Постанова № 12456599, 28.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року Справа №54/63- 42/80-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –Кравцова А.В. (дов. №1667 від 30.12.2009р.), Колібаби Т.М. (дов. №424 від 02.04.2010р.),

1-го відповідача – не з’явився,

2-го відповідача –Віннічука Р.І. (дов. №120206 від 02.12.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача, Страхової компанії у формі Акціонерного товариства закритого типу «Лемма»(вх.№2426Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі № 54/63-42/80-10,

за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ,

до 1. Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків,

          2. Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма», м.Харків,

про повернення тимчасово вільних коштів бюджету Подільського району, -

встановила:

У лютому 2009 року, позивач, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, звернувся до господарського суду з позовом в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути:

- з Харківського акціонерного комерційного Земельного банку кошти в сумі 17800000грн., відсотки за користування вкладом в сумі 807290,96 грн., пеню в сумі 2779641,38 грн., 3% річних у сумі 756777,19 грн., інфляційні втрати в сумі 3271149,10 грн.;

- з АТЗТ Страхової компанії "Лемма" пеню в сумі 762641,00 грн. (а.с. 7-11, 170-172, т.1, 35-40, т.2).

27.07.2010р. позивач надав заяву (вих.№914 від 15.07.2010р.) про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути на свою користь з першого відповідача, ПАТ "Земельний банк", 17800000,00грн. боргу, 1 360 602,74 грн. відсотків за користування вкладом, 3097237,45грн. пені за порушення термінів повернення вкладу, 27 089,35грн. пені за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом, 856262,12 грн. 3% річних, 3 016 953,10грн. інфляційних втрат, а з 2-відповідача, АТЗТ Страхова компанія «Лемма», пеню в розмірі 2740 468,49грн., та солідарно стягнути з відповідачів держмито та судові витрати. (а.с.32-34, т.3)

Рішенням від 27.07.2010 р. господарський суд Харківської області по справі №54/63-42/80-10 (суддя Яризько В.О.) прийняв уточнення позовних вимог (вих.№914 від 15.07.2010р.) до розгляду. Позовні вимоги задовольнив:

- стягнув з ПАТ «Земельний банк»на користь Подільської районної у м. Києві державної адміністрації кошти в сумі 17800000,00 грн., відсотки за користування вкладом в сумі 1360602,74 грн., пеню за порушення термінів повернення вкладу у сумі 3097237,45грн., пеню за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом в сумі 27089,35 грн., три відсотки річних у сумі 856262,12 грн., інфляційну складову в сумі 3016953,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 22950,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.;

- стягнув з АТЗТ Страхової компанії «Лемма»на користь Подільської районної у м.Києві державної адміністрації пеню в сумі 2740468,49грн., 2550,00 грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.48-53, т.3).

Другий відповідач, АТЗТ Страхова компанія «Лемма», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, після уточнення апеляційної скарги (вх. №7175 від 03.09.2010р.), просить скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з АТЗТ Страхова компанія «Лемма»на користь позивача пені в сумі 2740468,49грн., стягнення солідарно з ПАТ «Земельний банк»та АТЗТ Страхова компанія «Лемма»державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.61-65, 71- 72, т.3)

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, факт наявності на кореспондентському рахунку ПАТ «Земельний банк», на момент звернення позивача до банку з вимогами про повернення вкладу, коштів у розмірі, достатньому для виплати вкладу згідно із депозитним договором, що підтверджується копією листа ПАТ «Земельний банк»від 28.12.2009р., та відсутність повідомлення ПАТ «Земельний банк»на адресу АТЗТ СК «Лемма»про неможливість забезпечити повернення депозитних коштів, що є порушенням п. 4.3.8 договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків №3411602 від 25.04.2007р. (далі –Договір страхування), на думку апелянта, свідчать про порушення ПАТ «Земельний банк»(першим відповідачем) про навмисність дії першого відповідача, як страхувальника, спрямовані на неповернення депозиту позивачу.

Апелянт також вважає, що для першого відповідача, в ситуації звернення до нього позивача (настання страхової події) з вимогою про повернення вкладу, за наявності на кореспондентському рахунку банку коштів у розмірі, достатньому для виплати вкладу згідно із депозитним договором, не містило ознак ймовірності та випадковості настання, а відтак, був відсутній елемент ризику, що є обов'язковою умовою страхування згідно ст. 8 Закону України «Про страхування».

Встановивши вказані обставини, АТЗТ СК «Лемма»внесло зміни до страхового акту №3411602/1 від 18.09.2009р. (нова редакція страхового акту №3411602/1 від 04.08.2009р.) та прийнято остаточне рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявою позивача на підставі п.1 ч.1 та ч.2 ст. 26 Закону України «Про страхування»та підпунктів 4.3.8., 5.1.13. Договору страхування, яке було оформлене страховим актом №3411602/1 (нова редакція) від 06.01.2010р.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував зазначеного обґрунтування позиції АТЗТ СК «Лемма»стосовно підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, в результаті чого, прийняв помилкове та необґрунтоване рішення від 27.07.2010 р.

Крім того, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. №8424 від 15.10.2010р.) другий відповідач зазначив, що він не заперечує того факту, що ним було змінене власне рішення про виплату страхового відшкодування позивачеві, що містилось у страховому акті №3411602/1 від 18.09.2009р. (нова редакція страхового акту №3411602/1 від 04.08.2009р.) та страховим актом № 3411602/1 (нова редакція) від 06.01.2010 р. відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачеві. (а.с. 110-119, т.3)

Апелянт вважає, що вчинені ним дії узгоджуються з положеннями п. 4.5. Договору страхування, чинного законодавства та були викликані встановленням другим відповідачем нових обставин, що містили підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачеві.

Заявник апеляційної скарги вказує, що перший відповідач, нічим не мотивуючи свої дії (бездіяльність), та маючи на рахунку достатні кошти для виплати позивачеві суми вкладу за депозитним договором, свідомо та безпідставно проігнорував заяви позивача про виплату вкладу, а відтак, на думку другого відповідача, вчинив умисне діяння спрямоване на настання страхового випадку

Також, скаржник вказує, що першим відповідачем було порушено п. 4.3.8. Договору страхування та не повідомлено другого відповідача про неможливість забезпечити повернення депозитних коштів за неодноразовими заявами позивача. Другим відповідачем були виявлені і інші порушення умов Договору страхування, а саме - пунктів 4.3.2., 4.3.5., 4.4.2.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку.

Виявлені другим відповідачем під час додаткового розслідування обставини, а саме –навмисність дій першого відповідача, і стали підставою для прийняття другим відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві, про що було зазначено у страховому акті № 3411602/1 від 06.01.10 р.

Апелянт вказує, що можливість та допустимість зміни другим відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування позивачеві (за наявності до того підстав) засвідчується уповноваженим органом у сфері страхування, - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а саме, - Актом позапланової інспекції АТЗТ СК «Лемма»№ 310/42/5 від 12.03.2010 р.

Крім того, зазначені вище дії першого відповідача апелянт вважає зловживанням правом, оскільки перший відповідач зловживав своїми правами страхувальника за Договором страхування та діяв з наміром завдати шкоди страховику - АТЗТ СК «Лемма». А відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивач - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація надала відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву (вх. 8327 від 13.10.2010р.) в яких зазначила, що рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі №54/63-42/80-10 вважає законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим, оскаржуване рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. (а.с. 73-77, 104-109,т.3)

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву, позивач зазначає, що посилання апелянта на те, що при невиконанні вимог п. 4.2.2. Договору страхування, яким передбачено, що при настанні страхового випадку страхувальник (перший відповідач) або вигодонабувач (позивач), зобов'язанні вжити заходи для зменшення збитків, страхувальником або вигоданабувачем, страховик звільняється від виплати страхового відшкодування є безпідставним, оскільки позивач вжив всіх можливих заходів для зменшення збитків, а саме: листом від 06.05.2009 р. за №483 повідомляв апелянта про настання страхового випадку та надав заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 18800000грн., у зв'язку з не виконанням першим відповідачем п. 2.4.5. Депозитного договору. Крім, того апелянтом, в порушення абз. 9 ст. 26 Закону України “Про страхування”, змінено власне рішення та листом від 11.01.2010 р. за №011104 повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування в сумі 17800000 грн. Також, зазначає позивач, згідно п. 4.7.1. Договору страхування, якщо страхове відшкодування не виплачено страховиком в установлений термін, страховик виплачує вигодонабувачу штраф у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки. У зв'язку з чим, позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, задоволено позовні вимоги Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо стягнення з другого відповідача пені в сумі 2740468,49 грн. за період з 08.10.2009 р. по 12.07.2010 р. за невиплату страхового відшкодування.

Перший відповідач, ПАТ «Земельний банк», в особі ліквідатора, також надав відзив на апеляційну скаргу в просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. в частині стягнення з ПАТ «Земельний банк»коштів в сумі 17800000,00 грн., відсотків за користування вкладом в сумі 1360602,74 грн., пені за порушення термінів повернення вкладу в сумі 3097237,45 грн., пені за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом в сумі 27089,35 грн., 3% річних в сумі 856262,12 грн., інфляційної складової в сумі 3016953,10 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 22950,00 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн. та прийняти нове рішення. Свої вимоги ліквідатор ПАТ «Земельний банк»обґрунтовує тим, що новим керівництвом банку, ліквідаційна процедура якого була ініційована у відповідності до Постанови Праління НБУ №375 від 30.07.2010р., здійснено перевірку матеріалів та розрахунків по справі №54/63-42/80-10 та виявлено невідповідності у розрахунках, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи. (а.с.87-89, т.3)

15.10.2010р. ліквідатор ПАТ «Земельний банк» листом №02-15/3405 від 15.10.2010р. (вх. №8435) повідомив апеляційний господарський суд про те, що він не може бути присутнім у судовому засіданні 18.10.2010р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.10.2010р. другий відповідач заявив клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі №54/63-42/80-10 за межі строку, встановленого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи неможливість розгляду апеляційної скарги по даній справі у встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк через її складність, керуючись ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.10.2010р. оголошувалась перерва до 25.10.2010р. до 10:50 год.

Представник першого відповідача у судове засідання 25.10.2010р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті, та враховуючи, що представники позивача та другого відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника першого відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника першого відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

25.04.2007р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»(банк), та Подільською районною у м. Києві держадміністрації (вкладник), був укладений депозитний договір №Д-3083.(а.с. 12-13, т.1)

Згідно п. 1.1 депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р., з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 13.06.2008р., банк протягом одного банківського дня з дня з дня підписання даного договору відкриває вкладнику депозитний рахунок №2546013083 в Київській філії ХАК «Земельний банк»строком до 30.04.2009р. (а.с. 14, т.1)

Пунктом 1.2 депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р. передбачено, що банк зараховує грошові кошти вкладника на вкладний рахунок, зберігає їх та зобов’язується повернути суму вкладу, а також сплачувати нараховані проценти на умовах та в порядку, передбаченими даним договором та договорами банківських вкладів, що укладаються між вкладником і банком.

18.10.2007р., на виконання депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р., між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»(банк), та Подільською районною у м.Києві держадміністрації (вкладник), був укладений договір банківського вкладу №5, згідно п. 1 умов якого, вкладник поповнює вкладний (депозитний) рахунок, відкритий в київській філії ХАК «Земельний банк»грошовими коштами у сумі 2 000 000, 00 грн. (а.с.15,т.1)

В п. 1 договору банківського вкладу №5 від 18.10.2007р. також зазначено, що починаючи з 18.10.2007р. залишок на вкладному рахунку вкладника, відкритому в КФ ХАК «Земельний банк», становить 21800000, 00 грн.

Згідно п. 2 договору банківського вкладу №5 від 18.10.2007р., в редакції додаткової угоди №3 від 13.06.2008р., дата повернення вкладу 30.04.2009р. (а.с.16, т1)

В пунктах 3 та 4 договору банківського вкладу №5 від 18.10.2007р., сторони узгодили, що процентна ставка по вкладу становить 14% річних, які банк зобов’язаний щомісячно, в останній робочий день, сплачувати на рахунок вкладника.

Договір банківського вкладу №5 від 18.10.2007р. є невід’ємною частиною депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р., про що зазначено в п. 10 договору банківського вкладу.

Пунктом 2.4.2 депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р. передбачена, що банк (перший відповідач) зобов’язаний забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами вкладнику (позивачу).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарському кодексі України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач не виконав належним у встановлений строк свої зобов’язання за депозитним договором №Д-3083 від 25.04.2007р. та договорами банківських вкладів, щодо повернення позивачу вкладу та виплати відсотків за проценти за користування вкладом, та після закінчення строку дії депозитного договору, а саме - 04.06.2009 р. та 22.06.09 р., повернув позивачу лише частину депозитного вкладу в сумі 1000 000,00 грн., що підтверджується актами звірки залишків депозитних коштів та нарахування відсотків за користування від 22.05.2009р. та від 01.10.2009р. (а.с. 46-47, т.2)

Згідно акту звірки залишків депозитних коштів та нарахування відсотків за користування від 01.10.2009р. та наданого позивачем розрахунку, який здійснений позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, сума заборгованості першого відповідача перед позивачем за депозитним договором №Д-3083 від 25.04.2007р. та договорами банківських вкладів становить: 17800000грн. –сума депозитних коштів, та 807290,96 грн. - відсотки за користування вкладом. (а.с. 47 т.2, а.с.36, т.3)

Станом на момент розгляду справи, перший відповідач не надав суду доказів повернення позивачу депозитних коштів в сумі 17800000грн., та сплати відсотків за користування вкладом в розмірі 807290,96 грн., в зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача коштів в сумі 17800000грн. та відсотків за користування вкладом в сумі 807290,96 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.          

Пунктом 3.3 депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р. передбачено, що при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих відсотків банк (перший відповідач) сплачує вкладнику (позивачу) пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Судом встановлено, що перший відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за депозитним договором №Д-3083 від 25.04.2007р. та своєчасно, у встановлений в договорі строк, не повернув позивачу суму вкладу та нараховані відсотки, в зв’язку з чим, зобов’язаний сплатити позивачу пеню.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми пені, який здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства та умов депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007р., розмір пені, що підлягає стягненню з першого відповідача на користь позивача становить 3124326,80 грн. з яких: 3097237,45грн. - пеня за порушення термінів повернення вкладу у сумі, 27089,35 грн. пеня за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом в сумі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача 3097237,45грн. пені за порушення термінів повернення вкладу та 27089,35 грн. пені за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом.

Колегія суддів зазначає, що якщо грошове зобов'язання виконано не належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладається відповідальність за порушення грошового зобов’язання встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 якої передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що перший відповідач не виконав належним чином своїх зобов’язань за депозитним договором №Д-3083 від 25.04.2007р. щодо повернення позивачу суми вкладу та виплати відсотків за користування вкладом, то згідно ст.. 625 Цивільного кодексу України, перший відповідач зобов’язаний сплатити позивачу три відсотки річних у сумі 856262,12 грн. та інфляційну складову в сумі 3016953,10 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача три відсотки річних у сумі 856262,12 грн. та інфляційної складової в сумі 3016953,10 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області законно та обґрунтовано задовольнив позов Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до першого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», який є правонаступником Харківського акціонерного комерційного Земельного банку.

Що стосується позовних вимог Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до другого відповідача - Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма», то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 р. між Страховою компанією «Лемма»у формі акціонерного товариства закритого типу (страховик), Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є ПАТ «Земельний банк», (страхувальник) та Подільською районною у м. Києві держадміністрацією (вигодонабувач) було укладено договір добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 3411602 (надалі - Договір страхування) та додаткові угоди до нього: №1 від 25.05.2007р., №2 від 26.06.2007р., №3 від 18.10.2007р., №4 від 07.05.2008р. та №5 від 23.06.2008р. (а.с.86-97, т.2)

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування», договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

У відповідності до п. 1.1 Договору страхування, страховик на підставі Правил добровільного страхування фінансових ризиків, зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.03.2007р. за №1870878 (надалі –Правила страхування) та згідно з цим договором страхує комерційні ризики страхувальника та вигодонабувача.

У відповідності до п. 1.2. Договору страхування страховик зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування за умови настання події, що буде визнана страховим випадком страховиком.

Пунктом 3.1. Договору страхування, в редакції додаткової угоди до нього №4 від 07.05.2008р., визначено, що згідно Правил страхування, страховим випадком по цьому договору є невиконання або неналежне виконання страхувальником (першим відповідачем) своїх обов'язків, у відповідності до Депозитного договору №Д-3083 від 25.04.2007 р., та договорів банківських вкладів з урахуванням всіх додаткових угод до них, що укладені на момент підписання зазначеної угоди, та будуть укладені в майбутньому.

Пунктом 4.4.1 Договору страхування передбачено, що при настанні страхового випадку, страхувальник, або вигодонабувач зобов’язані негайно, але в будь-якому разі не пізніше 3-х робочих, повідомити про це страховика.

Згідно матеріалів справи, у грудні 2008 року вигодо набувач (позивач у справі) повідомив страховика (другого відповідача) про невиконання страхувальником (першим відповідачем) своїх обов'язків за Депозитним договором № Д-3083 від 25.04.2007 р. та просив страховика виплатити страхове відшкодування у зв'язку із відмовою першим відповідачем достроково повернути суму вкладу відповідно до умов Депозитного договору № Д-3083 від 25.04.2007 р. (а.с. 29-30, т.1)

Листом від 13.01.2009 р. другий відповідач повідомив позивача про прийняте ним рішення відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку з відсутністю факту настання страхового випадку, передбаченого Договором страхування. Вказане рішення страховика було викладене у страховому акті №3411602/1 від 13.01.2009 р. (а.с.39-40, т.1, а.с. 136-138, т.3)

06.05.2009 р. позивач знову звернувся до другого відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 51-52, т.2)

04.08.2009 р., страховим актом № 3411602/1, другий відповідач визнав обставини, наведені в заяві позивача від 06.05.2009р., страховим випадком, та прийняв рішення про відстрочку виплату страхового відшкодування позивачеві (а.с. 146-148, т.3)

18.09.2009 р. страховий акт № 3411602/1 від 04.08.2009 р. було викладено страховиком в новій редакції, що було оформлено страховим актом № 3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 18.09.2009р.. Згідно страхового акту № 3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 18.09.2009р., страховиком було прийнято рішення про визнання випадку, наведеного в заяві позивача від 06.05.2009р., страховим та відстрочку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. (а.с. 149-151, т.3)

06.01.2010р. страховий акт № 3411602/1 від 04.08.2009 р. знову був викладений страховиком в новій редакції, що було оформлено страховим актом № 3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р. У страховому акті № 3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р. другим відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві.(а.с.152-154, т.3)

В зв’язку з тим, що другий відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду в якому просив стягнути з другого відповідача на свою користь пеню в сумі 2740468,49грн., посилаючись при цьому на п. 4.7.1 Договору страхування, яким визначено, що якщо страхове відшкодування не виплачене страховиком у встановлений термін, страховик виплачує вигодонабувачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

З оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. вбачається, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення з другого відповідача на користь позивача 2740 468,49грн.пені, суд першої інстанції виходив з того, що рішення страхувальника (другого відповідача) про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві, оформлене страховим актом №3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р., було прийняте з порушенням ст. 26 Закону України «Про страхування»та не прийняв його до уваги. Натомість, суд першої інстанції, посилаючись на п.4.6.2., п.4.6.5 Договору страхування та страховий акт № 3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 18.09.2009р., дійшов висновку, що другий відповідач, в порушення умов Договору страхування та ст. 20 Закону України "Про страхування", безпідставно не виплатив позивачу страхове відшкодування.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Статтею 20 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховик, зокрема, зобов’язаний при настанні страхового випадку, здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 10.1 Правил страхування, страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акту, який складається страховиком.

Як було зазначено вище, останньою редакцією страхового акту № 3411602/1 від 04.08.2009 р. є його редакція від 06.01.2010р., оформлена страховим актом №3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р., в якому другий відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування позивачеві.

Відповідно до 4 ст. 26 Закону України «Про страхування»відмова страховика може бути оскаржена у судовому порядку.

Згідно матеріалів справи, відмова другого відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування не була оскаржена в судовому порядку.

Позивач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація не заявляла у даній справі позовних вимог про визнання незаконним рішення другого відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, в зв’язку з чим, законність та обґрунтованість рішення другого відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, оформлене страховим актом №3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р., не є предметом спору у даній справі.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення, редакція страхового акту №3411602/1 від 04.08.2009 р. (нова редакція) від 06.01.2010р. про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві була чинною, та безпідставно не була врахована судом першої інстанції.

Відповідно ст. 20 Закону України «Про страхування»та п.п. 4.6.3.3, 4.6.6 Договору страхування, при підтвердженні настання страхового випадку, страховик (другий відповідач) зобов’язаний виплатити вигодонабувачу страхове відшкодування у строк, що не перевищує 20 календарних днів з моменту прийняття страховиком рішення про його виплату, відображеному у страховому акті.

Відповідно до ст.4.7.1 Договору страхування, якщо страхове відшкодування не виплачене в установлений термін, страховик виплачує вигодонабувачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день просрочки.

Враховуючи, що другий відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві, яке відображене у страховому акті №3411602/1 від 04.08.2009р. (нова редакція) від 06.01.2010р., та враховуючи, що відмова другого відповідача у виплаті страхового відшкодування не оскаржувалась у встановленому законом порядку та є чинною, то підстави для виплати позивачу страхового відшкодування – відсутні.

В зв’язку з тим, що у другого відповідача відсутній обов’язок по виплаті позивачу страхового відшкодування, вимоги позивача про стягнення з другого відповідача штрафу за прострочення другим відповідачем терміну виплати вигодонабувачу страхового відшкодування –є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»2740 468,49грн. пені, через що, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про неправомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»2740 468,49грн. пені, то судові витрати, а саме: 2550,00 грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не підлягають стягненню з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма».

Натомість, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в повному обсязі підлягають стягненню з першого відповідача на користь позивача.

В зв’язку з чим, рішення місцевого господарського суду від 27.07.2010р. по справі №54/63-42/80-10 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»на користь Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 22950,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі, підлягає зміні.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно матеріалів справи, предметом позову у даній справі є повернення тимчасово вільних коштів до бюджету Подільського району.

Однак, у вступній частині оскаржуваного рішення, господарський суд Харківської області зазначив невірний предмет позову, а саме: замість позову про повернення тимчасово вільних коштів до бюджету Подільського району, господарський суд помилково зазначив предметом позову стягнення 414984 грн.

Описка, допущена у вступній частині рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі 54/63-42/80-10, підлягає виправленню місцевим господарським судом у відповідності до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області 27.07.2010р. по справі № 54/63-42/80-10 прийнято при неповному з’ясуванні усіх обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні та частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п.п. 2, 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»задовольнити.

Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі №54/63-42/80-10 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»(61057 м. Харків, вул. Чернишевського, 4, код 19358721, р/р 32002179600 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351652) на користь Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2 рахунок № 31524905800307 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код 26063593) кошти в сумі 17800000,00 грн., відсотки за користуванням вкладом в сумі 1360602,74 грн., пеню за порушення термінів повернення вкладу у сумі 3097237,45 грн., пеню за порушення термінів сплати відсотків за користування вкладом в сумі 27089,35грн., три відсотки річних у сумі 856262,12 грн., інфляційну складову в сумі 3016953,10 грн., 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі №54/63-42/80-10 в частині стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»на користь Подільської районної у м.Києві державної адміністрації пені в сумі 2740468,49грн., 2550,00 грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»пені в сумі 2740468,49грн. - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі №54/63-42/80-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписано 27.10.2010р.