Постанова № 12456535, 25.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 14/131

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя –доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –представник Заєць В.Б. за довіреністю № 228 вд 25.08.2010 р.,

відповідача-представник Остроушко О.Л. за довіреністю №01-3/7975 від 15.09.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№3219П/2-6) позивача- Кременчуцького професійного ліцею ім. А.С.Макаренка, м. Кременчук, на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. по справі № 14/131,

за позовом – Кременчуцького професійного ліцею ім. А.С.Макаренка, м. Кременчук, Полтавська область,

до Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава, код 00131819,

про стягнення 47250,73 грн,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти в сумі 47250,73 грн. відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 105 від 01.02.2003 р. і додаткової угоди № 105/1 від 01.02.2006 р; договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 105 від 01.10.2008 р. і додаткової угоди № 105 від 27.07.2009 р.; додаткової угоди № 1 від 05.05.2010 р. до договору № 105 від 15.04.2009 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2010 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з травня 2007 р. відповідач за надані йому послуги з теплопостачання до одного із об*єктів ліцею, а саме - до гуртожитку, застосовував тариф, встановлений для бюджетних установ та інших споживачів без врахування внесених доповнень рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 108 від 19.02.2010 р , яким встановлено, що підприємства, організації та учбові заклади, які мають на балансі гуртожитки, розраховуються за теплову енергію, яка безпосередньо постачається для гуртожитків, за тарифами, встановленими для населення. Гуртожиток ліцею знаходиться на балансі навчального закладу, відноситься до об*єкту житлового фонду, тому, на думку апелянта, і плата за постачання теплової енергії за його опалення повинна нараховуватись за тарифами, встановленими для населення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. по даній справі. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що рішення виконкому, на яке посилається позивач, є нормативним документом, який підлягає застосуванню з моменту опублікування або з іншої встановленої дати. Таким чином, вважає відповідач, застосувати тарифи для населення в розрахунках за теплову енергію, спожиту на обігрів гуртожитків, можливо не раніше прийняття зазначеного рішення виконкому, тобто з лютого 2010 р. Оскільки вказане рішення виконкому не має зворотної сили, встановлені ним тарифи не можуть застосовуватися при регулюванні спірних договірних відносин між позивачем і відповідачем. Крім того, питання щодо застосування тарифів на даний час сторонами узгоджені шляхом укладання відповідних договорів та угод, у тому числі тарифи, встановлені для населення будуть застосовуватись сторонами при оплаті теплової енергії спожитої для гуртожитку з 01.05.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

01.02.2003 р. між ВАТ «Полтаваобленерго»та Кременчуцьким професійним ліцеєм ім.А.С.Макаренка було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №105, відповідно до якого відповідач зобов’язався постачати ліцею теплову енергію в гарячій воді, а ліцей зобов’язався сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором( (п.1.1 договору) ( а.с. 12-16 т.1).

Згідно з п.п. 10.1, 10.4 договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 105 від 01.02.2003 р. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Вказаний договір діяв протягом 2004-2008 років.

01.10.2008 р. між сторонами було укладено новий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 105 ( далі договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався надавати ліцею вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а ліцей зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором та додатками до нього (п.1.1 договору) (а.с.17-26 т.1).

Згідно з Додатком № 1 до цього договору послуги з теплопостачання здійснюються до трьох об*єктів позивач: учбовий корпус № 1, учбовий корпус № 2, гуртожиток. Облік спожитої теплової енергії на цих об*єктах здійснюється за допомогою окремих приладів обліку. У відповідності до пункту 7.10 договору № 105 від 01.10.2008 р. він чинний на момент подачі позову ( а.с.22 т.1).

Гуртожиток в м.Кременчуці по вул. 40 років Жовтня, 8, згідно з поданими позивачем документами, перебуває на його балансі та належить до державної власності. На трьох поверхах гуртожитку проживають учні та працівники позивача. Приміщення решти поверхів є нежитловими та здаються в оренду.

У відповідності до приписів статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість отриманих ресурсів та дотримуватися передбачених договором режиму її використання.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пар, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії –це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 3 Привал користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, встановлено, що споживач теплової енергії –фізична особа, яка є власником будівлі або суб*єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з п.п. 1 ч.1 статті 13 Закону України «Про теплопостачання»до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад, тобто органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статі 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/ виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово –комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 3 статті 31 цього є Закону органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово –комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з п.п. 2 п. «а»статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження у встановленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Як видно з матеріалів справи, виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради протягом спірного періоду приймались рішення щодо визначення тарифів на постачання теплової енергії для різних категорій споживачів: № 204 від 02.03.2007р. –161,23 грн. для населення та 183,10 для бюджетних установ та інших споживачів , № 364 від 18.04.2008 р. –223,08 грн. для населення та 183,10 для бюджетних установ та інших споживачів ( а.с. 28-30 т.1), № 1206 від 05.12.2008 р. –223,08 грн. для населення та 317,7 грн. для бюджетних установ та інших споживачів ( а.с.31-33 т.1)., № 146 від 06.03.2009 р. 0565,86 грн. для бюджетних установ та інших споживачів ( а.с. 37-39 т.1).

Як встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційному суді, розрахунки за спожиту теплову енергію між позивачем та відповідачем протягом спірного періоду здійснювались по тарифам, визначеним для бюджетних установ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 108 від 19.02.2010 р. внесено доповнення в рішення виконкому міської ради від 06.03.2009 р.№ 145 та № 146. Доповнено окремим пунктом рішення № 146 від 06.03.2009 р. наступного змісту: «встановити, що підприємства, організації та учбові заклади, які мають на балансу гуртожитки, розраховуються за теплову енергію, яка безпосередньо постачається для гуртожитків, за тарифами, встановленими для населення».

Нормативно –правові акти України встановлюють договірний характер відносин щодо постачання теплової енергії.

У відповідності до приписів статі 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов*язковими до виконання на відповідній території.

За таких обставин, після прийняття виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради рішення № 108 від 19.02.2010 р. учасники правовідносин щодо постачання теплової енергії, яких стосувалось це рішення, повинні були привести свої договори у відповідність до цього рішення.

Слід зазначити, що питання щодо застосування тарифів були узгоджені сторонами шляхом укладання відповідних договорів та угод. А саме, 05.05.2010 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 105 від 01.10.2008 р. (а.с. 6 т.2). У відповідності до абз. 3 п.1 цієї додаткової угоди сторони погодили, що з 01.05.2010 р. розрахунки за теплову енергію, яка безпосередньо постачається гуртожитку (м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 8) проводится за тарифами встановленими для населення.

У відповідності до приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір є обов’язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.

Частинами 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач зміг довести відсутність своєї вини у порушення зобов’язань та надав суду до матеріалів справи докази, які спростовують твердження позивача, викладені ним в позовній заяві та, апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у позові Кременчуцькому професійному ліцею ім. А.С.Макаренка.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. прийнята у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу позові Кременчуцького професійного ліцею ім. А.С.Макаренка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2010 р. по справі №14/131 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписано 22.10.2010 р.