Рішення № 12455304, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/51818.11.10 За позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Мега-Поліс»

До Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

Про стягнення 15810,17 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Мельник Ю.П. предст. дов. у справі;

Від відповідача: Великородний А.О. предст. дов. у справі;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 15318,71 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, 491,46 грн. пені, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 29.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/518, розгляд якої призначено на 18.11.2010.

В судовому засіданні 18.11.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 2351-10 від 17.04.2009, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 15318,71 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

В судове засіданні 18.11.2010 представник відповідача зявився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог суду викладених в ухвалі суду від 29.10.2010 не виконав, в судовому засіданні надав суду усні пояснення, в яких підтвердив, що цивільно-правова відповідальність особи, винної в ДТП була застрахована у відповідача відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4334774, що діяв на момент ДТП.

У судовому засіданні 18.11.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 року між позивачем ЗАТ СК «Мега-Поліс», як страховиком та гр. Тодоровим Ю.Г., як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2351-10, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Як стверджує позивач у позовній заяві та пояснив представник відповідача у судовому засіданні, відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4334774, між відповідачем, як страховиком та гр. ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Chery Tiggo, державний номерний знак НОМЕР_1, який діяв на момент ДТП.

Згідно довідки ГУМВС України в м. Києві, 09.08.2009 в м. Києві, на перехресті пр. Червонозоряний/вул.Кайсарова сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2 та автомобіля марки Chery Tiggo, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2009 у справі №3-9043/09 та постанови про виправлення описки, гр. ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 771 від 19.08.2009, складеного спеціалістом Нестеренко В.І. на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 15318,77 грн.

Згідно страхового акту № 1588/2351-10 від 06.10.2009, пошкодження транспортного засобу марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталося 09.08.2009 в м. Києві, на перехресті пр. Червонозоряний/вул. Кайсарова сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2 та автомобіля марки Chery Tiggo, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 15318,71 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 13.10.2009, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 15318,71 грн. на користь ОСОБА_2 з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 1588/2351-10 від 06.10.2009».

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 11141 від 28.05.2010, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 15318,71 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування. Відповідачем вказана вимога була отримана 01.06.2010, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №233761 від 28.05.2010.

Згідно відповіді відповідача на регресну вимогу позивача №8584-21 від 22.07.2010, відповідач погодився із сумою страхового відшкодування та зобовязався перерахувати її на користь позивача.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 2351-10 від 17.04.2009 перерахував на користь гр. ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 15318,71 грн., оскільки згідно довідки ГУМВС України в м. Києва, 09.08.2009 в м. Києві, на перехресті пр. Червонозоряний/вул. Кайсарова сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Altima, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2 та автомобіля марки Chery Tiggo, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1 та відповідно до страхового акту №1588/2351-10 від 06.10.2009, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2009 у справі 3-9043/09 та постанови про виправлення описки в цій справі, водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 15318,71 грн. в порядку регресу - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню

Також, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 491,46 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

Враховуючи викладене, судом встановлено, що пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, тобто у даному випадку право на предявлення вимоги про стягнення пені належало б Тодорову Ю.Г., як страхувальнику, у випадку, якщо б позивач страховик несвоєчасно виплатив страхове відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобовязанням між позивачем та відповідачем, деліктні правовідносини між сторонами виникли внаслідок вимог закону, зокрема ст.27 Закону України „Про страхування” та норм Цивільного кодексу України, чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 491,46 грн. пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 15318,71 грн. Позовні вимоги позивача в іншій частині задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(код ЄДРПОУ 16467237, місцезнаходження: 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Мега-Поліс»(код ЄДРПОУ 30860173, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Січневого повстання, 28, поштова адреса: 03110, м.Київ, вул.Клименка, 23, оф.208) суму виплаченого страхового відшкодування 15 318 (п'ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 71 коп., а також 153 (сто пятдесят три) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 22.11.2010