Постанова № 12456517, 15.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 13/100

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гостік Е.В., дор. від 01.10.2009 р., Борових І.А. - ліквідатор

відповідача - ОСОБА_3, дор. № 1394 від 08.09.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2920 П/1-9) та відповідача (вх. №2921 П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року по справі №13/110

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлівське", смт. Артемівка Полтавської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Полтава

про стягнення 50746,08 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року по справі №13/110 (суддя Босий В.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Павлівське" основного боргу по сплаті орендної плати у розмірі 28000 грн., 280 грн. державного мита та 172,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмолено.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року по справі №13/110 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість рішення, а також порушення місцевим господарським судом під час винесення оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди майна від 14.08.2003 р. припиненим з 15.04.2009 р. та визнати договір оренди майна від 14.08.2003 р. припиненим з 15.04.2009 р.; скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог по стягненні орендної плати за 2006, 2009 роки та стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Павлівське" додатково суму основного боргу по сплаті орендної плати за 2006, 2009 роки у розмірі 10970,96 грн.

Відповідач з рішенням також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Павлівське" основного боргу по орендній платі в розмірі 28000 грн., 280 грн. державного мита, 172,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове рішення яким відмовити ВАТ "Павлівське" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на одне рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 року по справі № 13/100, колегія суддів вважає необхідним обєднати розгляд апеляційних скарг в одне апеляційне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити її без задоволення.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що просить залишити її без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати договір оренди припиненим з 15 квітня 2009 р., зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити зайняті нежитлові будівлі, розташовані в Полтавській обл., Полтавському районі, с. Щербані та с. Гора, стягнути з ФОП ОСОБА_4 45989,44 грн. основного боргу по сплаті орендної плати, 4756,64 грн. неустойки за порушення строків повернення нерухомого майна.

12.08.2010 р. позивач подав зміни та доповнення до позовної заяви, в яких просив визнати договір оренди від 14.08.2003 р. припиненим з 15 квітня 2009 р., стягнути з ФОП ОСОБА_4 42027,50 грн. основного боргу по сплаті орендної плати та відмовився від іншої частини позовних вимог (а.с. 98-99).

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Павлівське" та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди майна, відповідно до якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в оренду нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані та с. Гора.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав в обумовлений договором строк, а саме передав 14 серпня 2003 р. у оренду е нежитлові будівлі, які розташовані в Полтавській області, Полтавському районі, с. Щербані та с. Гора, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 14.08.2003 р.

Матеріали справи свідчать, що постановою господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 р. у справі № 10/53-8/53 припинено процедуру санації ВАТ "Павлівське", визнано банкрутом ВАТ "Павлівське", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором підприємства банкрута арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича з усіма повноваженнями згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, які виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 вказаного Закону України ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Як зазначає позивач, правовим наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є, зокрема, припинення зобов'язань такого підприємства, у тому числі за договором оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом за № 106 від 09.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про звільнення орендованих нежитлових приміщень у зв'язку з припиненням договору оренди внаслідок ліквідації ВАТ "Павлівське" (а.с. 14).

Проте вимога про звільнення приміщень була залишена відповідачем без задоволення та обов'язок щодо повернення майна не виконано.

Актом обстеження приміщень від 15 червня 2009 року встановлено, що не зважаючи на вимогу ВАТ "Павлівське" про звільнення орендованих нежитлових приміщень, відповідач продовжував неправомірно та безпідставно користуватися ними (а.с. 16).

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 785 ЦК України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за користування нежитловими приміщеннями за 2006 - 2008 роки у розмірі 42000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця після отримання рахунку по закінченні календарного року.

Позивач також зазначає, що відповідачем не сплачено орендну плату за користування нежитловими приміщеннями за період з 01.01.2009 р. по 14.04.2009 р. у розмірі 3989,44 грн.

Листом № 106 від 09 червня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості зі сплати орендної плати за 2006-2008 роки у розмірі 42000,00 грн. та з вимогою оплатити орендну плату за користування зазначеними нежитловими приміщеннями за період з 01 січня 2009 року по 14.04.2009 року у розмірі 3989,44 грн. Однак, зазначена вимога також залишена відповідачем без задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди від 14.08.2003 р. припиненим з 15.04.2009 р. та в частині стягнення 10970,96 грн. орендної плати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Вищевказаний закон також регулює порядок та проведення ліквідаційної процедури, що є тривалим процесом.

Колегія суддів вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до даних правовідносин ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, оскільки суд застосовуючи дану норму, підміняє поняття "ліквідаційна процедура" на поняття "припинення юридичної особи", що є різними поняттями.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, юридична особа є ліквідованою з дня внесення даних до єдиного державного реєстру, запису про її припинення. Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Павлівське" лише визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в матеріалах справи відсутні докази внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Проте, таке твердження суду є необґрунтованим, оскільки зобов'язання, відповідно до ст. 609 ЦК України, припиняється ліквідацією юридичної особи, а не припиненням юридичної особи. Така ж диспозиція міститься в нормі ст. 781 ЦК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що наявність чи відсутність інших обставин по договору не впливають і не мають відношення до підстав припинення договору оренди, оскільки підставою для такого припинення договору оренди є процедура ліквідації орендодавця.

В ліквідаційній процедурі не може бути підприємницької діяльності та відповідно отримання доходів. Здійснюється реалізація активів з метою задоволення грошових вимог кредиторів. Будь-які обмеження правового режиму майна, що належить до ліквідаційної маси, не можуть мати місце.

А виконання зазначеного договору оренди позивачем перешкоджає ліквідатору проводити реалізацію майна банкрута та виконувати постанову господарського суду Полтавської області від 14.04.2009 року у справі № 10/53-8/53 щодо проведення ліквідаційної процедури припинення юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди від 14.08.2003 р. припиненим з 15.04.2009 р.

Що стосується рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог по стягненню заборгованості за 2006 рік та 2009 рік, то воно в цій частині також підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 02.07.2009 року, тобто, з урахуванням строку позовної давності, стягненню з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 02.07.2006 р. по 31.12.2006 р. в розмірі 6981,52 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягнені орендних платежів за 2009 р. з посиланням на те, що відповідач не займав спірні приміщення, оскільки вони були продані позивачем.

Проте, такий висновок суду не підтверджується жодним доказом. Навпаки, з наявного в матеріалах справи Акту обстеження приміщень від 15.06.2009 р. вбачається, що відповідач продовжував користуватись приміщеннями у 2009 р., у зв'язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2009 р. по 14.04.2009 р. в розмірі 3989,44 грн.

Що стосується апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, суд не врахував обставини, що в серпні 2005 р. ФОП ОСОБА_4 було виконано ремонтні роботи з покрівлі даху орендованих приміщень на загальну суму 34491,66 грн. та було проведено зарахування ремонту в розмірі орендної плати.

Проте колегія суддів вважає дане твердження таким, що суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зобов'язання по сплаті орендної плати у 2006-2009 роках на день виконання ремонтних робіт не настали, а тому, є безпідставним проведення зарахування.

За даними бухгалтерського обліку ВАТ "Павлівське" у позивача відсутня заборгованість перед ФОП ОСОБА_4, оскільки відповідач жодного разу не звертався з цього питання до позивача,, жодної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу позивача не надходило та не складались відповідні документи про таке зарахування.

Колегія судді вважає також за необхідне зазначити, на момент прийняття оскаржуваного рішення проведення такого зарахування неможливе, оскільки положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено провення зарахування зустрічних однорідних вимог щодо зобов'язань банкрута. Кредиторські вимоги сплачуються відповідно до ст. 31 цього Закону України.

Є також безпідставним посилання відповідача на те, що право на отримання орендної плати має власник майна, яке було продане позивачем, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період коли майно перебувало у власності ВАТ "Павлівське", що підтверджується наданими позивачем договорами купівлі-продажу.

Посилання скаржника на п.4.1. оскаржуваного договору також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки відсутність рахунку на оплату орендної плати не звільняє сторону за договором від виконання зобов'язання по договору, оскільки рахунок є лише вимогою про сплату, а в даному випадку вимогою про сплату є лист позивача №106 від 09.06.2009 р. з вимогою про погашення заборгованості зі сплати орендної плати за 2006-2009 р., який залишений відповідачем без відповіді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 28000 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте при неповному зясуванні обставин справи, висновки, зроблені в рішенні господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. по справі № 13/100, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.п. 1, 3 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 р. по справі № 13/100 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди майна від 14.08.2003 р. припиненим з 15.04.2009 р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати договір оренди майна від 14 серпня 2003 року припиненим з 15 квітня 2009 року.

Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 р. по справі № 13/100 в частині відмови у задоволенні позовних вимог зі стягнення орендної плати за 2006, 2009 роки та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (36021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлівське" (38813, Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, вул. Артема, 69, код ЄДРПОУ 13953115) додатково суму основного боргу по сплаті орендної плати за 2006, 2009 року в розмірі 10970,96 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 12 серпня 2010 р. по справі № 13/100 залишити без змін.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Сіверін В. І.

Повний текст постанови підписаний 15.10.2010 р.