Рішення № 12455482, 18.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10                                                                                           Справа№ 15/161

Господарський суд Львівської області у складі:

Судді Т.Костів

При секретарі О.Щигельській

          розглянув справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Миколаївцемент”, м. Миколаїв, Львівська область,

до відповідача: Миколаївської районної державної адміністрації, м. Миколаїв, Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Миколаївська районна рада Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область,

про тлумачення умов договору

Представники:

від позивача: Яшин В.

від відповідача: Сапріянчук В.

від третьої особи: не з’явився

Представникам сторін, які беруть учать у справі, роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: позовні вимоги заявлено відкритим акціонерним товариством “Миколаївцемент”, м. Миколаїв, Львівська область, до Миколаївської районної державної адміністрації, м. Миколаїв, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Миколаївська районна рада Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область, про тлумачення п. п. 1.1., 1.3.1., 2.1.2. договору від 15.10.2008 р.. Змінами та доповненнями до позовної заяви б/д, б/н позивач просить пункт 1.1. розтлумачити наступним чином : Інвестор зобов’язується надати Реципієнту, а Реципієнт зобов’язується прийняти грошові кошти, з метою фінансування та реалізації Інвестиційних Проектів, затверджених інвестиційною Радою, склад якої формується на рівних умовах Інвестора та Реципієнта за участю районної ради, та може визначатись лише окремим доповненням ( додатком до договору); пункт 2.1.2 розтлумачити наступним чином : Сума щорічної інвестиції, яка повинна вноситись Інвестором, згідно з умовами Договору, відповідає сумі орендної плати, передбаченої Договором оренди від 14.10.2008 року б/н та не змінюється в зв’язку із індексацією, без укладення додаткової угоди. Сума інвестицій вноситься протягом року, за поточний рік, та не може вноситись за попередні та наступні періоди без додаткової згоди сторін.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.09.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 28.09.2010 р., 05.10.2010 р., 28.10.2010 р., 09.11.2010 р..

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 15.10.2008 р. між сторонами був укладений інвестиційний договір, згідно із п. 1.1. якого передбачено затвердження інвестиційних проектів інвестиційною радою, порядок створення та роботи якої регламентовано окремим положенням про інвестиційну раду (додаток 1 до договору). Однак, такий додаток укладений не був, а відповідач посилається на проект положення про інвестиційну раду, не підписаний сторонами. П. 1.3.1. передбачає, що інвестиція визначається у формі інвестиційних проектів, що є невід’ємними часинами договору і затверджуються інвестиційною радою. Відповідач вважає, що інвестиційні проекти не погоджуються сторонами, а затверджуються лише інвестиційною радою. П. 2.1.2. договору відповідач також тлумачить у спосіб, що надає йому право визначати суму інвестиції в односторонньому порядку, хоча згідно із вказаним пунктом її розмір має відповідати сумі орендної плати. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на намагання позивача в односторонньому порядку змінити умови договору.

Третя особа вимог ухвал суду не виконала, пояснень по справі не надала, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечила.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, витребувавши з власної ініціативи у відповідності до ч. 1 ст. 38 ГПК України документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.10.2008 р. між Миколаївською районною державною адміністрацією (реціпієнт) та ВАТ “Миколаївцемент” (інвестор) був укладений інвестиційний договір. Згідно із вказаним договором, інвестор зобов'язується надані реципієнту, а реципієнт зобов'язується прийняти грошові кошти або інші матеріально-технічні ресурси, цінності та засоби в тому числі - продукцію у розмірі, формі та в порядку регламентованому договором, додатками до нього, з метою фінансування та реалізації інвестиційних проектів, затверджених інвестиційною радою до складу якої входитимуть належним чином уповноважені представники: реципієнта, інвестора, районної ради. Інвестиційна рада є спеціально створеним сторонами даного договору органом, завданням якого є успішне виконання даного договору. Порядок створення та регламент роботи інвестиційної ради регламентовано окремим Положенням про інвестиційну раду (Додаток 1)(п. 1.1. договору).

Згідно із ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Однак, з матеріалів справи вбачається, що додатком 1 до вказаного договору є положення про інвестиційну раду, яке не підписане сторонами та не містить даних щодо його затвердження.

Проте, з відзиву відповідача вбачається, що саме це положення про інвестиційну раду він розцінює як додаток 1 до вказаного договору. З урахуванням наведеного, запропоноване позивачем тлумачення вказаного пункту відповідає закону та змісту договору.

Згідно із п. 2.1.2. інвестиційного договору, в будь-якому випадку, сума щорічної інвестиції, яка вноситься інвестором в будь-якому вигляді та формі, згідно з умовами даного договору повинна відповідати сумі орендної плати, передбаченої у відповідності до умов договору оренди № від 15 жовтня 2008 року.

З умов договору оренди земельної ділянки вбачається, що сума орендної плати вказана в договорі оренди в твердій сумі, а саме 2478484,86 грн.. Відповідач тлумачить зазначений пункт інвестиційного договору у такий спосіб, що сума щорічної інвестиції яка відповідач сумі орендної плати повинна бути змінена у випадку проведення індексації вартості орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Однак, таке тлумачення не відповідає іншим пунктам інвестиційного договору, зокрема, відповідно до пункту 5.3. інвестиційного договору, у випадку проведення змін в істотних умовах (зміна розміру площі орендованої земельної ділянки, розміру орендної плати) Договору оренди № від 15 жовтня 2008 року, умови даного договору підлягають негайному перегляду не пізніше місячного терміну. При цьому згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння зміна умов зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, запропоноване позивачем тлумачення даного пункту у спосіб, що розмір інвестиції, в розумінні пункту 2.1.2. даного договору може бути змінено лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод в установленому порядку, відповідає законодавству та іншим пунктам договору.

Відповідно до ч.3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Згідно із ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню, судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

          1.Позов задоволити повністю.

          2.Тлумачити п. 1.1. інвестиційного договору від 15.10.2008 р., укладеного між ВАТ “Миколаївцемент” та Миколаївською районною державною адміністрацією наступним чином: Інвестор зобов’язується надати Реціпієнту, а Реціпієнт зобов’язується прийняти грошові кошти, з метою фінансування та реалізації Інвестиційних Проектів, затверджених інвестиційною Радою, склад якої формується на рівних умовах Інвестора та Реципієнта за участю районної ради, та може визначатись лише окремим доповненням ( додатком до договору).

          3.Тлумачити п. 2.1.2. інвестиційного договору від 15.10.2008 р., укладеного між ВАТ “Миколаївцемент” та Миколаївською районною державною адміністрацією наступним чином: сума щорічної інвестиції, яка повинна вноситись Інвестором, згідно з умовами Договору, відповідає сумі орендної плати, передбаченої Договором оренди від 14.10.2008 року б/н та не змінюється в зв’язку із індексацією, без укладення додаткової угоди. Сума інвестицій вноситься протягом року, за поточний рік, та не може вноситись за попередні та наступні періоди без додаткової згоди сторін.

          4.Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації (м.Миколаїв Львівської області, вул.В.Великого,6, код ЄДРПОУ 04056339) на користь ВАТ “Миколаївцемент” (м.Миколаїв Львівської області, вул.Стрийське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00293025) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.Костів

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 22.11.2010 року.

Суддя