Постанова № 12456516, 14.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 56/385-09

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Поштар Т.П., за довіреністю № 5367 від 28.12.2009 року,

відповідача - Лучко А.В., за довіреністю б/н від 27.09.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2809 Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року у справі №56/385-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський", смт Чкаловське Чугуївського району Харківської області

про стягнення 18 463,34 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року у справі № 56/385-09 (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

          Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства Агрокомбінат "Слобожанський", заборгованості за Договором фінансового лізингу № 070510-11/ФЛ-Ю-С від 10.05.2007р. в розмірі 18463,34 грн., з яких: 16132,12 грн. - основний борг; 837,65 грн. - пеня; 104,61 грн. - 3% річних; 510,56 грн. - збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів; 878,40 грн. штрафу, а також про вилучення та передачу власнику (позивачу) предмета лізингу, а саме: трап-тележки ТТС-ф-2 (чотири штуки), 2007 року випуску, заводський № 0714, № 0715, № 0716, № 0717, за залишковою вартістю 9728,35 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Відкритим сільськогосподарським акціонерним товариством Агрокомбінат "Слобожанський" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 070510-11/ФЛ-Ю-С, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов'язується набути у продавця (постачальника) у власність річ (речі) що є предметом лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору наведені у специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності і передати майно у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (т.1 а.с. 32-38).

На підставі акту прийому-передачі майна від 25.06.2007р. позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме: трап-тележку ТТС-ф-2 (чотири штуки), 2007 року випуску, заводський номер № 0714, № 0715, № 0716, № 0717 (т.1 а.с.41).

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В статті 2 договору фінансового лізингу сторони обумовили, що строк користування відповідачем майном становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором. В разі дострокового розірвання договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, відповідач зобов’язаний повернути майно позивачу, а позивач зобов’язаний прийняти майно у відповідача.

На виконання умов договору сторонами погоджений Графік сплати лізингових платежів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 15167,69 гривень, при умові дотримання лізингододержувачем встановленого договором Графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору (пункт 3.3. договору).

Пункт 3.4. договору визначає, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточнй рахунок лізингодавцю в порядку, визначеному п. 3.4.1.

В свою чергу, пункт 3.4.1 встановлює, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та дані пункти договору встановлюють порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

При цьому, пунктом 3.4.5. договору встановлено, що коригування розміру лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке корегування збільшує частину лізингових платежів –винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідач, в порушення умов договору, свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів не виконав, у зв’язку з чим станом на 03.06.2009 року основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем склала 16132,12 гривень, що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості та довідками про нарахування лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

Висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог судова колегія вважає помилковим .

Так, за змістом пункту 3.4.1. договору фінансового лізингу виконання обов’язку відповідача щодо сплати лізингових платежів з урахуванням курсових різниць не ставить від виконання позивачем обов'язку щодо повідомлення відповідача про курс гривні до долара США протягом трьох банківських днів з дня конвертування валютних коштів позивача в національну валюту, за рахунок яких придбавається предмет лізингу для його передачі відповідачу, оскільки у разі такого неповідомлення застосовується курс НБУ на дату здійснення даної операції.

Відповідачем отримана довідка банківської установи за № 18/2-3833 від 04.01.2009 р. про відношення курсу гривні до долару США, що підтверджується поштовим повідомлення про її вручення від 23.01.2009 р.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення вищевказаних норм матеріального права, а також наявність факту порушення відповідачем строку виконання взятих на себе зобов’язань за договором, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 16132,12 грн. підлягають задоволенню.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 11.2.1. договору за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. договору і Графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором, відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві. Якщо у разі несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів позивач змушений нести збитки (в тому числі пов’язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів або інші), відповідач протягом п’яти банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від позивача.

Загальний розмір нарахованої пені за період з 3.12.2008 р. по 03.06.2009 р. складає 837,65 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальний розмір 3% річних за період з 03.12.2008 р. по 03.06.2009 р. складає 104,61 грн.

Індекс інфляції є змінною величиною та визначається на основі даних Державного комітету статистики. З урахуванням “Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін”, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006 р. № 519, загальний розмір нараховувань складає 510,56 грн.

Пунктом 8.2.1 договору передбачений обов’язок відповідача щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором.

В порушення умов договору відповідач не надав позивачу звіт в установленій формі за 2 квартал 2008 року.

За неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі один відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення (пункт 11.2.3. договору).

Враховуючи, що загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору фінансового лізингу складала 87840 грн., то, з урахуванням одного відсотка від вартості майна, загальна сума штрафу становить 878,40 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням пені, 3% річних, індексу інфляції та штрафу складає 18463,34 грн., із них: 16132,12 грн. –сума боргу, 837,65 грн. –пеня, 104,61 грн. –3% річних, 510,56 грн. –інфляційні, 878,40 грн. - штраф.

Частиною 1 статті 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено право лізингодавця відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

В пункті 16.3 договору фінансового лізингу передбачено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (п.16.3.2. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що лізингодавець має право вилучити майно в випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Порядок вилучення майна визначений сторонами в пункті 10.2 договору, відповідно до якого у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.,10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.

03 червня 2009 року відповідачу було направлено письмове повідомлення про відмову (розірвання) від договору, укладеного між ВСАТ “Агрокомбінат “Слобожанський” та ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” та з вимогою в строк до 05 червня 2009 року повернути позивачу отримане за договором майно –предмет лізингу, а саме: трап –тележки ТТС-Ф-2,2007 р. вип., 4 одиниці.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу –повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як уже було зазначено в цій постанові, відповідач свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів не виконав, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо вилучення та передачі позивачу предмету лізингу –трап -тележки ТТС-ф-2 (чотири штуки), є такими, що ґрунтуються на законі, обумовлені умовами договору та підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 24.03.2010 року, про що винесено ухвалу.

Вказана ухвала направлена позивачу 23.03.2010 року, що підтверджується відтиском штемпеля відділу поштового зв’язку на конверті (т.3 а.с.91), та одержана позивачем 25.03.2010 року, що стверджується штемпелем вхідної кореспонденції позивача (т.3 а.с.86).

Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Розгляд господарським судом справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Щодо розподілу господарських витрат, то судова колегія враховує приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року у справі № 56/385-09 винесене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 та пунктом 2 частини 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року у справі № 56/385-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" (код ЄДРПОУ 00858148 р/р 26003961053039 ЗАТ “ПУМБ” філія м. Харкова МФО 350385 код банку 22643649) на користь ТОВ “ВіЕйБіЛізінг” (код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26003961053039 в ХФ ЗАТ “ПУМБ”МФО 350385) 18463,34 грн. в тому числі: суму основного боргу у розмірі 16132,12 грн., пені 837,65 грн., 3% річних 104,61грн., збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів 510,56 грн., штрафу 878,40 грн.

Зобов’язати Відкрите сільськогосподарське акціонерне товариство "Агрокомбінат "Слобожанський" (код ЄДРПОУ 00858148 р/р 26003961053039 ЗАТ “ПУМБ”філія м. Харкова МФО 350385 код банку 22643649) передати ТОВ “ВіЕйБіЛізінг” (код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26003961053039 в ХФ ЗАТ “ПУМБ” МФО 350385) трап - теліжку ТТС-ф-2 (4 штуки), 2007 року випуску, заводський № 0714, № 0715, № 0716, № 0717.

Стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 281,90 грн. за подання позовної заяви та 141,00 грн. за подання апеляційної скарги, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду у двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.

Повний текст постанови підписаний 18 жовтня 2010 року.