Рішення № 12455380, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/34311.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Проммонтажбуд"

до Українського консорціуму "Екосорб"

про           стягнення 670 271,72 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Мартинюк В.В. за довіреністю б/н від 01.07.2010р.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 499224,98 грн. заборгованості за договором підряду №5 від 15.11.2007р., 46594,90 грн. пені, 24687,78 грн. трьох відсотків річних, 99764,06 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010р. порушено провадження по справі №8/343 та призначено її розгляд на 09.09.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2010р.

У судове засідання, призначене на 11.11.2010р. з‘явився представник позивача; представник відповідача не з’явився, відзив та витребувані судом документи не подав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

15.11.2007р. між Українським консорціумом "Екосорб" (надалі –генеральний підрядник, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»(надалі –головний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Проммонтажбуд" (надалі –підрядник, позивач) був укладений договір підряду №5 (надалі - договір).

04.01.2008р. між генеральним підрядником, головним підрядником та підрядником, було укладено додаткову угоду до договору (надалі –додаткова угода).

Згідно п. 2.1 договору підрядник приймає на себе зобов’язання власними та/або залученими силами та засобами відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання генерального підрядника, виконані роботи з мурування стін та перегородок об’єкту (об’єкт –житлові будинки на перетині вулиць П. Кривоноса, І. Клименко, З. Космодем’янської та Червонопартизанської в Солом’янському районі м. Києва. Житлові будинки №1, №2.).

Повний обсяг робіт з 1 січня 2008 року становить: по житловому будинку №1 –2872 м3, по житловому будинку №2 –860 м3 (п.2.4 договору та додаткової угоди).

Відповідно до п.3.2 договору та додаткової угоди договірна ціна за повний обсяг робіт з мурування стін та перегородок об’єкту становить з ПДВ: будинок №1 –2720622,62 грн., будинок №2 –814671,12 грн.

Генеральний підрядник зобов’язаний щомісяця сплачувати вартість виконаних підрядних робіт на підставі наданої і підписаної головним підрядником довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2 у відсотковому співвідношенні до загального обсягу робіт, визначеного договором, протягом 10 днів з дня підписання цих документів (п.4.4 договору).

Сторонами були підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних підрядних та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за період листопад 2007 року –жовтень 2008 року на загальну суму 4697970,67 грн. (оригінали яких були досліджені в судовому засіданні).

Так, сума виконаних робіт позивачем за договором склала 4697970,67 грн.

Відповідач сплатив частково (докази містяться в матеріалах справи) за виконані роботи згідно договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 499224,98 грн., що також підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.11.2009р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 499224,98 грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 499224,98 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 499224,98 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 99764,06 грн. збитків від інфляції, 24687,78 грн. трьох відсотків річних, 46594,90 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 99764,06 грн. збитків від інфляції, 24687,78 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 99764,06 грн. збитків від інфляції, 24687,78 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.13.4.1 договору, генеральний підрядник несе майнову відповідальність за порушення строків проведення розрахунків –пеня в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період прострочення.

Таким чином, згідно умов договору підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 46594,90 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бул. Ромена Ролана, буд.7; код 02023732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Проммонтажбуд" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд.96; код 30471371) 499 224 (чотириста дев’яносто дев’ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 99 764 (дев’яносто дев’ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 06 коп. збитків від інфляції, 24 687 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 46 594 (сорок шість тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 90 коп. пені, 6 702 (шість тисяч сімсот дві) грн. 72 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич