Рішення № 12455515, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10                                                                                           Справа№ 27/129 (10)

За позовом Заступника прокурора м.. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

до відповідача ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м.Львів

про стягнення 14535,78 грн.

Суддя Судова-Хомюк Н.М.

Представники:

від прокуратури: не з’явився

від позивача: Охріменко В.В. (довіреність № 1 від 04.01.10р.)

від відповідача: не з’явився

Суть спору

Розглядається справа за позовом Заступника прокурора м.. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів до ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м.Львів про стягнення 14535,78 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 01.11.2010р. призначив розгляд справи на 23.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні до прийняття рішення у справі подав заяву про уточнення позовних вимог щодо періоду, за який нараховано основний борг –14299,20 грн. та просить стягнути дану суму боргу за період з 01.05.2010р. по 01.09.2010 р. відповідно до розрахунку.

Відповідач в судове засідання не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 жовтня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1019 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єкта відповідача.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 01.05.2010р. по 01.09.2010р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 14299,20 грн., що підтверджується актами реалізації теплової енергії, рахунками на оплату.

Пунктом 6.3. договору №1019 від 01.10.2009р. передбачено, що покупець (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію не виконав, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 14299,20 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Крім стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п.7.2.3 договору пеню за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення і згідно поданого розрахунку розмір пені становить 181,41 грн.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 33,66 грн. –3% річних та 21,51 грн. інфляційних нарахувань є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 14535,78 грн., з них 14299,20 грн. боргу, 181,41 грн. пені, 33,66 грн. –3% річних, 21,51 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач” (79069 м.Львів, вул.Шевченка,392а, р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк” у м.Львові, МФО 325321, ЄДРПОУ 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів вул. С.Петлюри, 4а (ідентифікаційний код 20784943) 14299,20 грн. боргу, 181,41 грн. пені, 33,66 грн. –3% річних, 21,51 грн. інфляційних нарахувань.

3.          Стягнути з ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач” (79069 м.Львів, вул.Шевченка,392а, р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк” у м.Львові, МФО 325321, ЄДРПОУ 25548101) в доход державного бюджету 145,35 державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя