Рішення № 12455535, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10                                                                                           Справа№ 9/168 (10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі - Позивача: Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ,

До відповідача: Приватного підприємства «Віднова», м. Львів,

Про стягнення заборованості в сумі 9948 грн. 37 коп. основного боргу з орендної плати, 60170,21 грн. –пені, 1203,40 грн. –3% річних та судові витрати з відповідача в дохід державного бюджету України.

За участю представників:

Від прокурора: Яворський Я.Т. посвідчення № 211,

Від позивача: Яценко Я.В. довіреність № 1617/0213 від 09.11.2010р.,

Від відповідача: не прибув.

Представникам роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. ст. 20, 22, 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ, до Приватного підприємства «Віднова», м. Львів, про стягнення заборованості в сумі 9948 грн. 37 коп. основного боргу з орендної плати, 60170,21 грн. –пені, 1203,40 грн. –3% річних та судові витрати з відповідача в дохід державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.11.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку ( докази –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 09.11.2010р. розгляд справи відкладено на 23.11.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, подали для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просять позов задовільнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача заборованість в сумі 9948 грн. 37 коп. основного боргу з орендної плати, 60170,21 грн. –пені, 1203,40 грн. –3% річних, прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати з відповідача в дохід державного бюджету України.

Відповідач, повторно, без поважних причин повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав), кореспонденція направлена на адресу відповідача повертається з написом на конверті: «За зазначеною адресою не проживає»та, повторно, з написом на конверті: «За відмовою адресата від одержання» ( докази –в матеріалах справи).

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається за наявними матеріалами справи –відповідно до ст. 75 ГПК України.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач: Новороздільська міська рада Львівської області –орган місцевого самоврядування, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 26306854, місцезнаходження юридичної особи: 81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Грушевського, будинок 24, що підтверджується Витягом з ЄДР серії АВ № 553791, виданий станом на 13.10.2010р. (докази –оригінал Витягу - в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Віднова»(ПП «Віднова») є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01284933, місцезнаходження юридичної особи: 79060, Львівська область, м. Львів, Франківський район, вул. Пулюя, будинок 27, що підтверджується Витягом з ЄДР серії АВ № 553807, виданий станом на 11.11.2010р. (докази –оригінал Витягу - в матеріалах справи).

В судовому засіданні встановлено, що між Житлово-комунальним управлінням Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ, та Приватним підприємством «Віднова»(ПП «Віднова»), м. Львів, 01.08.2002р. було укладено Договір оренди комунального майна № 11 (далі за текстом –Договір).

Житлово-комунальне управління Новороздільської міської ради, на час укладення Договору, виступало Балансоутримувачем (п. 1.1.) - Орендодавцем комунального майна: нежитлового приміщення 80,2 кв.м., яке розміщене за адресою: пр. Шевченка, 40, на 1-му поверсі.

Власником комунального майна територіальної громади м. Новий Розділ є Новороздільська міська рада Львівської області в силу закону.

Відповідно до Розпорядження Міського голови м. Новий Розділ за № 246 від 21.07.2004р. «Про передачу матеріалів по оренді комунального майна міста» з 21.07.2004р. всі договори оренди нежитлових приміщень, укладені Житлово-комунальними управліннями Новороздільської міської ради, були передані відділу комунального майна Новороздільської міської ради.

Отже, позивачем за даним договором про стягнення орендної плати, є власник, орган місцевого самоврядування - Новороздільська міська рада Львівської області.

З огляду на те, що правовідносини між сторонами виникли у 2002р. з моменту укладення Договору оренди комунального майна № 11 від 01.08.2002р. та продовжують існувати на даний час, суд при постановленні рішення у справі керувався, як нормами законодавства, які були чинними на час укладення Договору оренди комунального майна № 11, так і приписами Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 01.01.2004р., в силу статті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та статті 4 Розділу 1Х Прикінцевих положень ГК України.

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписаний повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 153, 154, 257 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), які були чинними на час укладення цього договору.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами цивільного законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Статтею 256 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), яка була чинною на час укладення договору, передбачено, що за договором майнового найму (оренди) наймодавець зобов»язується передати наймачу майно в тимчасове користування за плату, який між юридичними особами має бути укладеним у письмовій формі (ст. 257 ЦК УРСР).

Оскільки правовідносини за вказаним договором існують на даний час, відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України, об»єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об»єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об»єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб»єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, станом на час розгляду даної справи, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Пунктом 1.1. Договору оренди передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування нежитлове приміщення площею 80,2 кв.м., розміщене за адресою: пр. Шевченка, 40 на 1-му поверсі, яке знаходиться на балансі Орендодавця.

Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі ( п. 2.3. Договору).

Орендна плата визначена у п. 3.1. Договору, коригується, щомісячно на індекс інфляції та сплачується у встановленому договором порядку та строки (Розділ 3 Договору).

Орендар зобов»язувався відповідно до п. 5.1.2. Договору своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач своїх зобов»язань за даним договором в повному обсязі не виконав, не своєчасно перераховував орендну плату, заборгував перед позивачем 9948 грн. 37 коп. основного боргу з орендної плати за період з січня 2006р. по січень 2008р. (розрахунок –в матеріалах справи).

Позивач, в особі Виконавчого комітету Новороздільської міської ради, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, в досудовому порядку, надсилав Відповідачу повідомлення-вимогу про наявну заборгованість з орендної плати та вимагав її погашення в термін до 20 травня 2007р. (Лист-вимога № 605/11 від 03.05.07р.).

Однак, зазначений Лист-вимога залишений відповідачем без реагування.

Як випливає із умов Договору (п. 10.1.), він був укладеним на строк до 01.08.2003р.

Однак доказів про те, що зазначений договір припинив свою дію (п. 10.6. Договору), був розірваним, відповідно до умов цього договору (п.п. 10.3., 10.4., 10.7.), зміненим (п. 10.2. Договору) та/або визнаний недійсним, сторони суду не представили.

Відповідно до п. 10.4. Договору, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його терміну протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 9948.37 грн. за період з січня 2006р. по січень 2008р., включно. Позовну заяву надіслано до господарського суду Львівської області 25.10.2010р. згідно поштового штампу на конверті (докази –у справі), тобто за період з січня 2006р. по 25.10.2007р. позовні вимоги заявлені з порушенням загальної позовної давності, яка встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Однак, наслідки спливу позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України, відповідно до ст. 267 ЦК України, щодо стягнення основного платежу застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3 ст. 267 ЦК України).

В матеріалах даної справи заява відповідача про застосування до даних правовідносин наслідків спливу позовної давності –відсутня.

Відтак вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в сумі 9948 грн. 37 коп. з орендної плати за період з січня 2006р. по січень 2008р., включно, підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, ч. 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 60170,21 грн., яка нарахована відповідно до п. 9.2. договору за період з січня 2006р. по січень 2008р. (Розрахунок пені –в матеріалах справи).

Однак з таким розрахунком розміру пені суд погодитися не може, оскільки пеня нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за січень 06р. припинилося у липні 2006р., за лютий 06р. –у серпні 06р., за березень 06р. –у вересні 06р., за квітень 06р. – у жовтні 06р., за травень 06р. –у листопаді 06р., за червень 06р. –у грудні 06р., за липень 06р. –у січні 07р., за серпень 06р. –у лютому 07р., за вересень 06р. –у березні 07р., у жовтні 06р. –у квітні 07р., за листопад 06р. у травні 07р., за грудень 06р. –у червні 07р., за січень 07р. –у липні 07р., за лютий 07р. –у серпні 07р., за березень 07р. –у вересні 07р., за квітень 07р. –у жовтні 07р., за травень 07р. –у листопаді 07р., за червень 07р. –у грудні 07р., за липень 07р. –у січні 08р., за серпень 07р. –у лютому 08р., за вересень 07р. –у березні 08р., у жовтні 07р. –у квітні 08р., за листопад 07р. - у травні 08р., за грудень 07р. –у червні 08р., за січень 08р. –у липні 08р.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне викладено у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що має місце в даному випадку, оскільки стягнення пені у розмірі 60170,21 грн. непомірно великі порівняно із розміром основного боргу, який складає 9948,37 грн. (збитки за даним позовом –не стягуються), суд має право зменшити розмір санкцій.

Разом з тим, Позивач мав право звернутися з позовом до суду про стягнення пені у строки визначені ст. 258 ЦК України –протягом одного року з моменту, коли позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого майнових прав або охоронюваного законом інтересів.

Позов в частині стягнення пені нарахованої за період з січня 2006р. по січень 2008р. надіслано до господарського суду по пошті - 25.10.10р., тобто з порушенням спеціальної позовної давності - 2 роки 1 місяць, а так як, в даному випадку, позовна давність є спеціальною, застосовується судом незалежно від наявності заяви про застосування її спливу.

Крім того, як зазначено вище у цьому рішенні, нарахування пені проведено з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, відтак вимоги про стягнення пені в сумі 60170,21 грн. до задоволення не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1203,40 грн. 3% річних, які нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Як вбачається із розрахунку розміру 3% річних, позивач просить стягнути вказану суму за період з січня 2006р. по січень 2008р.

Суд не може погодитися з таким розрахунком розміру 3% річних, оскільки 3% річних, які нараховані за період з січня 2006р. по 24.10.2007р., нараховані з порушенням ст. 257 ЦК України, тобто поза межами позовної давності встановлені тривалістю у три роки.

Оскільки стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є іншим видом, однак відповідальності боржника за порушення грошового зобов»язання, зазначене нарахування не є сумою основного боргу, і виходячи з засад справедливості, суд приходить до висновку, що позивач не позбавлений був права стягнути вказану суму в межах строків позовної давності визначених ст. 257 ЦК України, тому до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 120 грн. 67 коп., за період з 25.10.2007р. по січень 2008р., включно, виходячи з розрахунку: (24.40+24.23+24.03+23.77), тобто в межах позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України - 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, так як Прокурор за своїми позовами увільнений від сплати судових витрат відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4 3 –4 7 , 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Віднова»( п. і. 79060, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, буд. 27, код ЄДРПОУ 01284933) на користь стягувача: органу місцевого самоврядування - Новороздільської міської ради Львівської області (п. і. 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 24, код ЄДРПОУ 23949770 (р/р 34228000000333 в УДК у Миколаївському районі, МФО 825014) 9948 грн. 37 коп. - основного боргу з орендної плати та 120 грн. 67 коп. –3% річних.

3.          Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Віднова»( п. і. 79060, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, буд. 27, код ЄДРПОУ 01284933) на користь Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя