Рішення № 12455540, 10.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.10                                                                                           Справа№ 19/105

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальність “Ренмарк” (Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг);

До Відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс –Галичина” (Львівська область, м.Дрогобич);

Про: стягнення 92607,06грн

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача:           

Іванців Р.Б. – представник (довіреність б/н від 01.02.2010р.)

Відповідача: не з'явився;

Представникам сторін, присутнім у судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представниками сторін, присутніми в судовому засіданні, подано до суду Клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору:

17.06.2010р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3665 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк»(Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг) до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс –Галичина»(Львівська область, м.Дрогобич) про стягнення 92607,06грн (дев’яносто дві тисячі шістсот сім) грн. 06 коп. (з яких: 44304,02 грн. –пеня; 6315,33грн. – 3 % річних; 41987,71грн. –інфляційні нарахування).

Ухвалою суду від 18.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.07.2010р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.06.2010р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 27.07.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві і стягнути з відповідача 92607,06грн (дев’яносто дві тисячі шістсот сім) грн. 06 коп. (з яких: 44304,02 грн. –пеня; 6315,33грн. – 3 % річних; 41987,71грн. –інфляційні нарахування).

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.06.2010р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, в судове засідання не з’явився, причини неявки повідомив у телеграмі (вх.№ канц.325-02 від 27.07.2010р.).

Ухвалою суду від 27.07.2010р. розгляд справи відкладено на 10.08.2010р.

В судовому засіданні 10.08.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, в судове засідання не з’явився, причини неявки повідомив у телеграмі (вх.№ канц.345-08 від 10.08.2010р.).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренмарк»та Відкритим акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс - Галичина»був укладений договір поставки № 29-668.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність продукцію промислово-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар і оплатити його.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, види, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна, спосіб розрахунку, умови поставки Товару, гарантійні строки, інші умови узгоджуються сторонами окремо і оформлюються у вигляді Додатків до Договору, котрі є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору № 29-668, від 18 вересня 2008р. та п.2 додатку № 2 до Договору № 29-668 від 29 вересня 2008р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) розрахунки здійснюються у спосіб 100% оплата на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту поставки Товару на склад Покупця.

Згідно п. 4.3. Договору, момент поставки Товару і момент переходу права власності на Товар до Покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін Акту приймання-передачі Товару або супровідних документів на Товар (видаткових накладних).

Факт поставки відповідачу Товару на загальну суму 435 540 (чотириста тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 18 коп. підтверджується видатковими накладними: № ЛФ-0000951 від 07.10.2008 року на загальну суму 134015,27 грн.; № КР-206 від 03.10.2008 року на загальну суму 145947,11 грн.; № КР-208 від 08.10.2008 року на загальну суму 146229,80 грн.; № ЛФ-0000950 від 07.10.2008 року на загальну суму 9348,00 грн. та довіреностями на отримання цінностей : ЯПГ № 340366 від 01.10.2008 р.; ЯПГ № 340379 від 08.10.2008 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач не розрахувався із позивачем за отриманий Товар.

05.03.2009 року позивач направив на адресу відповідача для підпису наступні документи: Акти приймання-продукції від 03.10.2008р., 2 примірники; Акти приймання-продукції від 07.10.2008р., 2 примірники; Акти приймання-продукції від 08.10.2008р., 2 примірники та Акт взаємо звірки, 2 примірники, які останнім залишені без розгляду та відповіді. Факт направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією поштового відділення (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

12.12.2008 р. Центральна МДПІ у м. Кривому Розі, направила на адресу позивача повідомлення про те, що було проведено автоматизовану перевірку даних декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ренмарк»за жовтень 2008 р. За результатом якої було виявлено, що відповідач в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 р. використав податковий кредит за податковими накладними від ТОВ «Ренмарк»в розмірі 94143,81 гривен.

Згідно п.7.4. Договору, при несвоєчасній сплаті за поставлений товар Покупець сплачує Поставнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії цього Договору, винна Сторона сплачує іншій Стороні, на її вимогу, штраф у розмірі 5% від ціни товару.

В зв’язку з порушенням Відповідачем умов Договору, Позивач 17.09.2009р. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення 597 338 (п’ятсот дев'яносто сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 82 коп. (з яких: 435 540,18 грн. –основний борг; 89 957,75 грн. –пеня; 19 151,83грн. –штраф 5 % річних; 52 689,06 грн. - інфляційні)

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2009р. у справі № 33/118 позов Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк»(м. Кривий Ріг) до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс –Галичина»(м. Дрогобич) про стягнення 548 130 (п’ятсот сорок вісім тисяч сто тридцять) грн. 44 коп. (з яких: 435 540,18 грн. –основний борг; 48410,10 грн. –пеня; 11491,10 грн. –3 % річних; 52 689,06 грн. –інфляційні) задоволено повністю - з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс –Галичина»(вул. Бориславська, 82, м. Дрогобич, Львівська область, 82103; код ЄДРПОУ 00152388) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк»(мікрорайон гірницький, 19/87, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50057; код ЄДРПОУ 32264650) –548 130 (п’ятсот сорок вісім тисяч сто тридцять) грн. 44 коп. (з яких: 435 540,18 грн. –основний борг; 48410,10 грн. –пеня; 11491,10 грн. –3 % річних; 52 689,06 грн. –інфляційні), 5 481 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 30 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищевказане рішення суду було залишено без змін після його перегляду за апеляційною скаргою Відповідача згідно Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р.

29.01.2010р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і в зв’язку з фактичним повним виконанням рішення Господарського суду Львівської області у справі №33/118 26.03.2010р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач,керуючись ст.ст.549,625 Цивільного кодексу України,подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву з вимогами про додаткове стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних за період з 01.10.2009р. по 25.03.2010р.,а також пеню за період з 01.09.2009р. по 01.09.2010р.

До подання позову, 11.05.2010р. Позивачем була направлена Відповідачу вимога про сплату інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, однак дана вимога Відповідачем залишилась невиконаною.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно із ч.4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з Преамбулою Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність “Ренмарк”(м. Кривий Ріг) до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс –Галичина” (м. Дрогобич) про стягнення 92607,06грн (дев’яносто дві тисячі шістсот сім) грн. 06 коп. (з яких: 44304,02 грн. –пеня; 6315,33грн. – 3 % річних; 41987,71грн. –інфляційні нарахування) підлягають задоволенню частково, а саме в частині 3% річних та інфляційних нарахувань. Щодо позовних вимог про стягнення пені, то в цій частині Позивачу слід відмовити, оскільки пеня може стягуватись лише з основним боргом, що вже був стягнутий згідно рішення Господарського суду Львівської області у справі №33/118 26.03.2010р.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Станом на день звернення з позовом до суду ціна позову становила 92607,06грн (дев’яносто дві тисячі шістсот сім) грн. 06 коп. і державне мито, згідно із платіжним дорученням № 3766 від 04.06.2010 р. позивачем сплачено в сумі 926,08 (дев’ятсот двадцять шість) грн. 08 коп.

Згідно із платіжним дорученням № 3767 від 04.06.2010р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс –Галичина»(вул. Бориславська, 82, м. Дрогобич, Львівська область, 82103; код ЄДРПОУ 00152388) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк»(мікрорайон гірницький, 19/87, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50057; код ЄДРПОУ 32264650) – 6315,33грн. – 3 % річних; 41987,71грн. –інфляційних нарахувань, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 03 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя