25.09.2008 р. з ТОВ «СК Інтерстрой»та поручителем ТОВ «Моноліт Будівельний альянс», № 805/13/18-5/8-860 від 25.09.2008 р. з ТОВ «СК Інтерстрой»та поручителем ПП. «Будтехнологія –Н», № 805/13/18-5/8-861 від 25.09.2008 р. з ТОВ «СК Інтерстрой»та поручителем ЗАТ «Агросервіс».

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання позичальниками (ТОВ «Моноліт Будівельний альянс», ЗАТ «Агросервіс» ТОВ «СК Інтерстрой») власних зобов’язань, між Банком та ЗАТ «Готіка»укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 805/13/18-05/8-725 від 07.08.2008 р., реєстровий № 4822 ( надалі за текстом іпотечний договір № 4822) з договором № 1 про внесення змін до нього ( а.с.103-105 т.1).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що використання іноземної валюти (долару США) за спірним кредитним договором як засобу платежу суперечить чинному законодавству, оскільки єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Позивач вважає, що надання відповідачем йому грошових коштів у доларах США та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов*язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Надання кредитів в іноземній валюті можливо за наявності генеральної та, у випадках, передбачених законодавством, індивідуальної ліцензії, але розрахунки між суб*єктами господарювання повинні проводитись виключно у гривні. Отже, на думку позивача, укладати Генеральний договір про здійснення кредитування у валюті, відмінний від гривні України, АКБ «Укрсоцбанк»не мав права, оскільки в нього відсутні генеральна ліцензія, а є лише письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій. За таких обставин, договори, укладені з відповідачем в забезпечення позичальник виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, повинні бути визнані недійсними на підставі частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечує проти вимог позивача, посилаючись на те, що поняття «письмовий дозвіл»і «генеральна ліцензія»є тотожними. Окрім того, відповідач відзначає, що законодавство України не передбачало і не передбачає на теперішній час кінцевих термінів і сум кредитів, після яких отримання індивідуальної ліцензії є необхідним елементом для надання кредиту. Положення, затвердженне Постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004 р., регламентує порядок та умови видачі НБУ резидентам та нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засіб платежу встановлює, що використання іноземної валюти як засіб платежу без ліцензії дозволяється у випадках, передбачених законами України, а також у випадках, якщо ініціатором або отримувачем по валютній операції виступає уповноважений банк (ця норма розповсюджується лише на ті операції уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що надання банками кредитів в іноземній валюті не суперечило законодавству України в момент укладання оспорюваних договорів і не суперечить чинному законодавству на теперішній час.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду і зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано у апеляційній інстанції, позивач, уклавши з відповідачем Генеральний договір № 805/6/18/8-103 про здійснення кредитування, та, отримавши кредит в доларах США у відповідності з умовами договору, зобов’язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту.

Відповідно до статті 192 Цивільного Кодексу України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом .

Частиною 1 статті 533 Цивільного Кодексу України передбачене загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Проте, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом .

Частиною 2 статті 198 Господарського Кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно до статті 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” перелік банківських операцій, які здійснюються банком на підставі банківської ліцензії-зокрема, операції з валютними цінностями.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (ч. 2 ст. 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (ч. 4 ст. 5 Декрету).

Але, на сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Національний банк України у своєму листі за №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 “Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті” у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Отже, виходячи з приписів діючого законодавства, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Крім того, статтею 533 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 524 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто положення Цивільного Кодексу надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Крім того, даний висновок підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009р. по справі № 24/43-09-1527, Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.11.2009р. у справі № 9/70 пд, Постановою Вищого Господарського суду України від 25.02.2010р. у справі № 2/129-09, Висновком науково-правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті, проведеної відповідно до запиту Національного банку України на підставі Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” Інститутом Держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України від 08.11.2006 р.

Відповідно до п.1.5. Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженого Постановою НБУ від 17.07.2001р. № 275, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та п.1-6 ч.4 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі.

Пункт 2.3. цього ж Положення вказує на те що, за наявності отримання банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Отже, 29.12.2001 р. АКБ СР «Укрсоцбанк»видана Національним банком України банківська ліцензія № 5, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції ( а.с.126 т.1).

Крім того, АКБ СР «Укрсоцбанк»29.12.2001 р. отримав виданий Національним банком України Дозвіл № 5-1 на право здійснення операцій. Так, відповідно до додатку до цього Дозволу Банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України ( а.с.127-129 т.1)

Тобто, АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк»на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Також слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року за №483), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог ст. ст. 5, 11, 13 Декрету, а також ст. ст. 7, 44 Закону України “Про Національний банк України”.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, виходячи з наведеного, господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні дійшов цілком обґрунтованого висновку, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Слід зазначити, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст.627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ст. 180 Господарського Кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку узгодити предмет, ціну і строк дії договору.

Позивач, уклавши з відповідачем кредитний договір, та отримавши кредит в доларах США, у відповідності з умовами договору зобов'язався здійснювати повернення кредиту, та сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту.

Згідно ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. З ст. 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Також, згідно ст. 1056 Цивільного кодексу України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту та отримав кредит у іноземній валюті. Сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, генеральний договір № 805/6/18/8-103 про здіснення кредитування від 05.08.2008 р., разом з додатковими угодами до нього та договорами поруки між позивачем та відповідачем, було укладено з додержанням вимог законодавства. Статті 345 Господарського кодексу України та 638 Цивільного кодексу України не порушено, всі істотні умови у спірному договорі прописані, узгоджені, договори та додаткові угоди підписано сторонами та підписи скріплені печатками.

З огляду на викладене, господарський суд цілком правомірно дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог ТОВ «Моноліт Будівельний альянс»та відмовив у їх позові.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що доводи ТОВ «Моноліт Будівельний альянс», наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. по справі №27/137-10 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Будівельний альянс»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 року по справі № 27/137-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписано 26.10.2010 р.