Рішення № 12455538, 20.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.10                                                                                           Справа№ 19/132

За позовом: ТзОВ “Вулкаскот-Україна”, с.Насташине Галицького району Івано-Франківської області;

До Відповідача: ЗАТ “Галичина”,м.Радехів Львівської обл.;

Про: стягнення 119709,73грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Савко Р.Я.- предст. (дов. б/н від 16.08.2010р.);

Відповідача: Ільїнська О.Л.-предст. (дов. б/н від 06.01.2010р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Вулкаскот-Україна”, с.Насташине Галицького району Івано-Франківської області до Відповідача: ЗАТ “Галичина”,м.Радехів Львівської обл. про стягнення 119709,73грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 27.08.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 05.10.2010р.

05.10.2010р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ канц.18987 від 05.10.2010р.).

В судовому засіданні 05.10.2010р. позивачем подано витребовувані ухвалою суду від 27.08.2010р. документи. Крім того, позивачем у судовому засіданні подано оригінал акту зведення взаєморозрахунків клієнта ЗАТ “Галичина” з 01.08.2009р. по 30.06.2010р., який підписаний та скріплений мокрими печатками позивача та відповідача.

Вказаний акт оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач: ЗАТ “Галичина” борг у сумі 134495,60грн. визнає.

Позивач зазначив, що 20.07.2010р. відповідач оплатив частину боргу в сумі 10000,00грн і залишок боргу становить 124495,60грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав Клопотання (вх.№ канц.18807 від 04.10.2010р.) про відкладення судового розгляду справи з метою витребування у позивача наступних документів: - довіреності на отримання продукції за накладними №ВУ-000327 від 24.12.2009р., №ВУ-0000149 від 20.04.2010р.; докази отримання продукції за накладними №ВУ-000327 від 24.12.2009р., №ВУ-0000149 від 26.02.2010р., №ВУ-0000219 від 17.03.2010р.

Суд розглянув подану позивачем Заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ канц.18987 від 05.10.2010р.), визнав її підставною і такою, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 05.10.2010р. розгляд справи відкладено для надання можливості сторонам подати необхідні документи на 20.10.2010р.

В судове засідання 20.10.2010р. Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням вищевказаної заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання з’явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Між ТзОВ “Вулкатскот-Україна” (Продавець) та ЗАТ “Галичина” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №28/02/008-П від 28.02.2008р. та договір купівлі-продажу №12/10/009-П від 15.10.2008р.

За умовами вказаних Договорів Продавець зобов’язався продати, а Покупець –прийняти та оплатити продукцію –миючі та дезінфікуючі засоби.

На виконання умов вищевказаних договорів Позивач передав Відповідачу продукцію на загальну суму 167061,00грн, що підтверджується видатковими накладними №ВУ-001093 від 13.08.2009р.; №ВУ-0001202 від 10.08.2009р.; №ВУ-0001304 від 09.10.2009р.; №ВУ-000177 від 27.11.2009р.; №ВУ-000327 від 24.12.2009р.;№ВУ-0000149 від 26.02.2010р.;№ВУ-0000219 від 17.03.2010р.;№ВУ-0000342 від 20.04.2010р.

Згідно з п.3.1. договору купівлі-продажу №28/02/008-П від 28.02.2008р. та п.3.1. договору купівлі-продажу №12/10/009-П від 15.10.2008р. ціна і сума договору, згідно рахунків-фактур, вказані у гривнях. Розрахунки між сторонами здійснюються українськими гривнями. Платежі за замовлену по даному договору продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на наступних умовах: відстрочка оплати 45 (сорок п’ять) календарних днів.

Між Позивачем та Відповідачем підписано акт зведення взаєморозрахунків з 01.08.2009р. по 30.06.2010р., у якому зазначається, що станом на 30.06.2010р. сума заборгованості становить 134495,60грн.

22.06.2010р. Позивачем було направлено претензію №1 з вимогою погасити борг. Відповідач 20.07.2010р. оплатив 10000,00грн

Заборгованість Відповідача перед Позивачем на момент подання позову становила 124495,60грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 Господарського кодексу України). Відносини, пов’язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обов’язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей доказів оплати повного погашення заборгованості перед Позивачем не представив.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 124495,60грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання —господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Відповідно до п.3.2. Договору купівлі-продажу №12/10/009-П від 15.10.2009р. з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, у випадку затримки оплати, з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний прострочений день.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 4598,39грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позивачем правомірно проведено нарахування відповідачу 756,02грн. 3% річних.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита в сумі 1297,10грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на нього у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Галичина” (80200, м.Радехів Львівської області, вул.Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вулкаскот-Україна” (77110, с.Насташине, Галицький район, Фвано-Франківська область, вул.Ярослава Осмомисла,13, код ЄДРПОУ 30106841) 124495,60грн.–основного боргу, 4458,11грн.–пені, 756,02грн.- 3% річних, а також 1297,10грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.–витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя