Постанова № 12456575, 26.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року           Справа №22/172

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Л.М. Здоровко, судді І.А. Шутенко,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом – Колесніков В.О. за довіреністю № 5259 від 03.10.2009р.,

відповідача за первісним позовом – Пащенко В.В. за довіреністю № 24 від 30.08.2010р.,

третьої особи –не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП Лубенський завод “Агроелектроремонт”, м. Лубни, Полтавської області, (вх. № 3258П/2-4) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2010 р. по справі № 22/172,

за позовом ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління”, м. Полтава,

до КП Лубенський завод “Агроелектроремонт”, м. Лубни, Полтавська область,

про стягнення 226786,16 грн.,

та за зустрічним позовом КП Лубенський завод “Агроелектроремонт”, м. Лубни, Полтавська область,

до ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління”, м. Полтава,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічними позовом – Відділ державної виконавчої служби Полтавського обласного відділу юстиції, м. Полтава,

про виконання зобов’язання, -

встановила:

ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з КП Лубенського заводу "Агроелектроремонт", м. Лубни 226786,16 грн. боргу за кредитним договором.

КП Лубенського заводу "Агроелектроремонт", звернулось до ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії "Полтавське головне регіональне управління", м. Полтава; третя особа: Відділ державної виконавчої служби Полтавського обласного відділу юстиції, м. Полтава з зустрічним позовом про виконання зобов’язання за договором застави.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.05.2010р. (суддя Георгіївський В.Д.) первісний позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 203196,90 грн. заборгованість по кредиту, 2354,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині первісного позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

КП Лубенський завод “Агроелектроремонт”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 31.05.2010р., надіслало апеляційну скаргу, в якій просило вказане рішення скасувати в частині стягнення з нього на користь ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління”, 203196,90 грн. заборгованість по кредиту, 2354,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління” у задоволені первісного позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не звернув стягнення на предмет застави як те передбачає чинне законодавство, а стягнув борг за кредитним договором № 455лл від 19.11.2003 р. з КП Лубенського заводу «Агроелектроремонт», хоча останній не є ані позичальником за вказаним кредитним договором, ані поручителем. Суд першої інстанції помилково застосував ст.ст. 1049, 1054 УК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», які регулюють відносини позики та банківського кредиту.

Апелянт зазначив, що ЗАТ КБ «ПриватБанк»вже було обрано спосіб захисту своїх цивільних прав як заставодержателя, а саме - звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса. Звернення стягнення на майно заставодавця повторно за рішенням суду не ґрунтується на законі.

Апелянт зазначав, що він повідомляв суд першої інстанції про те, що позичальник за кредитним договором № 455лл від 19.11.2003 р. (основним зобов'язанням) - ТОВ «Науково-виробничий центр «Автопроект»є ліквідованим 23.01.2009р. Отже, з цієї ж дати припинилося основне зобов'язання за кредитним договором № 455лл від 19.11.2003 р., що потягло за собою припинення похідного зобов'язання - договору застави майна від 19.11.2003р. Однак, суд першої інстанції не тільки не застосував вказані норми законодавства, але й погодився з розрахунками ЗАТ КБ «ПриватБанк», за якими продовжувалось нараховування відсотків за вже недіючим кредитним договором аж по 10.11.2009р.

Також апелянт вказав, що у п. 1.1. договору застави майна від 19.11.2003р. наведено виключний перелік вимог заставодержателя, які забезпечило своїм майном КП Лубенського заводу «Агроелектроремонт», зокрема: сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 23% відсотків річних. Однак, суд першої інстанції погодився з розрахунком ЗАТ КБ «ПриватБанк», згідно якого сума боргу вираховувалась, виходячи з ставки 46% річних, які КП Лубенського заводу «Агроелектроремонт»не зобов'язувалося забезпечувати за рахунок свого майна відповідно до договору застави майна від 19.11.2003р.

Позивач за первісним позовом відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Третя особа, Відділ державної виконавчої служби Полтавського обласного відділу юстиції, відзиву на апеляційну скаргу також не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.10.2010р., яке мається в матеріалах справи.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, вислухавши доводи представників позивач та відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.11.2003р. між позивачем та ТОВ НВЦ "Автопроект", м. Лубни, було укладено кредитний договір № 457 лл, відповідно до умов якого ТОВ НВЦ "Автопроект" зобов’язалося сплачувати проценти у розмірі 23% річних та 46% річних у разі несвоєчасного погашення кредиту. Термін погашення кредиту визначено 19.11.2004 р.

Пунктом 9.7.1 вказаного договору сторони передбачили, що позивач за первісним позовом має право звернути стягнення на майно передане в заставу, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь з зобов’язань, передбачених договором вони не будуть виконані. Також, згідно умов вищевказаного договору сторони передбачили, якщо позивач за первісним позовом зверне стягнення на одну річ, він зберігає право наступного стягнення на інші речі, що складають предмет застави.

Згідно умов кредитного договору № 457 лл при непогашенні кредиту у встановлені договором терміни, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п.4.2 договору з дня виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ТОВ НВ центр "Автопроект" відповідно до постанови господарського суду Полтавської області від 04.09.2007р. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п. 5 та п. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредиторські вимоги, заявлені після закінчення строку для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. ТОВ Науково-виробничий центр "Автопроект" ліквідовано. В даній ухвалі зазначено 4 кредитора, які заявили свої кредиторські вимоги до боржника - ТОВ Науково-виробничий центр "Автопроект", серед переліку яких відсутній позивач.

На підставі викладеного, кредитний договір № 457 лл, укладений 19.11.2003р. між позивачем - ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління”, та ТОВ НВЦ "Автопроект", м. Лубни, вважається таким, що припинив свою дію, а кредиторські вимоги ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління” вважаються погашеними.

Враховуючи викладене, твердження позивача, що на даний час основний кредит не погашений, заборгованість по кредитустаном на 10.11.2009 р. становить 226786,16 грн. є безпідставними та незаконними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу»в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Між ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління», як заставодержателем, та КП Лубенського заводу «Агроелектроремонт», як заставодавцем, було укладено договір застави майна від 19.11.2003р. Згідно вказаному договору КП Лубенського заводу «Агроелектроремонт»в забезпечення виконання зобов'язань позичальника –ТОВ «Науково-виробничий центр «Автопроект», за кредитним договором № 455лл від 19.11.2003 р., укладеного між ТОВ «Науково-виробничий центр «Автопроект»та ЗАТ КБ «ПриватБанк», передало рухоме майно загальною вартістю 340000 грн.

Відповідач, КП Лубенського заводу «Агроелектроренонт», не мав зобов'язань за кредитним договором № 455лл від 19.11.2003 р., зобов’язання у нього перед позивачем виникли за договором застави майна від 19.11.2003р.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, законом встановлено альтернативні способи захисту прав заставодержавця: звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, тощо.

03.02.2005р. здійснено виконавчий напис нотаріуса на звернення стягнення на заставлене майно, яке передано в заставу згідно договору застави майна від 19.11.2003р. на загальну суму 135625,50 грн. Органами державної виконавчої служби було здійснено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Згідно ст. З зазначеного Закону, одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса.

ЗАТ КБ «ПриватБанк»вже було обрано спосіб захисту своїх цивільних прав як заставодержателя, а саме - звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу»застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу»застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також; витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи. Судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2010р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2010р. у справі № 22/172 скасувати в частині стягнення з КП Лубенський завод “Агроелектроремонт” на користь ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління” 203196,90 грн. заборгованості по кредиту, 2354,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні позову ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління”, м. Полтава.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2010р. у справі № 22/172 залишити без змін.

Припинити виконання наказу господарського суду Полтавської області від 11.06.2010 р., виданого на виконання скасованого рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2010 р. по справі № 22/172 в частині стягнення з КП Лубенський завод “Агроелектроремонт” на користь ЗАТ Комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавського головного регіонального управління” 203196,90 грн. заборгованості по кредиту, 2354,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Полтавського головного регіонального управління", м. Полтава (36029, м. Полтава, вул. Швецька,2, к/р № 32000100400 в Облуправлінні НБУ м. Полтави, МФО 331401, код ЄДРПОУ 21050723) на користь Колективного підприємства Лубенського заводу "Агроелектроремонт", м. Лубни (37500, м. Лубни, Полтавської області, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 3235565) 1177,19 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Полтавської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           Карбань І.С.

Суддя           Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.

Повний текст постанови підписаний 26.10.2010р.