Рішення № 12455626, 24.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10                                                                                           Справа№ 32/148 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж”, м.Львів.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Львівкартонопласт”, м.Львів.

Про стягнення 85 796,10 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Піскорська Г.О. –представник (довіреність б/н від 03.09.2010р.)

Від відповідача: Віняр Ю.С. –юрист (довіреність №01/2008 від 09.06.2008р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж”, м.Львів до Відкритого акціонерного товариства „Львівкартонопласт”, м.Львів про стягнення 85796,10 грн., з яких 75075,60 грн. основний борг, 6069,05 грн. пеня, 3778,93 грн. інфляційні втрати, 872,52 грн. три проценти річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 16.11.2010р. було оголошено перерву до 22.11.2010р. в зв»язку з намірами сторін укласти мирову угоду.

В судовому засіданні 22.11.2010р. сторони повідомили суд про недосягнення ними згоди щодо умов мирової угоди.

Представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 33454,24 грн. з яких 25135,60 грн. основний борг, 5201,98 грн. пеня, 2329,98 грн. інфляційні втрати та 786,68 грн. три проценти річних.

В судовому засіданні 22.11.2010р. було оголошено перерву до 24.11.2010р. для надання можливості відповідачу представити конррозрахунок пені, річних відсотків та інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2010р. позовні вимоги в частині 33454,24 грн. з яких 25135,60 грн. основний борг, 5201,98 грн. пеня, 2329,98 грн. інфляційні втрати та 786,68 грн. три проценти річних підтримав, просив суд задоволити позов в цій сумі.

Представник відповідача подав контррозрахунок нарахованих штрафних санкцій, втрат він інфляції та процентів річних, згідно якого пеня становить 0,00 грн., проценти 782,97 грн., інфляційні втрати 1868,12 грн. Представник відповідача заперечив проти нарахування позивачем пені з підстав вказаних у відзиві вх. № 19330 від 12.10.2010р.

В судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-

встановив:

04.01.2010р. між ВАТ «Львівкартонопласт»(замовник) та ТзОВ «БП-Монтаж»(виконавець) було укладено договір підряду № 02/01 (надалі –договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець, в межах договірної ціни, зобов»язується власними та залученими силами виконати монтажно-будівельні роботи, а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Позивач згідно умов договору виконав підрядні роботи на загальну суму 75075,60 грн., про що сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ-2в): №1 за січень 2010р. на суму 31652,40 грн., № 2 за березень 2010р. на суму 12181,20 грн. та № 3 за червень 2010р. на суму 31242,00 грн.

Відповідач не оплатив виконані роботи в строки вказані сторонами у п.3.3 договору, в зв»язку з чим, позивач звернувся до суду за стягненням основного боргу в сумі 75075,60 грн.

Провівши на виконання вимог ухвал суду звірку взаєморозрахунків позивач виявив, що відповідач здійснив проплати на загальну суму 30000,00 грн. згідно платіжних доручень від 17.03.2010р. на суму 10000,00 грн., від 16.04.2010р. на суму 10000,00 грн., та від 13.05.2010р. на суму 10000,00 грн., проте у вищевказаних платіжних дорученнях відповідач помилково посилався на договір № 15/02 від 15.02.2010р. Відтак, позивач зарахував платежі на загальну суму 29930,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором підряду № 02/01 від 04.01.2010р., з яких 60,00 грн. було спрямовано на погашення заборгованості за попередньо виконані роботи. Таким чином станом на 12.10.2010р. основний борг становив 45135,60 грн.

13.10.2010р. та 15.10.2010р. (після порушення провадження у даній справі) відповідачем було сплачено ще 20000,00 грн. згідно платіжних доручень № 4513 від 13.10.2010р. на суму 10000,00 грн. та № 4603 від 15.10.2010р. на суму 10000,00 грн.

Відтак станом на 01.11.2010р. основний борг відповідача становить 25135,60 грн., не заперечується відповідачем та відображений сторонами у підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків складеному за період з 01.03.2009р. по 31.10.2010р.

Позивач керуючись п.6.1. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 5201,98 грн.

Крім того, позивач керуючись умовами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 2329,98 грн. інфляційних втрат та 786,68 грн. три проценти річних.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 33454,24 грн. з яких 25135,60 грн. основний борг, 5201,98 грн. пеня, 2329,98 грн. інфляційні нарахування, 786,68 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Факт виконання позивачем підрядних робіт на загальну суму 75075,60 грн. підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2в: №1 за січень 2010р. на суму 31652,40 грн., № 2 за березень 2010р. на суму 12181,20 грн. та № 3 за червень 2010р. на суму 31242,00 грн. Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.3. договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів виконаних робіт (Ф-2), довідок (Ф3), не пізніше 5 днів після підписання уповноваженими особами обох сторін.

Факт сплати відповідачем 50000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №1094 від 17.03.2010р. на суму 10000,00 грн.; № 1501 від 16.04.2010р. на суму 10000,00 грн., № 1930 від 13.05.2010р. на суму 10000,00 грн., № 4513 від 13.10.2010р. на суму 10000,00 грн. та № 4603 від 15.10.2010р. на суму 10000,00 грн. З цієї суми позивач зарахував 49940,00 грн. як сплату боргу по договору підряду № 02/01 від 04.01.2010р., а 60,00 грн.було спрямовано на погашення заборгованості за попередньо виконані роботи.

Відтак, борг відповідача становить 25135,50 грн. та ним не заперечується. На цю суму між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи по договору підряду № 02/01 від 04.01.2010р. в сумі 25135,60 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з п.6.1. договору сторони зазначили, що у разі несвоєчасної оплати робіт, замовник сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості продукції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки.

Оскільки сторонами в договорі передбачено сплату пені за порушення грошового зобов»язання, але від вартості продукції, на думку суду, позивач правомірно керувався частиною третьою ст.549 ЦК України, щодо нарахування пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання. Відтак заперечення відповідача щодо нарахування пені є безпідставними.

Суд провів перерахунок суми пені, оскільки, як вбачається із долученого позивачем уточненого розрахунку, ним невірно було застосовано ставку НБУ за серпень 2010р., яка з 10.08.2010р. становить 7,75%, а не 10,25%. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.02.2010р. по 30.06.2010р., яка згідно проведеного судом розрахунку становить 4385,52 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зауваження відповідача щодо суми інфляційних нарахувань, суд перевірив її та прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено розрахунок з дотриманням вимог ст.625 ЦК України, роз»яснення Президіуму Вищого арбітражного суду України № 02-5/223 від 12.05.1999р. «Про деякі питання пов»язані із застосуванням індексу інфляції»та листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», при цьому враховано від»ємне значення інфляції (дефляцію) за квітень, травень, червень, липень 2010р. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2329,98 грн. інфляційних втрат.

Стосовно суми трьох процентів річних, суд враховуючи зауваження відповідача провів їх перерахунок та встановив, що позивач завищив суму нарахованих процентів. Згідно здійсненого судом перерахунку три проценти річних становлять 782,97 грн. та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги згідно заяви про їх уточнення, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам з врахуванням того, що борг частково оплачений до порушення провадження у справі, а частково під час слухання справи в суді.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627-629, 837 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівкартонопласт», м.Львів, вул.Ковельська, 109 (код ЄДРПОУ 00278793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж” (76018, м.Львів, вул.Затишна, 2/8; р/р 26002301420245 у відділенні №34 ВАТ „БГ БАНК”; МФО 320995; ЄДРПОУ 35664582) 25135,60 грн. основного боргу, 4 385,52 грн. пені, 2329,98 грн. інфляційних втрат, 782,97 грн. три проценти річних, держмито в сумі 503,04 грн. та 222,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 816,46 грн. пені та 3,71 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 26.11.2010р.

Суддя