Рішення № 12455634, 24.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10 Справа№ 14/171

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бурштин, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К», м. Львів

про стягнення 2 000,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Суть спору: Позов заявлено приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Бурштин, івано-Франківської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К», м. Львів про стягнення 2000,00 грн. основного боргу; позивач просить також відшкодувати судові витрати по справі : 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.11.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання .

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про отримання сторонами ухвали про порушення провадження у справі від 28.10.10р.

В канцелярію господарського суду Львівської області 22.11.10р. від відповідача надійшов лист за вих.. № 32 від 18.11.2010р. в якому просить припинити провадження у справі, у зв»язку з повним погашенням заборгованості, в додаток подано платіжні доручення: за № 1948 від 04.08.10р. на суму 1500,00 грн., за № 1984 від 09.09.10р. на суму 500,00 грн., за № 2031 від 11.10.10р. на суму 500,00 грн. та за № 2010 від 05.11.10р. на суму 1500,00 грн.

В судове засідання 24.11.10р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, витребуванні документи до суду не поступали.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом з»ясовано.

Позивач у позовній заяві стверджує, що 18 червня 2010 року між ним та відповідачам у справі ТзОВ «Хотей і К»було укладено Договір-заявку на перевезення вантажу.

Відповідно до умов даного Договору-заявки підприємець ОСОБА_1 повинен був перевезти вантаж (кераміка) масою 21 тонна по маршруту Дніпропетровськ-Івано-Франківськ. Ціна договору становить 4000,00 грн. з ПДВ. Місце розгрузки м. Дніпропе тровськ, вул. Байкальська, 2 б. Адреса розвантажування м. Івано-Франківськ, вул.. Р.Левицького,11.

Відповідно до Акту про виконання робіт № 21 від 18.06.10р. на суму 4000,00 грн. позивач надав ТзОВ «Хотей і К»послуги по перевезенню вантажу на суму 4000,00 грн. Тобто з своєї сторони позивач умови договору-заявки від 18.06.10р. виконав повністю.

За виконанні роботи відповідач розрахувався з позивачем частково, на суму 1500,00 грн (платіжне доручення № 1948).

17 серпня 2010 року ТзОВ «Хотей і К» позивач надіслав претензію щодо сплати заборгованості в семиденний термін. Про відправлення претензію свідчить квитанція № 7113.

09.09.10р. відповідачем сплачено на платіжному дорученню № 1984 ще 500,00 грн.

Статтею 173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) щодо відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). Із зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві вказує суму основного боргу відповідача перед позивачем 2 000,00 грн.

У поданому 22.11.10р. листі за №32 від 18.11.2010 року, відповідач просить припинити провадження. В додаток до додані платіжні доручення.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов»язковими.

Позовна заява від 18.11.10 р за вих. № 6782 ПП ОСОБА_1 до ТзОВ «Хотей і К»про стягнення 2 000,00 грн. заборгованості поступила і зареєстрована в канцелярії суду 25.10.10 року.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. За змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу особи або спір щодо них повинні існувати на момент звернення з позовом до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

З наявних у справі документів, які підтверджують здійснені відповідачем платежі, суд встановив, що до поступлення позовної заяви до суду відповідач оплатив частково заборгованість, ще на суму 500,00 грн. (підтверджується платіжним дорученням № 2031 від 11.10.10р.)

Таким чином, в загальному відповідач перерахував позивачу 2500,00 грн до подання позову до суду..

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із заявами в порядку ст.22 ГПК України, зокрема щодо збільшення розміру позовних вимог ( в тому числі , в частині основного боргу) позивач до суду не звертався. Суму основного боргу (2 000,00 грн.), заявлену до стягнення у позовній заяві, позивач до моменту прийняття рішення у справі не змінював в порядку ст.22 ГПК України.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Із врахуванням наведеного, виходячи із суми основного боргу (2 000,00 грн.) заявленої до стягнення, дати поступлення позовної заяви до суду і відсутність від позивача уточнень ( в порядку ст.22 ГПК) розміру основного боргу заявленого до стягнення, беручи до уваги документи, які підтверджують здійснені відповідачем проплати ( до поступлення позову до суду і після порушення провадження у справі) суд дійшов висновку, що в частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн. основного боргу на момент звернення позивача до суду спір був відсутній. Таким чином в зазначеній сумі основного боргу вимога позивача заявлена безпідставно і в цій частині позивачу у позові слід відмовити, а не припинити провадження.

Щодо вимоги про стягнення решти суми основного боргу ( 2000,00 грн 500,00 грн ), що складає 1500,00 грн, то судом приймається до уваги лист відповідача про припинення провадження у справі, у зв»язку із відсутністю предмету спору, поскільки проплата зазначеної суми боргу зі сторони відповідача мала місце після порушення провадження у справі.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються заявлені вимоги, чи заперечення на позов.

Виходячи із наведеного, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до суми боргу 1500,00 грн. А саме, стягненню з відповідача в доход державного бюджету України підлягає : 76,50 грн. держмита та 177,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,22,32,33,34,36,43,44,49,75, 78, п.п. 1-1, ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1. Відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 500,00 грн. заборгованості.

2.Припинити провадження в частині вимог про стягнення 1500,00 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К»(79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335, код ЗКПО 34559391) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 76,50 грн. держмита та 177,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.11.2010 року.

Суддя